Популярне

Бережани. Там, де зупиняється час...

Недавно мене питали, чи бувала я в Бережанах. Бувала, - відповіла я тоді, а за мить мені подумалось, що я й справді бувала в Бережанах, але чомусь ніколи не надавала цьому факту аж надто великого (та й узагалі будь-якого) значення. А поміж тим, Бережани – це перше місце, куди я майже свідомо поїхала у якості мандрівника ("майже" тому, що їхала я туди по справах, а от поверталась уже справжнісіньким туристом). Це ж саме в Бережанах я відкрила для себе марафон подорожей, які врешті є не просто черговим рядком у біографії, а одним з найважливіших речей у моєму понеділко-п’ятничному животінні.

 

Отож, зізнаюсь, що вперше в Бережанах я опинилась не без мети, як то може здатися тим, хто знає мою пристрасть до подорожей, які в сутності й не повинні мати мети. Насправді їхала я в Музей Книги що, як виявилось, є саме в Бережанах. Як би банально це не звучало, їхала я тоді не відпочивати, не знайомитися з історією, не поринати у нетрі минувшини, а вчитися, оскільки в той час, відповідно до програм Міносвіти вивчала матеріальну конструкцію книги (і таке є, коли ти студент-видавець).

 

Був це жовтень чи початок листопада, швидше жовтень, хоч сніг, який тоді недоречно випав, намагався всіх переконати у тому, що за вікном уже чарує зима. Тоді насправді маленьке місто Бережани мені видалось пустим і, не повірите, велетенським. Проте було в ньому щось чаруюче, було щось солодке і запашне, особливо побіля костелу Різдва Діви Марії – якщо, звісно, спокій, може бути солодким і запашним.

 

 

Вразив тоді Миколаївський костел монастиря бернадинів - таку складну назву читаю у Вікіпедії, впізнаючи на маленькому знімку червонодаху будівлю, бо коли вперше була в Бережанах зовсім не звертала уваги на якійсь там складні назви і дати, хоч, може, і мала б. Більше мене тоді цікавила і зачіпала дивна атмосфера, що зазвичай огортає святі місця. Хвилю такої атмосфери вдалось впіймати біля Миколаївського костелу.

 

Не можу не пригадати міської ратуші, де, власне, й провела найбільше часу, оскільки саме там знаходиться Музей книги, де зібрані одні з найстаріших зразків українського книговидання. Бережанську ратушу, на відміну від інших подібних закладів, в яких мені доводилось бувати, зовсім не можна називати лише «древньою і сивою» будівлею, що спокійно собі завмерла якоїсь миті і стала знахідкою для туристів. Бережанська ратуша – це молодість, що вирує життям, це серце містечка, від безперервного руху якого Бережани житимуть завжди.

 

 

Є у Бережанах замок (чи те, що від нього залишилось). Руїни, які вже багато років намагаються відновити, все одно залишаються руїнами (хоч і трохи відновленими). Старі мури замку додають містечку ще більшої казковості, що тісно сплетена з суворою реальністю.

 

Вулиці Бережан просякнуті поезією Лепкого та рядками з творів Чайківського, тут навіть дух Франка витає. … Не вірите? То чому б не переконатися у цьому особисто? Бережани завжди гостинно зустрічають туристів і ніколи не приховують свого неповторного норову. Не даремно ж кажуть, що кожне місто, як і людина, має свою вдачу – Бережани ж здались мені дуже вільними і чесними. Ось за це я їх і полюбила.

 

P. S. Наступні рази я була у Бережанах у теплу пору, але навіть літня задуха не забрала у міста вільного вітру, що завжди так щиро дозволяє собою дихати...

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Аллочка Сердюк
Всі статті автора

Колонка

Якщо ви помітили помилку, будь ласка, виділіть неправильний текст та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо, що робите нас кращими.


Loading...

Коментарі

Будь ласка, не пишіть повідомлення, що містять образливі і нецензурні вислови, заклики до міжрелігійної, міжнаціональної та міжрасової ворожнечі. Такі коментарі будуть видалені.

система комментування CACKLE

Вибір редакції

Лип
04
Мама Таня. Пам’яті рідної людини, достойного лікаря і викладача Тетяни Степанівни Бабінець присвячується…

Значимість людей, долі яких перетинаються із твоєю власною, стає більш зрозумілою й оціненою часто тоді, коли, на жаль, ці люди перестають бути з нами… Скоро уже 40 днів, як немає моєї другої мами, хресної, і, як у народі називають, свекрухи – Тетяни Степанівни Бабінець.

Чер
10
Віталій В’ячеславович Горба про владу, мистецтво політики та можливість участі в політичних процесах

Віталіє В’ячеславовичу, нещодавні президентські вибори в Україні підняли на новий рівень політичну риторику в суспільстві і супроводжувалися нищівною критикою влади, яка, за їхніми ж словами, отримала «мандат Майдану» на свою діяльність після Революції гідності. Як Ви оцінюєте суспільні процеси, які привели до таких несподіваних для багатьох результатів цьогорічних президентських виборів?

Реклама

 Головні новини України і Світу.

 

Загрузка...
Загрузка...
Афіша фільмів на KINOafisha.ua

НОВІ КОМЕНТАРІ


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ Orphus

Locations of visitors to this page

parkovka.ua

Зроблено web-студією