Популярне

Про що мріє Пеппі

Пеппі Довгапанчоха - добра подруга уже не одного покоління дітей. Хто б не мріяв бути дивовижно сильним та безстрашним? Хто б не мріяв, що одного дня поруч поселиться хтось, з ким можна грати в пошуковців і мандрувати в теплі моря? Щирі, але трохи грубуваті манери і повна свобода дій - що може бути краще/страшніше?

 Проте є у повісті момент, котрий видає, що така наскрізь дитяча книжка написана все ж дорослою тітонькою. Згадали? Майже фінальна сцена, коли Пеппі, Томмі та Аніка відмовляються виростати. Пам’ятаю, як вона мене колись здивувала. Як це - не хотіти вирости? Коли всі (і я) тільки й граються, що в "великих" - сьогодні я мама, готую їжу, накриваю на стіл, завтра - вчителька, показую літери, котрих торік ще сама не знала, післязавтра - водій автобуса. В таких іграх ніхто не хоче грати дітей, це не цікаво. Щоб не сваритись "всиновимо" ляльок, зайців і ведмедиків...

Тепер я знаю. Діти граються в дорослих, дорослі ностальгують за дитинством. 

Але ці троє дітей хочуть застигнути в своїй дитинності. Пеппі - це Фауст, котрий таки знайшов щастя. Спинися мить, ти прекрасна! 

"Будемо круть-верть ковтати, шоб великими не стати".

(так, мої пальці за звичкою набирають "щоб", а "шоб", але потрібно саме "шоб", інакше нічого не вийде. Якщо ви пишете/кажете "щоб"- пізно, ви уже виросли).

Пеппі не може не хотіти вирости. Вона надто смілива, щоб не спробувати. Вона - дитина. Це ми не можемо уявити її дорослішання. Ким Пеппі стане, коли виросте? Пеппі не зможе стати кимось, Пеппі завжди Пеппі. Тому вона залишиться маленькою дівчинкою з рудими кісками і нездійсненними мріями.

Ліна Сват
Всі статті автора


Вибір редакції

Гру
04
Тернопільский інститут: перезавантаження 2.0, Або полювання на відьом і відьмаків триває

В горезвісному Тернопільському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти продовжує свою роботу комісія із люстрації кадрів, мета якої – повне і остаточне очищення колективу інституту від комуністично-медведчуківсько-путінської камарильї, яка впродовж років підступно розвалювала не лише цей заклад, але й систему шкільної освіти області в цілому.

Гру
04
Одразу двоє представників Тернопільщини взяли участь у конкурсі «Кращий бухгалтер України – 2017»

Брати Юрій та Павло Іванечко 30 листопада відвідали найпрестижнішу подію року конкурс «Кращий бухгалтер України» що відбувся у Києві. Незмінними організаторами конкурсу є Бухгалтерський клуб Баланс та інтернет-ресурс Uteka, конкурс відбувається за підтримки Міністерства фінансів України та Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана. Про сам конкурс та участь у ньому поспілкуємося із учасниками.

Лис
21
«Не потрібно вести людей, вони самі знають куди йти», - майданівець з Тернопільщини – владі.

Сьогодні у Тернополі представники громади і влади вшанували учасників обох Майданів. Дійство під пам’ятником Небесній Сотні було традиційним – відслужили міжконфесійну панахиду, формальне слово сказали керівники міста й області. Серед 2-3-х сотень присутніх – майданівців вкрай мало. Не аналізуємо чому, спілкуємось з одним із них.

Лис
13
Тернопільська бізнес-тренер: «Репутація – це бізнес-інструмент»

На її сторінці у Фейсбук – довгий список занять. Вона допомагає розвивати бізнес, волонтерить у «Ноєвому Ковчезі», займається благодійністю. Олена Дейнека – кандидат економічних наук, доцент економічного університету, координатор кількох бізнесових і волонтерських проектів. Після 23-х років викладання у вишах зрозуміла, що може втілити свої вміння у цікавіших речах. Чим живе сьогодні бізнес-тренер, підприємець і просто людина з великим серцем?

Лис
06
Тернопільський поет ніколи не зупиняється і нічого не боїться

У 2010 р. мистецькі кола Тернополя сприйняли його як чужинця, що керуватиме культурою міста, до якого переїхав не так давно. Він кинув виклик непростому середовищу і зовсім скоро змусив зважати на свою думку. До переліку його талантів додався ще один – управлінський. Шкода, що нині за посадою начальника управління культури та мистецтв Тернопільської міської ради, який завжди дасть інформації на потрібних для синхрону 30 секунд, молоді журналісти часто не бачать масштабу особистості Олександра Смика. Зізнаюсь, останні роки й сама грішила короткими коментарями, які може дати чиновник новинарю, адже він – ходячий інформпривід.