Популярне

Колонка до Дня незалежності

Насправді я довго думала, що б такого написати про День незалежності. З кожним роком писати все важче: важко не повторюватися, важко зберігати оптимізм, важко шукати сенс. Тому я просто розкажу кілька історій.

Історія перша. Про втрату сенсу.

Соцопитування кажуть, що приблизно половина українців вважають День незалежності просто ще одним вихідним. І це, з одного боку,  зрозуміло. Вихідних у нас багато. Хто там уже розбере, що святкуємо. Ті ж самі люди з виступають з промовами подібного змісту. Промови, здається,  мало хто слухає, то ж нащо видумувати велосипед. Є красиві слова про патріотизм, незалежність, конституцію, перемогу, світле комуністичне майбутнє. Але ж є й економічні показники. Вони не такі красиві, але даються взнаки  у будні. А, як би багато не було вихідних,  буднів все-таки більше.

Історія друга. Про віднайдення свободи.

Якщо основним аргументом прихильників back to USSR є "ковбаса за 2,20" (продукт для мене чисто міфічний, як і черги за нею, глушіння радіо, постулат "релігія - опіум для народу" та інші "радості" радянщини), то основним аргументом їх противників є відкритість кордонів. Можливість для простого смертного на деякий час покинути межі держави і глянути "а як у них" — була такою ж міфічною для пересічного радянського громадянина, як для мене ота ковбаса. Так, потрібні гроші, але суми далеко не космічні. Подумки складаю карту мандрів своїх знайомих: Польща, Росія, Болгарія, Чехія, Австрія, Нідерланди, Італія, США, Канада. І це все люди до 25. Хто міг таке мати в СРСР?

Історія третя. Про "ту" Україну.

Історія третя починається з випадкової фрази, почутої в галицькій глибинці: "Вона добре балакає про ту Україну". На перший погляд, ця фраза була б доречною  де завгодно тільки не  там,  де вона була сказана. Але "та" Україна — це Україна ідеальна, якщо хочете —  Україна Нарнійська, Україна, в якій ми всі б хотіли жити, але котру ще треба побудувати тут. На цій чорній родючій землі, покресленій погано заасфальтованими дорогами і брудними річками.  І я скажу цій країні і тим, хто її будує: 

Слава Україні. Героям Слава!

Ліна Сват
Всі статті автора

Колонка

Якщо ви помітили помилку, будь ласка, виділіть неправильний текст та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо, що робите нас кращими.


Loading...

Коментарі

Будь ласка, не пишіть повідомлення, що містять образливі і нецензурні вислови, заклики до міжрелігійної, міжнаціональної та міжрасової ворожнечі. Такі коментарі будуть видалені.

система комментування CACKLE

Вибір редакції

Лип
04
Мама Таня. Пам’яті рідної людини, достойного лікаря і викладача Тетяни Степанівни Бабінець присвячується…

Значимість людей, долі яких перетинаються із твоєю власною, стає більш зрозумілою й оціненою часто тоді, коли, на жаль, ці люди перестають бути з нами… Скоро уже 40 днів, як немає моєї другої мами, хресної, і, як у народі називають, свекрухи – Тетяни Степанівни Бабінець.

Чер
10
Віталій В’ячеславович Горба про владу, мистецтво політики та можливість участі в політичних процесах

Віталіє В’ячеславовичу, нещодавні президентські вибори в Україні підняли на новий рівень політичну риторику в суспільстві і супроводжувалися нищівною критикою влади, яка, за їхніми ж словами, отримала «мандат Майдану» на свою діяльність після Революції гідності. Як Ви оцінюєте суспільні процеси, які привели до таких несподіваних для багатьох результатів цьогорічних президентських виборів?

Реклама

 Головні новини України і Світу.

 

Загрузка...
Загрузка...
Афіша фільмів на KINOafisha.ua

НОВІ КОМЕНТАРІ


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ Orphus

Locations of visitors to this page

parkovka.ua

Зроблено web-студією