Популярне

ІНДЗ за гроші! Хто такі “універсальні люди” Тернополя? (розслідування)

Кожного дня можна спостерігати буденну ситуацію: молоді люди пропускають одну за іншою маршрутки, прогулюють пари, чекають дядю, котрого точно не впізнають у лице. Час витрачається не дарма, а із найблагороднішою метою – забрати замовлене власною персоною ІНДЗ, курсову чи іншу наукову роботу.

Подібно до «нічних метеликів», у «індезешників» також уже сформувалися власні точки.

Магазин «Обрій» ласкаво приймає перепуджених «клієнтів», у яких це – перший раз, а також старих, перевірених часом. Йому, «Обрію», уже, мабуть, приїлося щодня спостерігати за тими порушеннями морального характеру. Єдина розвага – це калейдоскоп стурбованих облич та розмаїття збентежених гримас. Студенти, котрі використовують чужу інтелектуальну працю, частіше за все аргументують це браком потрібної інформації в читальному залі та Інтернеті. І якість у більшості випадків задовольняє, та й оцінка вища.

Василина Швець, студентка ТНПУ, висловила надію, що «до викладачів нарешті дійде: матеріал до тем на їхні ІНДЗ знайти самому інколи практично неможливо!» Виникла сама ідея журналістського розслідування із обурення. Частенько чую від друзів та знайомих нарікання на важке навчання у ВНЗ. Про викладачів, котрі часто-густо вимагають «подяки» за екзамени та заліки, а тут ще й оголошення помітив. Студентові пропонують «допомогу» у написанні ІНДЗ, звітів, курсових, дипломних, магістерських. За окрему плату, розуміється.

Одне із оголошень я узрів на зупинці по вулиці Максима Кривоноса. Вирішив прогулятися до центру й назбирав цілий комплект однотипних папірців. Таким чином на руках опинилося чимало телефонних номерів. На багатьох із них були одні і ті ж цифри. Таким чином з’ясувалося, що осіб, готових «допомогти» тернопільським студентам не дуже й то перейматися власною освітою та освіченістю, зовсім небагато. Я нарахував всього 6.

Перше, до чого я вдався, аби наочно продемонструвати не надто високий коефіцієнт корисної дії від такої «співпраці» – замовив це саме ІНДЗ. Потрібно було вибрати один із номерів та придумати тему. Одразу ж спала на думку журналістика. Прогнозуючи, що замовлена робота перш за все шукатиметься у всесвітній «павутині», й тему обрав, щоб легше шукалася, загальну та нескладну – «Аналітичні жанри журналістики». Із вигаданою легендою ми почали телефонувати за наявними номерами. На трьох із них відповіли, що не можуть зробити ІНДЗ на подібну тему. Ще на трьох попросили перетелефонувати, оскільки їм потрібно подивитися, чи зможуть вони виконати роботу саме про аналітичні жанри журналістики - пише Ltdaily.info.

Першою погодилася взятися за роботу жіночка із телефонним номером, що завершується на 53. Ми з нею мило побесідували, склалося таке враження, ніби перед нами продавець, котрий увічливо та делікатно розповідає про свій товар:

- Добрий день. Я телефонував до Вас щодо аналітичних жанрів журналістики.
– Так, так. Я можу зробити ІНДЗ на цю тему. А Вам на скільки сторінок?
– Думаю, приблизно на три. Скільки це коштуватиме?
- 30 гривень. На коли Вам потрібно?
- Приблизно через тиждень. Як я зможу його у Вас забрати?
- Ви перетелефонуйте наступного вівторка, і ми з Вами домовимося про зустріч.

У встановлений термін я зателефонував до пані Мар’яни(як, власне, відрекомендувалася жіночка). Вона призначила зустріч на 16.00 біля магазину «Обрій», що на зупинці Мазепи, біля ТНЕУ. На місці я був за 15 хвилин до встановленого часу. Перед самим магазином нервово туди-сюди ходили ще троє дівчат. Раптом до них підійшов мужчина, років сорока, не дуже представницького виду, трішки із хамськими замашками. На наші запитання відповідав знервовано та неохоче:

- Яка освіта у пані Мар’яни?
– Яке це має значення?
- Що взагалі вона за людина?
– Універсальна людина!
– У Вас багато замовлень?
- Багато. Вас це не стосується.

Тільки на той момент, як уже зазначалося, точка «Обрій» користувалася попитом, маючи трьох клієнтів. Ми були четвертими, а ще мужчина, мабуть, когось очікував, оскільки у нього в руках залишався один файлик із диском та маленьким папірцем, на якому виднілася цифра 50. Отож, як бачимо, ціни «кусаються». Мінімально оцінюють свою працю новоспечені інтелектуали – у 30 гривень. В інших оголошеннях звучало тих же 30 або ж 35 гривень. Звіт потягне із кишені мінімум 50 гривень. За курсову ж потрібно викласти не менше 150 гривень.

Проте не факт, що, виклавши із кишені гроші, ви отримаєте найвищий бал. Задля детального аналізу та неупередженої оцінки ІНДЗ ми звернулися до викладача кафедри «Журналістика», Олександра Вільчинського:

« Недоліком є такий кабальний підхід, мінімальний обсяг, а відтак – дуже поверхова інформація. Із замовлених трьох сторінок одна – список літератури. Вказано лише двох дослідників-науковців: Михайлина і Кіма. Наявні деякі помилки. Коли дитина платить гроші, мабуть, треба вичитувати матеріал. Незадовільний перелік літератури. Відсутній В. Здоровега – найбільший авторитет серед теоретиків української журналістики. Формально нібито все правильно. За цей матеріал можна отримати хіба що задовільну оцінку. 3 з плюсом або ж 4 з мінусом – це вже залежить від вимогливості викладача».

Очевидно, що ця проблема не нова. Ми сподівалися, що справа проясниться завдяки коментарям, отриманим у міському управлінні міліції. Гадали, що, можливо, там нададуть інформацію, яка б пролила нове світло на ситуацію.

Із благородними намірами ми завітали у держструктуру. На прохідній поцікавилися щодо зустрічі із тамтешньою прес-службою та її коментарів. Організація виявилася надто вже солідною. На прохідній дали номер телефону, таким чином ми самі мали домовлятися про бесіду. Із начальником прес-служби розмова явно не клеїлася. На запитання, чи не заборонено розвішувати подібного роду оголошення? – він відповів:

«А може, це вони родичам своїм пишуть”. Далі нам стало цікаво, а чи законна ця діяльність? – на що отримали відповідь: « Це не кримінал, це точно не кримінал. Можна притягти до певного роду відповідальності, хіба що за порушення авторського права».

Чи проводилися акції, планові, позапланові на цю тематику? – «Ми нічого не знаємо, не проводили ніяких акцій. Нехай собі пишуть люди якщо їм пишеться».

Та й із законом можуть мати проблеми ті, що користуються плодами чужої праці. Адже, як стверджує юрист Олег Мартинюк, закон виявляється чи, правильніше сказати, захищає явно не студентську сторону. Олег Мартинюк консультує одну із тернопільських газет і розповідає:

«Це не протизаконно. Я не чув, щоб колись за це саджали тих, хто виконує роботу. Вони ніякої відповідальності не несуть, а радше притягають тих, що замовляли, оскільки у роботах виявляється плагіат. Закон – це радше якесь застереження для виконавців. Їх можна притягнути хіба що за незареєстровані організації як юридичні особи. В принципі, притягнути можна, але такого за моєї практики не було».

Щодо замовника ІНДЗ, то така людина втрачає двічі. Потрібно пам’ятати, що чим більше студент практикується тим досвідченішим стає . Він відчуває певний дискомфорт, не володіючи потрібними знаннями, а інколи просто-на-просто не маючи взагалі жодного уявлення про що власне йде мова.

Як не крути, а все розпочинається із парти. Із-за шкільної ми робимо перші кроки у світ літер та знань, а із-за університетської – кроки назустріч уже дорослому життю, яке повсякчас ставить нас у позицію вибору. Тут уже не можна списати, замовити, відкупитися. Рано чи пізно, а думати все одно доведеться! Пише www.0352.com.ua/

Тернопіль

Якщо ви помітили помилку, будь ласка, виділіть неправильний текст та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо, що робите нас кращими.


Loading...

Коментарі

Будь ласка, не пишіть повідомлення, що містять образливі і нецензурні вислови, заклики до міжрелігійної, міжнаціональної та міжрасової ворожнечі. Такі коментарі будуть видалені.

система комментування CACKLE

Вибір редакції

Тра
19
Україна питає - хто замовив Катю Гандзюк?

У суботу, 18 травня, у Тернополі відбулася акція “Україна питає: хто замовив Катю Гандзюк?”. Півсотні тернополян вийшли на центральну площу міста аби долучитися до всеукраїнської хвилі подій, що одночасно проходили у 40 українських та 8 іноземних містах.

Кві
09
Тернопільський Барна депутатить (відео)

Скандальні кадри: нардеп Олег Барна розірвав сорочку спікеру команди Зеленського Святославу Юрашу. VIP агітатор Олег Барна. #чувакзтрамвая таки переконав чому треба голосувати за Порошенка, а на парламентських виборах за БПП. Бо там всі адекватні

Реклама

 Головні новини України і Світу.

 

Загрузка...
Загрузка...
Афіша фільмів на KINOafisha.ua

НОВІ КОМЕНТАРІ


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ Orphus

Locations of visitors to this page

parkovka.ua

Зроблено web-студією