Популярне

Змалечку по ресторанах...

Щодня ми зустрічаємось із таким явищем, як конфлікт поколінь. Що це? Це коли молодь не розуміє, а й інколи насміхається над пріоритетами старших, а старші, у свою чергу, осуджують і навіть зневажають молодь. Нещодавно стала свідком ось такого конфлікту.

У маршрутне таксі зайшли двоє п’янючих молодиків. Хлопці після того, як за ними зачинилися двері, одразу ж почали нахабно насміхатися із пасажирів.

— Прикинь, Колян, яка бабуля! — сказав один із них, вказуючи на бабусю років 70.Жінка перелякано дивилася і, не вимовивши жодного слова, почала хреститися на них, чим ще більше розсмішила хлопців.

Колян у свою чергу сів біля дівчинин, яка сиділа на передньому сидінні, і почав відкрито "залицятись".

— Чуєш, клава, а як тебе звати? Чьо ми такі стидливі?...

Саме в цю мить до юнаків підійшов чоловік середніх років, взяв обох за оштепанці і буквально виштовхав із маршрутки. Хлопці, ледь отямившись від стусана, хотіли лізти назад і давати здачу, проте тут надійшов патруль (мабуть, хтось із пасажирів викликав) і забрав їх. Я, як і всі пасажири, була приголомшена побаченим.

— Тепер така молодь! — кричали люди старшого віку.

— Ні поваги, ні честі, одні лиш п’янки і дебоші!

— Не всі ж такі! — обізвався хлопець віку молодиків, який сидів на задньому сидінні маршрутки.

— А в принципі, як виховали — так і маєте!…

Після цього випадку минув деякий час. Я вже майже забула про побачене. Та невдовзі стала свідком ще одного конфлікту, який дав змогу переконатися у правдивості слів юнака.

Разом із компанією ми у ресторані святкували день народження подруги. Усі навколо веселилися, здавалося, що ж тут може трапитись такого неприємного. Проте один факт все ж таки залишив осад та невдоволення. За сусіднім столиком сиділо три пари. Молоді, гарні, проте не зрозуміло було, для чого ці люди притягли з собою дітей віком до трьох років, а одному, певне, й рочку не було. Спочатку все йшло добре. Проте вже під опівніч люди розвеселились, забувши про своїх чад. Діти дивилися на сп’янілих мам і татів, плакали, говорили, що хочуть спати. Батьки не лише не співчували, а й не слухали діток, а одна з жінок навіть умудрилася вліпити дитині ляпас, мовляв, чого ти скиглиш.

Я аж рота роззявила від подиву. Чесно кажучи, хотілося підійти і втулити "люблячій" матусі такий самий ляпас... Один із татусів, у свою чергу, встав, взяв дитину до танцю, щоб заспокоїти заплакане маля. Підкинув догори та, не втримавши рівноваги, похитнувся і не зміг зловити. Дитина впала долілиць, вдарилась і ще сильніше заплакала. На личку виднілася кров. Всі перелякалися, а мама вийняла хусточку, обтерла синочкові лоба і... продовжила танцювати.

Я мимоволі задумалась: хто ж виросте з отаких діток? І чи винні вони будуть, коли озлобляться на людей і стануть такими ж нахабними та зверхніми, як оці п’яні юнаки. А люди у відповідь так само осуджуватимуть, стверджуючи, що молодь у нас погана і невихована!...

Зоряна Деркач
Всі статті автора

Колонка

Якщо ви помітили помилку, будь ласка, виділіть неправильний текст та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо, що робите нас кращими.


Коментарі

Будь ласка, не пишіть повідомлення, що містять образливі і нецензурні вислови, заклики до міжрелігійної, міжнаціональної та міжрасової ворожнечі. Такі коментарі будуть видалені.

система комментування CACKLE

Вибір редакції

Лип
04
Мама Таня. Пам’яті рідної людини, достойного лікаря і викладача Тетяни Степанівни Бабінець присвячується…

Значимість людей, долі яких перетинаються із твоєю власною, стає більш зрозумілою й оціненою часто тоді, коли, на жаль, ці люди перестають бути з нами… Скоро уже 40 днів, як немає моєї другої мами, хресної, і, як у народі називають, свекрухи – Тетяни Степанівни Бабінець.

Реклама
Загрузка...
Загрузка...
Афіша фільмів на KINOafisha.ua

НОВІ КОМЕНТАРІ


parkovka.ua

Зроблено web-студією