Популярне

Колонка

Другий шанс дається не кожному

В ту неділю, вийшовши з церкви, в мене на очах майоріли сльози. Прийшовши додому, міцно обійняла свого чоловіка і синочка, попросила пробачення у всіх своїх знайомих. Таке враження на мене справила проповідь священика...

Вдома - зразковий син, на вулиці - бандитська "шестірка"

Тепер в нього синочок, задля якого він готовий на все. Тепер він віддає всю увагу, всю любов і прихильність своїй сім’ї. Він памятає своє дитинство, молодість, котрі пройшли без батьківської уваги. Він знає, що таке жити сиротою, при живих батьках. Він знає, що таке боятися вийти з дому або не хотіти до нього повертатися. Ігор розповів мені, що таке життя дитини, котру виховує вулиця, які існують закони вуличного життя і що буває з тими, хто їх не виконує...

"Куплена" любов

Неля сиділа на балконі, закутавшись в покривало, і курила вже третю цигарку. Холодний вітер пронизував і намагався закрастися у найпотаємніші куточки душі дівчини. «Це справжній глухий кут» - нервово думала і втягувала все більше диму. «Якщо ти його покинеш, то я забороню тобі взагалі зустрічатися з будь-ким. Або Артем, або ніхто», - ці слова мами крутилися в голові і від них холонуло на душі…

Неспокутувана провина

Поїзд все більше і більше віддаляв мене від Львова. - Ох, - втомлено зітхнула я, зручно вмощуючись у кріслі. - Чого зітхаєш, доню? – по-материнськи лагідно запитала моя сусідка по купе тітка Катерина. Злегка посріблені скроні і борозни зморшок на обличчі жінки свідчили про пережите. – Ти ще молода, ще життя не знаєш… І розповіла життєву історію, яка мене дуже вразила.

Жива завдяки надії

"Доброго здоров’ячка, моя зозуле! Як справи? В мене все нормально. Сьогодні поранили мого товариша і мене ледь зачепило. Ми врятували цілий полк. Скоро буду вдома, командир пообіцяв відпустку..." Щоранку перечитує ці рядки Ірина Миколаївна. Щоранку вже декілька десятиліть жінка біжить до вікна і виглядає свого сокола..

Своя чужа матір

"... Прости. Я намагалася боротися. Я не жила, я весь час вела боротьбу: із собою, тобою, долею, самим Богом. Я хотіла всім довести, що мене не зламати, що я сильна. Проте довела лише, що зрадлива жінка і погана мати. Прости мій коханий, прости моя донечко. Але я покинула вас лише заради вашого ж добра, адже життя зі мною для вас перетворилося б на жахіття!..." Іринка вкотре перечитувала ці рядки. Десять років день в день дівчина перечитувала листа і не могла зрозуміти, що її мати мала на увазі, чому так вчинила. Вона намагалася зрозуміти, навіть простити, вичавлювала із душі хоча б найменші краплі жалю чи співчуття, та чомусь окрім образи та ненависті там нічого не залишилось...

"Треба вміти жити!"

- Мені б трохи твого оптимізму і витримки, Оленко! У всьому бачиш лише плюси! – зітхнула Оксана. - Вже сороківка на носі, а все Оленка…Не даєте мені навіть подорослішати, не те що постаріти, - дзвінко засміялась Олена Степанівна.- А я не скупа, ти ж знаєш, Оксано. Оптимізму? Бери скільки потрібно! В нашому житті без нього нікуди! Треба вміти жити…. От тільки підтримати і дати пораду можу всім, а собі – ні …

Коли думкам затісно...

Сьогодні вперше пишу тобі листа. Напевно, коли отримаєш його, розмієшся… Мовляв, в час мобілок і скайпу це зовсім неактуально… Та лист для мене завжди був чимось особливим... Рукописи ж не горять…Не ображуся, коли назвеш мене несучасною чи заучкою… На жаль чи на щастя, ти не поділяв моєї пристрасті до літератури й історії… Чому вирішила написати тобі? Просто хотіла розповісти те, що не наважувалася сказати в очі… Повір, я навіть не знаю, як назвати тебе… «Колишній» - це слово не подобалося мені ніколи... Напевно, ти зіграв уже свою роль в моєму житті…

Мамині синочки приречені на самотність

Чогось так повелося, що ні теща із зятем, ні свекруха з невісткою, ніяк не вживуться. Ольга, виходячи заміж була просто впевнена, що її така доля не чекатиме, адже вона сирота, а з мамою чоловіка вони дуже добре ладнають. Тому одразу ж погодилася на те, щоб свекруха жила з ними. Андрій все повторював, що та самотня, що в неї дуже гарний характер і вона їм не буде заважати, і не буде "сувати носа" в їхні справи. От і почали жити втрьох.

«То мій араб!»

Я ніколи не була прихильницею шлюбів з іноземцями. Пригадую, коли ще була наївною першокурсницею, дівчата у гуртожитку із захопленням переповідали, як комусь пощастило «підчепити» якогось чи то негра чи то араба. Подейкували, що люди не бідні, подарунки дарують гарні. Тому були дівчата, що зустрічалися «на два фронти»….

В пошану дядькові Миколі

Вечірня сирість просто вимотувала, в’їдаючись до самих кісточок. Я, поспішаючи з роботи додому, нікого і нічого не помічала, в голові була одна думка - пошвидше би додому, зігрітись в обіймах рідних людей, зготувати смачну вечерю і т.д. Перед самим поворотом до мого двору, помітила кілька людей, вони стояли навколо якогось предмета, що нерухомо лежав на землі. Підійшовши ближче, побачила, що цим предметом виявився наш сусід - дядько Микола.

«Жіночі гормони – це святе!»

Про жіночу логіку чоловіки складають анекдоти: недалекі блондинки, строгі і закомплексовані брюнетки, то жінка за кермом, то одружена домогосподарка з бігудями на голові, цей список можна продовжувати і до завтра. Проте чи задумуються чоловіки про наші жіночі серця? Так, можливо і логіка в нас особлива, проте і серця особливі. Ніколи чоловіче серце не зможе відчути те, що болить у жіночого, не зможе так радіти над дрібницями, які настільки важливі для жінки…

«Ще встигне наробитися!»

Кілька метрів від криниці до хати видавалися Надії нескінченно довгими, а відро з водою – надзвичайно важким. Аж стрепенулася, коли почула за спиною дзвінкий голос сусідки:

Гріхи матері покутує донька

Сергій і Наталка закохалися одне в одного ще у восьмому класі. На день св.. Валентина, Сергій подарував їй маленького персня, сказавши: «Якщо ти його приймеш, то будеш моєю навіки». Ці слова зворушили серце шкільної красуні і вона віддала його в руки, непримітного тоді, невисокого але загадкового хлопця...

Почала жити перед смертю

Наше життя схоже на спалах. Та чи помічали ви, що найсильніше цей спалах світить саме перед згасанням. Ось так і людина починає цінувати своє життя, не те, що кожен день, а й секунду, перед смертю. Саме ця людина розуміє, що кожен прожитий день ніколи не повториться, кожна щаслива хвилинка, ні, навіть секунда, настільки дорогоцінна, що нею потрібно смакувати, як вином довгої витримки. Ця людина дивиться на світ зовсім іншими очима, в людях бачить добро, в природі — красу. Саме тоді усвідомлює вона і велич та все могучість Бога…

Сьогодні - Міжнародний день обіймів

У всьому світі 21 січня відзначається одне з найбільш незвичайних свят - Міжнародний день обіймів (International Hug Day). Він був заснований у США в 1986 році під назвою Національного дня обіймів (National Hugging Day), а потім стрімко розповсюдився по всьому світу. Згідно з традицією свята, дружньо обійняти в цей день можна навіть незнайому людину.

Найбільш ввічливий день у році

Сьогодні відзначається Всесвітній день «дякую». Слова вдячності завжди приємно чути. Використовуючи їх, співрозмовник підкреслює, що ваша увага є дуже важливою для нього. Щиро сказане дякую, переконують психологи, здатне подарувати радість і тепло. Крім того, слова вдячності здатні покращити взаємовідносини, створити хорошу атмосферу.

Дорогі читачі!

Щиро вітаємо вас з прийдешніми Новорічними і Різдвяними святами. Бажаємо вам здоров’я, успіху, здійснення мрій, щедрої долі та впевненості у майбутньому. Хай 2013 рік принесе багато посмішок у кожну родину. Хай лише хороші новини стукають у двері ваших осель. Хай вогні новорічної ялинки та мелодії різдвяних колядок наповнять ваші душі радістю, щастям, добром.

Вибір редакції

Сер
13
Грант для тернопільських шкіл від Благодійного фонду LEGO Foundation та компанії SAP для участі у програмах FIRST LEGO League та FIRST LEGO League Junior у 2018 році!

Програми FIRST LEGO League та FIRST LEGO League Junior – це міжнародні STEM-програми для дітей віком 9-16 та 6-10 років, які створені для того, щоб надихнути їх займатися технологіями, навчити їх корисним життєвим навичкам та показати на практиці що наука- це реальний fun!

Сер
07
Ге(мо)рої тернопільської медицини: скільки насправді заробляють "бідні" лікарі-хабарники (відео)

Хабарі за інвалідність, пологи, влаштування на роботу та навіть геморой – все це з реального життя лікарів на Тернопільщині. А ще лікарі тут заробляють на елітні маєтки і тікають від поліції за кордон, Україна ж роками вимагає їх екстрадиції. Ба, навіть можна спокійно отримати довідку від місцевих лікарів про "тверезість", хоч би й тебе п'яним зловили поліцейські і про це вже написали ЗМІ.

Реклама

 Головні новини України і Світу.

 

Загрузка...
Загрузка...
Афіша фільмів на KINOafisha.ua

НОВІ КОМЕНТАРІ


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ Orphus

Locations of visitors to this page

parkovka.ua

Зроблено web-студією