Популярне

Тупикова ланка Тернопільської обласної системи освіти

Майбутні вибори ректора Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (далі – університет) наштовхнули на роздуми про подальшу долю «флагмана» системи освіти області – Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти.

Слово «флагман» вжито в лапках недаремно. Насправді цей заклад впродовж більш як сімдесяти років по праву очолював процеси функціонування і розвитку системи освіти області, забезпечував реалізацію всіх державних актів щодо розвитку та реформування дошкільної, загальної середньої  та позашкільної освіти області. Головне своє призначення – підвищення кваліфікації керівних та педагогічних кадрів освіти області − інститут  реалізовував у рамках існуючої до нинішнього дня нормативної бази у статусі «прирівненого» до вищого навчального закладу ІІІ рівня акредитації. Але прийняття нового Закону України «Про освіту» та курс МОН України на «нову українську школу» ставить майбутнє інституту під великий знак запитання. Сьогодні інститут стає схожим на сумнозвісний «Титанік», який на всіх парах наближається до «айсбергу» нової нормативної бази післядипломної педагогічної освіти, що починає набирати все чіткіших обрисів у тумані майбутніх нормативних змін. Більше того, в даний час на «кораблі» грає бравурна музика на честь «нових звершень», звучать фанфари на відзначення героїв «інноваційних проривів», «капітан» і його команда демонструють награний оптимізм і віру в світле майбутнє, ігноруючи сигнали про небезпеку, що насувається на інститут. Але давайте по-порядку.


Отже, чому вибори ректора в університеті стали підставою висловити турбування про майбутнє інституту? Тому що 30 жовтня цього року претендент на посаду ректора Богдан Буяк у своєму виступі перед колективом сказав буквально наступне: «У новому законі заплановано, що кожен педагогічний працівник за 5 років повинен пройти 150 годин підвищення кваліфікації. Чому б нам не зробити Центр підвищення кваліфікації педагогічних працівників? Підвищення кваліфікації кожному вчителеві буде профінансовано. Якщо ми зможемо надати їм якісний продукт, то і зможемо збільшити матеріальну основу функціонування нашого університету» (кінець цитати, підкреслено нами). Вловили вектор руху?


Дійсно, чому б університету не перебрати на себе ще й функції підвищення кваліфікації педагогічних працівників, замкнувши, таким чином, усю ланку освіти вчителя впродовж життя. Для такої діяльності університет має всі незаперечні підстави: кадровий потенціал, потужну матеріально-технічну базу і, головне, бажання майбутнього (сподіваємося) ректора.


Якщо раніше підвищення кваліфікації педагогічних кадрів покладалося виключно на обласні інститути післядипломної педагогічної освіти, то сьогодні новий закон дозволяє робити це всім педагогічним вишам. Маючи «зелене світло» в плані нормативної бази та відчуваючи потребу в пошуку нових ніш у сфері надання освітянських послуг, університет може легко «посунути» із цієї сфери діяльності нині сумнозвісний обласний інститут.


Почнемо з того, що Тернопільський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти  донині не є акредитованим вищим навчальним закладом. Чинний на нинішній час статус «прирівнений до вищого навчального закладу»  незабаром відпаде за відсутністю  потреби в зв’язку із новими законодавчими документами. Отримати акредитацію в умовах відсутності необхідного кадрового потенціалу та матеріально-технічного забезпечення інститут найближчим часом не зможе, попри всі запевнення нинішньої адміністрації. До слова, саме акредитація інституту була «козирною картою» в передвиборній програмі нинішнього директора О.М. Петровського. Пройшло півтора року з  часу його призначення сесією обласної ради на керівну посаду, але документів, підготовлених для проходження акредитації, в очі не бачив ніхто.  Очевидно, їх просто не існує в природі.


Педагогічному університету отримати ліцензію на послуги в сфері післядипломної педагогічної освіти, маючи потужний кадровий потенціал та повноцінні матеріально-технічні ресурси, буде набагато простіше і в часі швидше, ніж допоки інститут стане спроможним осилити цю планку.
Нині інститут звільняє орендовані в Тернопілської міської ради приміщення в корпусі по вулиці М. Кривоноса. Нібито з метою економії коштів. Економії для чого? І що це за економія, якщо працівники інституту змушені працювати в таких «ущільнених» та антисанітарних умовах, у яких про якість їхньої праці можна говорити тільки з великим припущенням, або з гумором.


В ретельно засекречених від колективу планах директора інституту нібито передбачається оренда іншого приміщення, яке має вирішити всі проблеми з необхідними площами для належної організації навчального процесу. Скільки часу піде на реалізацію цих засекречених намірів, коли реально інститут отримає нові площі, як швидко в часі він їх освоїть і підготує до експлуатації згідно вимог акредитаційних документів? Про це невідомо нікому, крім,  вочевидь, «капітана» нашого «Титаніка», та його заступників, яким явно вже замало місця на капітанському містку.


Найслабше місце в «корпусі» нашого обласного «флагмана» післядипломної педагогічної освіти – кадровий потенціал. Намагаючись виправити це становище,  Петровський за рік своєї каденції прийняв на посади викладачів кількох «глибоких» пенсіонерів, які аж ніяк не можуть бути «агентами змін» і «носіями інноваційного потенціалу» цього закладу (при всій повазі до їхнього попереднього професійного досвіду та здобутків на довгій педагогічні ниві). Деклароване на початках «омолодження» кадрів відверто провалилося, а логіку кадрової політики нового керівника не в силі зрозуміти ніхто. Наприклад, на посаду методиста з інклюзивної освіти прийняли фахівця з базовою освітою й досвідом роботи вчителя фізики, методиста з дошкільної освіти – філолога без жодного дня практичної роботи на педагогічній посаді. Таких призначень, які насправді є грубими порушеннями внутрішньої нормативної бази інституту, кажуть, за останній рік назбиралося багацько.
Натомість університет має широку палітру фахівців з науковими ступенями та вченими званнями усіх напрямків із найрізноманітнішими науковими інтересами, що робить для вчителів зустріч з ними набагато привабливішою та цікавішою, аніж прослуховування кожних п’ять років лекцій одного й того ж змісту.


Про якісні показники освітньої діяльності інституту за останній рік нехай судять самі педагоги − слухачі курсів підвищення кваліфікації, учасники чисельних семінарів, конференцій та тренінгів. Відомо, що освітяни почали вже «голосувати ногами», переорієнтовуючись на подібні заклади із сусідніх областей. Схоже на те, що з часом ця тенденція набуватиме загрозливих масштабів. А спроби укладати прямі угоди між інститутом і опорними школами області для проведення «майстер-класів» поки що не дають підстав для оптимістичних прогнозів.
Для університету безпосередня участь його викладачів у навчальному процесі із практикуючими вчителями принесе велику користь у плані налагодження  зворотного зв’язку та можливостей оперативного корегування змісту і напрямків підготовки майбутніх педагогів.


При цьому буде ще й велика фінансова вигода для обласного бюджету за рахунок економії коштів. По-перше, роками навантаження викладачів інституту в два-три рази було меншим за навантаження викладачів університету. Тому «собівартість» лекції чи практичного заняття, проведених штатним працівником університету, буде в два рази менша, ніж такого ж заняття від викладача інституту. В перерахунку на заробітну плату викладацьких кадрів − це ну дуже вагома економія. По-друге, інститутський «корабель» вже давно страждає від «кадрового баласту». Покладений на інститут об’єм роботи можна виконати значно меншим числом працівників: замість понад сто з лишком фахівців буде достатньо вдвічі, а то й втричі меншу кількість персоналу. А одна економія на заробітній платі адміністрації (директор плюс чотири заступники) чого вартуватиме!


Останній тріумфальний «срібний» заплив у інноваційні води української педагогіки на хвилях чужих освітніх програм та проектів, безсоромно виданих за власні інноваційні доробки, навряд чи спасе ситуацію. Тому «зіткнення»  нашого сумнозвісного «Титаніка» − обласного інституту післядипломної освіти - із новими викликами, пов’язаними з процесами, які відбуваються в нормативному полі освіти, а також у стінах потенційно потужного конкурента на ринку освітніх послуг – національного педагогічного університету, − може поставити «остаточну крапку» в багаторічній історії цього закладу. За бортом залишиться чисельний колектив інституту, а в «сухому залишку» − його приміщення. О!
 

Дарина Липко
Всі статті автора


Вибір редакції

Лис
13
Тернопільська бізнес-тренер: «Репутація – це бізнес-інструмент»

На її сторінці у Фейсбук – довгий список занять. Вона допомагає розвивати бізнес, волонтерить у «Ноєвому Ковчезі», займається благодійністю. Олена Дейнека – кандидат економічних наук, доцент економічного університету, координатор кількох бізнесових і волонтерських проектів. Після 23-х років викладання у вишах зрозуміла, що може втілити свої вміння у цікавіших речах. Чим живе сьогодні бізнес-тренер, підприємець і просто людина з великим серцем?

Лис
06
Тернопільський поет ніколи не зупиняється і нічого не боїться

У 2010 р. мистецькі кола Тернополя сприйняли його як чужинця, що керуватиме культурою міста, до якого переїхав не так давно. Він кинув виклик непростому середовищу і зовсім скоро змусив зважати на свою думку. До переліку його талантів додався ще один – управлінський. Шкода, що нині за посадою начальника управління культури та мистецтв Тернопільської міської ради, який завжди дасть інформації на потрібних для синхрону 30 секунд, молоді журналісти часто не бачать масштабу особистості Олександра Смика. Зізнаюсь, останні роки й сама грішила короткими коментарями, які може дати чиновник новинарю, адже він – ходячий інформпривід.

Лис
06
Переполох у Тернопільському обласному «методичному курнику» або як посіпаки Степана Барни і Любомира Крупи крадуть гроші в держави (документ)

З достовірних джерел стало відомо, що цього тижня в Тернопільському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти стався справжнісінький переполох. В цей, за влучним висловом одного педагога «методичний курник», яким при номінальній наявності директора Петровського О.М. фактично заправляє його заступник мадам Когут О.І., несподівано навідалися слідчі Управління державної служби боротьби з економічною злочинністю (УДСБЕЗ).

Лис
06
Щедрі преміальні чиновників Гусятина на Тернопільщині або Там, за туманами…

Осіння прохолода принесла на Гусятинщину густі тумани, які приховують від пересічного спостерігача не лише обриси об’єктів навколишнього ландшафту, але й діяльність місцевої влади.  Як співається у відомій українській пісні, за туманом нічого не видно…

Лис
02
Як уникнути помилок під час виборчого процесу. Аналіз тернопільського експерта.

 Цієї неділі, 29 жовтня, відбулися вибори у 201-й об’єднаній територіальній громаді (ОТГ) України. Голів обирали й на Тернопільщині - у Зборівській, Лановецькій, Хоростківській і Саранчуківській ОТГ. Волевиявлення відбувалося за тим же сценарієм, що й завжди, - неприбрана до дня тиші агітація, нестача скриньок для голосування, недостатня обізнаність членів виборчих комісій та інші порушення, яких можна уникнути, адже за подібну халатність передбачена адміністративна відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 20-ти неоподаткованих мінімумів. Як не повторювати подібних речей, розмовляємо з керівником регіонального представництва Центру політичних студій і аналітики «Ейдос» Ігорем Проциком.