Популярне

У Тернополі представили світлини з епіцентру “гарячих” подій на Майдані (фото)

 

В обласному державному архіві експонується виставка «Герої не вмирають», присвячена подіям на Майдані і людям, які заплатили своїм здоров’ям і життям за усунення злочинної влади Януковича. На стендах представлені фотографії тернопільського журналіста Ігоря Крочака, який перебував в епіцентрі драматичних подій, саморобні плакати, документи, малюнки, вірші…

Відкриваючи виставку, директор держархіву області, кандидат історичних наук Юрій Гумен зазначив, що невипадково за підтримки громадських організацій її відкрили 22 травня – напередодні Дня Героїв. Бо люди на цих світлинах – герої.
На них не можна дивитися спокійно, відсторонено, бо кожен знімок – наче живий, у кожному пульсують емоції : тривога, біль, розпач, надія. Ось майданівці з дерев’яними щитами, які не можуть захистити від куль, готуються відбивати чергову атаку «Беркута». Барикади, палаючі шини… Священики, які правлять службу Божу мало не під прицілом силовиків у чорних касках.

- Виставка емоційно повернула мене на півроку назад, – поділилася враженнями керівник апарату облдержадміністрації Марія Чашка. – Як один з найважчих у житті згадую день, коли мої побратими поїхали в Київ на мирну акцію протесту. А потім я отримала від них повідомлення, коротеньке, всього два слова : «пішла війна». Особливо зачепила фотографія, де двоє моїх побратимів несуть в труні хлопця, якого я знала. Він загинув від снайперської кулі, яка пробила бронежилет. Сили пережити втрати дає назва цієї виставки : «Герої не вмирають».

Марія Чашка подякувала організаторам і всім, хто долучився до її відкриття.

Про події, очевидцем яких став, і про особливості роботи журналістів на Майдані розповів Ігор Крочак.

-Ми їхали до Києва, прориваючись крізь кордони міліції. В ніч з 18 на 19 лютого ситуація там була критична. О 4 ранку силовики стояли вже за 20 метрів до Майдану. Потім один з самооборонівців мені сказав : «Коли львів’яни, а за ними тернополяни прорвалися нам на підмогу, ми зрозуміли, що вистоїмо».

Ігор зізнався, що поки що не може змусити себе переглянути всі зроблені тоді фото, бо спогади ще надто свіжі і емоції не втратили своєї гостроти. Може, з часом…

- Центр столиці постав переді мною у вогні. Молоді колеги – журналісти лізли в самісіньке пекло, а я, одразу згадавши все, чому вчили у військовому училищі, кричав : «ховайтеся за деревами, короткими перебіжками». Сам теж був без бронижелету, на голові – пластмасова каска. Віталій Дерех, наш тернопільський журналіст, камеру сховав в сумку і почав виносити поранених. Запалили шини, все навколо заволокло димом і снайперам стало важче цілитися. Кулі били по бруківці.

Ігор Крочак подякував всім, хто підтримував його у ті дні – дружині, колегам. Сподівається, що вдасться видати альбом з фотографіями з Майдану, а згодом і публіцистичну книгу. А врятувала тоді, каже, молитва.

- Я військовий і давав присягу народу України його захищати. Поїхав на Майдан, коли побачив в телевізійних новинах як беркутівці б’ють студентів,- згадуючи ті події, розповів запрошений на відкриття виставки Роман Павлишин.

Поїхав, залишивши вдома двох своїх маленьких дітей. Перше тривале протистояння з «Беркутом» – 11 грудня. Силовикам, які пішли в наступ, протистояла тернопільська і львівська сотні. 300 чоловік проти більш ніж двох тисяч озброєних спецназівців в чорних касок.

- Було страшно. Але ми вистояли. Дякую священикам, які стояли і молилися за нас, людям, які підтримували оборонців Майдану і наші сім’ї, – каже Роман. Говорити йому важко. Бо спогади ті не є світлими, вони крають серце і душу. Зокрема, про кривавий вівторок 18 лютого, що почався мирною ходою людей до Верховної Ради, аби змусити її почути Майдан і змінити Конституцію. А закінчилось все кривавою зачисткою силовиками Маріїнського парку і прилеглих до Майдану вулиць. Проти демонстрантів застосували вогнепальну зброю, бойові гранати.

-З нашої сотні з Маріїнки цілими повернулися 8 чоловік, решта – без рук, без очей.

Роман Павлишин теж був поранений на вулиці Грушевського. Мало не загинув тоді і 22-річний тернополянин Євген Панькевич.

- Беркутівці почали бити жінок і літніх людей, які просто йшли з прапорами, кидати в нас осколкові гранати. Вони були озброєні до зубів, а ми не мали жодного захисту. Було дуже страшно. Багатьох моїх знайомих, друзів, побратимів, з якими я тоді стояв пліч-о-пліч на розі вулиці Інститутської, зараз нема в живих, – розповів хлопець.

Від отриманого вогнепального поранення і контузії Євген лікується досі.

-Я радий, що Майдан вистояв, що все це вже позаду, і, водночас, сумно : стільки жертв серед майданівців! Людей не повернеш.

Нині про життя київського Майдану і його героїв розповідають фотографії. Фотовиставка в обласному архіві діятиме впродовж місяця. Вхід вільний.

456

www.0352.ua

Тернопіль

Якщо ви помітили помилку, будь ласка, виділіть неправильний текст та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо, що робите нас кращими.


Коментарі

Будь ласка, не пишіть повідомлення, що містять образливі і нецензурні вислови, заклики до міжрелігійної, міжнаціональної та міжрасової ворожнечі. Такі коментарі будуть видалені.


Вибір редакції

Бер
27
У чому різниця між просеко та шампанським

Просеко та шампанське — два популярних види ігристих вин, які часто асоціюються зі святковими подіями та особливими випадками. Мають спільні характеристики, які роблять їх досить схожими, але водночас різними. Кожен напій може похвалитися власними особливостями.

Бер
18
Наукова установа в Тернополі проводить збір книг для Херсону

З нагоди відзначення 210-ї річниці з дня народження Тараса Шевченка та з метою поповнення бібліотечних фондів, формування книжкових поличок в укриттях та наповнити книжкові полиці в Херсонській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Олеся Гончара.

Лют
19
Які перспективи освіти в Україні в майбутньому?

Мати можливість планувати далі, аніж на наступні декілька місяців – це велика розкіш для середньостатистичного українця, який перебуває в режимі виживання, боротьби та невизначеності. Але є багато соціальних сфер, які під впливом війни починають змінюватися вже сьогодні. І чи будемо ми готові до нових реалій, коли ці зміни заведуть нас у глухий кут і вимагатимуть термінових реформ? Наприклад, яким ви бачите майбутнє української освіти, яка напряму залежить від народжуваності дітей? В 2000-х роках ми досягли відносної стабільності у своєму економічному та політичному розвитку. Саме завдяки цьому внормувалося і питання народжуваності. З ростом рівня життя зросла і народжуваність, яка в 2012 році досягла позначки в 520 тисяч немовлят.

Реклама

НОВІ КОМЕНТАРІ


parkovka.ua

Зроблено web-студією