Популярне

Донецьке криваве побоїще 28 квітня 2014 року забувати неможна – соцмережа

У Донецьку 28 квітня 2014 року востаннє зібрався патріотичний мітинг, що закінчився кривавим місивом. Про ту трагічну подію трирічної давності сьогодні активно згадують користувачі соцмереж, вважають, що це, по суті, й був початок війни.

Двохтисячна хода донеччан з жовто-блакитними прапорами та стрічками співала «Червону руту» та вигукувала «Слава Донбасу», що Донбас – це Україна, а Схід і Захід разом. Все це почалось о другій годині дня, а близько п’ятої, по закінченню мітингу – озброєні молодики у спортивних штанях та кепках, модному на той час вбранні «тітушок», влаштували «повну зачистку» патріотів. Били всіх підряд, не зважаючи на стать і вік. Доганяли і добивали.
Втім, найбільша трагедія тієї події в тому, що місто Донецьк навіть не помітило ні мітингу, ні кривавого побоїща. Таку думку висловили донеччани сьогодні, з відстані трирічної давності.


Донецьке криваве побоїще 28 квітня 2014 року – забувати неможна, вважає блогер Денис Казанський, і третій рік поспіль нагадує про це своїм землякам на своїй сторінці «Фейсбука». До речі, його сьогоднішній допис має близько тисячі поширень та 2,8 тисяч коментарів. Ось, лише декілька з них.
Людмила Пихова: «Найжорстокіше побоїще. Минуло три роки, а все, ніби вчора…»
Олександр Винник: «Найбільше вразило те, що місто цього не помітило…»
Юрій Асадчих: «У ті дні я до останнього сподівався, ні – вірив, що здоровий глузд та громадянський обов’язок, гордість візьмуть верх над брехливим «русским миром» та злочинним божевіллям донеччан… Я не міг повірити, що донеччани так легко зріклися Батьківщини. Я вірив у свій народ, у своїх земляків по Донецьку до кінця. Але… І все ж таки я продовжую вірити… Ні, не просто вірити – я знаю, що Україна поверне свою територію та знову запанує мир. Інакше й бути не може».
Марина Колісниченко: «На жаль, мирні демонстрації у Донецьку почалися занадто пізно. У той час, як Київ стояв на Майдані, а потім оплакував своїх Героїв Небесної Сотні, - Донецьк мовчав. Декілька квіточок під пам’ятником Шевченка не показник. А те, що сталося на цьому останньому мітингу 28 квітня 2014 року – це плата за мовчання».
Едуард Вишневський: «Донецьк не мовчав. Просто, донеччан було дуже мало. Середмістя деякий час стояв молитовний намет, люди молились та закликали за єдину Україну».
Дмитро Сичов: «У Донецьку все було. Можливо, не так, як у Києві. Менше, бо більшість містян боялись».
Марина Запорожанка: «А чи не ваші донецькі бабусі перекривали дороги українським армійцям, які їхали на перекриття кордонів з рашою?!! Ех, ви! Дозволили – получайте!»
Юрій Бєликов: «Марина Запорожанка, а ви вважаєте, що у Запоріжжі у 2014 році було менше таких «бабусь»? Вам, просто, більше пощастило с географією! Донеччани, що в тих умовах виходили на місцевий, хай навіть й нечисельний, Майдан, вони всі – реально герої! На жаль, героїв ніколи не буває багато…»
Олена Сергіївна: «Автобуси з ростовськими та білгородськими номерами у той день стояли вздовж Набережної, а також по дворам, що довкола площі Леніна. У Ніколаєві, Одесі та Запоріжжі такого не було. У Донецьку орудували не «тітушки», ось, в чому причина».
Василь Мудрик: «Скільки людей – і не спроміглися зорганізуватися та дати відсіч! У цьому вся суть нашої загальної біди, не тільки Донецька».
Дмитро Ґедзь: «Одне діло – бути на Майдані у Києві з підтримкою більшості населення, і зовсім інше – вийти на проукраїнський патріотичний мітинг у промитому ригоаналами та зомбованому Донецьку. Сміливості треба врази більше, тож, величезний респект донеччанам, що не побоялися висловитись… та не дали зруйнувати свій мозок рашистам».

Петро Олійник
Всі статті автора


Вибір редакції

Лис
13
Тернопільська бізнес-тренер: «Репутація – це бізнес-інструмент»

На її сторінці у Фейсбук – довгий список занять. Вона допомагає розвивати бізнес, волонтерить у «Ноєвому Ковчезі», займається благодійністю. Олена Дейнека – кандидат економічних наук, доцент економічного університету, координатор кількох бізнесових і волонтерських проектів. Після 23-х років викладання у вишах зрозуміла, що може втілити свої вміння у цікавіших речах. Чим живе сьогодні бізнес-тренер, підприємець і просто людина з великим серцем?

Лис
06
Тернопільський поет ніколи не зупиняється і нічого не боїться

У 2010 р. мистецькі кола Тернополя сприйняли його як чужинця, що керуватиме культурою міста, до якого переїхав не так давно. Він кинув виклик непростому середовищу і зовсім скоро змусив зважати на свою думку. До переліку його талантів додався ще один – управлінський. Шкода, що нині за посадою начальника управління культури та мистецтв Тернопільської міської ради, який завжди дасть інформації на потрібних для синхрону 30 секунд, молоді журналісти часто не бачать масштабу особистості Олександра Смика. Зізнаюсь, останні роки й сама грішила короткими коментарями, які може дати чиновник новинарю, адже він – ходячий інформпривід.

Лис
06
Переполох у Тернопільському обласному «методичному курнику» або як посіпаки Степана Барни і Любомира Крупи крадуть гроші в держави (документ)

З достовірних джерел стало відомо, що цього тижня в Тернопільському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти стався справжнісінький переполох. В цей, за влучним висловом одного педагога «методичний курник», яким при номінальній наявності директора Петровського О.М. фактично заправляє його заступник мадам Когут О.І., несподівано навідалися слідчі Управління державної служби боротьби з економічною злочинністю (УДСБЕЗ).

Лис
06
Щедрі преміальні чиновників Гусятина на Тернопільщині або Там, за туманами…

Осіння прохолода принесла на Гусятинщину густі тумани, які приховують від пересічного спостерігача не лише обриси об’єктів навколишнього ландшафту, але й діяльність місцевої влади.  Як співається у відомій українській пісні, за туманом нічого не видно…

Лис
02
Як уникнути помилок під час виборчого процесу. Аналіз тернопільського експерта.

 Цієї неділі, 29 жовтня, відбулися вибори у 201-й об’єднаній територіальній громаді (ОТГ) України. Голів обирали й на Тернопільщині - у Зборівській, Лановецькій, Хоростківській і Саранчуківській ОТГ. Волевиявлення відбувалося за тим же сценарієм, що й завжди, - неприбрана до дня тиші агітація, нестача скриньок для голосування, недостатня обізнаність членів виборчих комісій та інші порушення, яких можна уникнути, адже за подібну халатність передбачена адміністративна відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 20-ти неоподаткованих мінімумів. Як не повторювати подібних речей, розмовляємо з керівником регіонального представництва Центру політичних студій і аналітики «Ейдос» Ігорем Проциком.