Популярне

Тернополянин закликає Цукерберґа здивувати нас!

Ми мали аналогове дитинство і вже цифрову молодість та зрілість пише Володимир Гевко.

Ми люди, котрі переключали телевізійні канали плоскогубцями і вибирали фільтр для фото у інстаграмі. Ми накручували диски телефонів, чемно чекаючи поки потрібна цифра вернеться на своє місце і переглядали довжелезний список контактів на сімці, дивуючись «Андрій авт» - хто це? Закусивши язика, ми старанно виводили на аркуші в клітинку «Доброго дня» і чистили папку «спам». Я дуже добре пам’ятаю цей доведений до автоматизму рух розгортання зошита з математики рівно посередині і відгинання скріпок, які іноді дуже боляче залазили під нігті. Бо епістолярний жанр потребував легкої пожертви вже зі старту. Вирваний подвійний аркуш означав листа або літачка або паперову хлопавку. А записані вже за половину зошита уроки означали те саме, що зараз означає переповнена скринька на поштовому клієнті - що листів більше не буде. Іноді ми почуваємось так, ніби прожили два або більше життів, бо це забагато як для одного сіромахи – накручувати на олівці касетівку, потім сіді, потім емпетри і 300(триста!!!) пісень, і потім шість тисяч треків у вінампі, 6000/12=500 касетівок, асортимент нормального музичного магазину 90-х! Але слухати вже не було шо. Скіп, скіп, скіп. Тоді для нас, перенасичених, придумали рандом – ніби те саме наше життя і ті ж пісні, але комп сам став вибирати яку грати. І це був геніальний обман, дати людині відчуття несподіванки у тому, що її вже безкінечно замахало. У 2000-х мішок, який нам відсипав життя, порвався і нас засипало потоком пісень, книжок, фільмів, рефератів та різноманітного контенту. І ми різко втратили інтерес до цього всього, бо ніщо так не перенасичує як надмірний вибір, з котрим ми не здатні справитись. Але найгірше трапилось з оточенням. Миле не-більше-десяти коло приятелів 90-х пішло у минуле. Інтернет. А потім соцмережі почали видавати нам нових людей із швидкістю декілька в секунду. І ми не здатні тепер якісно прослухати нову, знайому нам, людину, як пісню на касетівці, вдумливо, з паузами і зосереджуючись на її мелодії. Лише скіп, скіп, скіп. Зараз ми бігаємо від людей до людей, як на якомусь ігровому шоу на час, не здатні зачепитись один за одного. Скоро ми перестанемо додавати в друзі чи вишукувати цікавих. Розроблять рандомні механізми пошуку і підбору тих, з ким нам може бути цікаво і хто розважить на тиждень-два. Здивуй нас, Цукерберґ.


Вибір редакції

Лис
21
«Не потрібно вести людей, вони самі знають куди йти», - майданівець з Тернопільщини – владі.

Сьогодні у Тернополі представники громади і влади вшанували учасників обох Майданів. Дійство під пам’ятником Небесній Сотні було традиційним – відслужили міжконфесійну панахиду, формальне слово сказали керівники міста й області. Серед 2-3-х сотень присутніх – майданівців вкрай мало. Не аналізуємо чому, спілкуємось з одним із них.

Лис
13
Тернопільська бізнес-тренер: «Репутація – це бізнес-інструмент»

На її сторінці у Фейсбук – довгий список занять. Вона допомагає розвивати бізнес, волонтерить у «Ноєвому Ковчезі», займається благодійністю. Олена Дейнека – кандидат економічних наук, доцент економічного університету, координатор кількох бізнесових і волонтерських проектів. Після 23-х років викладання у вишах зрозуміла, що може втілити свої вміння у цікавіших речах. Чим живе сьогодні бізнес-тренер, підприємець і просто людина з великим серцем?

Лис
06
Тернопільський поет ніколи не зупиняється і нічого не боїться

У 2010 р. мистецькі кола Тернополя сприйняли його як чужинця, що керуватиме культурою міста, до якого переїхав не так давно. Він кинув виклик непростому середовищу і зовсім скоро змусив зважати на свою думку. До переліку його талантів додався ще один – управлінський. Шкода, що нині за посадою начальника управління культури та мистецтв Тернопільської міської ради, який завжди дасть інформації на потрібних для синхрону 30 секунд, молоді журналісти часто не бачать масштабу особистості Олександра Смика. Зізнаюсь, останні роки й сама грішила короткими коментарями, які може дати чиновник новинарю, адже він – ходячий інформпривід.

Лис
06
Переполох у Тернопільському обласному «методичному курнику» або як посіпаки Степана Барни і Любомира Крупи крадуть гроші в держави (документ)

З достовірних джерел стало відомо, що цього тижня в Тернопільському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти стався справжнісінький переполох. В цей, за влучним висловом одного педагога «методичний курник», яким при номінальній наявності директора Петровського О.М. фактично заправляє його заступник мадам Когут О.І., несподівано навідалися слідчі Управління державної служби боротьби з економічною злочинністю (УДСБЕЗ).

Лис
06
Щедрі преміальні чиновників Гусятина на Тернопільщині або Там, за туманами…

Осіння прохолода принесла на Гусятинщину густі тумани, які приховують від пересічного спостерігача не лише обриси об’єктів навколишнього ландшафту, але й діяльність місцевої влади.  Як співається у відомій українській пісні, за туманом нічого не видно…