Популярне

Тернопільська бізнес-тренер: «Репутація – це бізнес-інструмент»

На її сторінці у Фейсбук – довгий список занять. Вона допомагає розвивати бізнес, волонтерить у «Ноєвому Ковчезі», займається благодійністю. Олена Дейнека – кандидат економічних наук, доцент економічного університету, координатор кількох бізнесових і волонтерських проектів. Після 23-х років викладання у вишах зрозуміла, що може втілити свої вміння у цікавіших речах. Чим живе сьогодні бізнес-тренер, підприємець і просто людина з великим серцем?

Викладацька діяльність у минулому. Не шкода, адже вкладено стільки часу?

Насправді це мені дуже допомагає. З цього періоду свого життя я взяла академічність, системність мислення, великий теоретичний і практичний багаж знань, вміння працювати на людях, постійну роботу над собою. Просто в один прекрасний момент ти розумієш, що можеш більше. Я не припинила викладацьку діяльність, вона трансформувалася у роботу з дорослими людьми, я адаптувала великі корпоративні технології до роботи з пересічними людьми, максимально спростила їх. Тобто мої студенти зараз подорослішали.

Хто зараз ходить на Ваші заняття?

Приходять дуже різні люди, хоча їх об’єднує спільне бажання змінити своє життя на краще: більше заробляти, піднятися в кар’єрі, стати ефективнішим. Це люди абсолютно різні. Це можуть бути мамочки, які після декрету вирішили зайнятися своєю справою, люди, які виїхали за межі України, але хочуть професійного росту. Я можу своїх клієнтів поділити на 4 групи:

а) початківці, які пороху не нюхали в бізнесі;

б) люди, які вже зробили перші кроки в бізнесі (мікропідприємці), але вони хочуть підвищення ефективності;

в) середняки, які відчувають, що їм бракує технологій із продажів, із управління персоналом, маркетингу, управління фінансами;

г) сталі підприємці, які розуміють, що часи змінюються, в Україні з’явилися можливості виходу на закордонний ринок, їм потрібні реальні стратегії.

Ваша любов до тварин вражає. Люди, зазвичай, обожнюють домашніх вихованців, але турбуватися про бездомних собак здатні не всі. Акція, за допомогою якої Вам вдалося зібрати потрібну суму на ремонт стерилізаційної у Дичкові, підірвала Інтернет. Чи вдалося реалізувати задумане і як зараз працює притулок?

Так. Свого часу це була моя мрія – зробити з тієї бідосі, що є, якесь соціально орієнтоване підприємство. У моменти безнадії на мене нападає креатив. Тоді був саме такий момент, ми програли у конкурсі громадських проектів, і на мене напав відчай, але я подумала: «Значить, я буду використовувати власний ресурс, своє ім’я, буду експериментувати, поки я це на ноги не поставлю». Під час цього проекту мені вдалося зібрати близько 40 000 гривень, за які ми зробили опалення в Дичкові, у нас є зараз прекрасна операційна, ми купили багато інструментів, ліків, зробили невеличкий ремонт. Ця операційна краща, ніж в окремих ветеринарів у Тернополі. Люди допомагають і далі, ми вкладаємо туди кошти. Ми дякуємо органу місцевого самоврядування за той мізер, який є, але стараємось докласти. До кінця року, сподіваюсь, у Тернополі запрацює проект «Хатіко», це ветеринарно-діагностичний пункт, у нас буде ще одна операційна.

Як, на Ваші думку, потрібно вирішувати проблему бездомних тварин?

Я вважаю, комплексно. Ні Дичків, ні «Хатіко» ситуації не вирішують, повинен бути притулок. Нам потрібен адаптаційний центр, щоб тварин не продавали з рук біля базару, а щоб можна було віддавати в руки під контракт пожиттєвого догляду тварин - чопованих, стерилізованих, вакцинованих, і стежили за ними решту їхнього життя. Було би непогано поставити на облік всіх тварин у Тернополі. У новому законодавстві є вимога стерилізувати тварин, які не підлягають розведенню. Сподіваюсь, наш проект надасть тернополянам провести соціальну по ціні стерилізацію, щоб люди розв’язали собі руки і не викидали на вулицю величезну кількість тварин, які нікому не потрібні. Тут потрібна допомога міського органу самоврядування і ми готові до співпраці і, звичайно, розуміння громади, що своїх тварин потрібно стерилізувати. У цивілізованих країнах йшли таким шляхом: виділяли гроші громада, бізнес і місцеве самоврядування.

Остання акція, яку Ви організували, - збір канцелярських товарів і мийних засобів для вихованців інтернатів краю…

Робота з тваринами відійшла на задній план, а оскільки не можу без благодійної роботи, до мене звернулася моя подруга Оксана Петришин із проханням перепостити повідомлення на Фейсбуці. І я настільки добре його перепостила, що ми за кілька днів назбирали з нею 5,5 тисяч. Тих, хто працює у благодійних проектах, треба вчити ставати відомішими. Якщо раз і назавжди зробити добрий імідж собі, потім можна виконувати свою місію масштабно, ефективно.

Волонтерство – це внутрішня потреба?

Напевно, так. Коли свого часу хворіла моя мама і згодом вона померла, я зрозуміла, що в мені накопичений великий запас милосердя і тоді я просила в Бога, щоб не позбавив мене цього, тому що на такі речі є запит. Небесна канцелярія мене почула, бо завжди я маю можливість проявити себе. Мені не шкода цим займатися, якщо я розумію, що своїм впливом чи іменем можу допомогти, я включаюсь.

Під час нашої розмови ви кілька разів згадали поняття «добре ім’я». Репутація для Вас важлива?

Дуже. Я – людина, котра створила сама себе, і своєю стратегією персонального розвитку ділюся з людьми, які хочуть досягнути такого ж чи більшого результату. Тому для мене репутація, імідж – це не порожні слова, це – бізнес-інструмент. Його запросто втратити, а здобути важко.

Ви з чоловіком дивитесь одне на одного чи в один бік?  (Юрій Дейнека – начальник управління стратегічного розвитку міста ТМР, - прим. ред.)

Ми – великі однодумці і в багатьох речах партнери. Ми і один на одного встигаємо подивитися, і можемо подивитися, що нас оточує. Ми не набридаємо один одному, не нависаємо. В Юри є своє коло інтересів, я вважаю, що він має право проявлятися, де в нього виходить. В мене є свої моменти. Разом з тим я залежу від його допомоги, і він часом просить моєї поради. Я вважаю, що це дуже велике партнерство і нам дуже пощастило один з одним, але це дуже велика робота. Витримати таку активну, норовисту, гонорову жінку – йому можна пам’ятник при житті ставити.

Ви постійно працюєте над собою та іншими, такий темп життя втомлює. Відпочивати вмієте?

Це не просто. Але якщо я починаю думати, що щось важко, то воно мені важко йде. Потім я зрозуміла, можливо, Господь вибрав мене для реалізації великої кількості задач, не кожній жінці щастить реалізувати стільки всього. І коли я зрозуміла, що це подарунок вищих сил, до якого треба ставитися з вдячністю, в мені відкрилася колосальна енергія. Я розумію, що можу давати її іншим людям. Так, я втомлююсь, як звичайна людина. Мені треба відіспатися чи відлежатися, але потім я відчуваю, що знову сповнена енергії і можу бігти далі, робити творчу роботу з великими психологічними навантаженнями. Я просто зрозуміла, що перейшла на інший енергетичний рівень.

Спілкуючись з Оленою, неможливо не перейняти її спокій і впевненість у собі. Вона не тільки щоразу сама переходить на новий особистісний рівень, а допомагає це зробити іншим. Через такий тип людей ми у них не розчаровуємось.

Наталка Колтун
Всі статті автора


Вибір редакції

Лис
13
Тернопільська бізнес-тренер: «Репутація – це бізнес-інструмент»

На її сторінці у Фейсбук – довгий список занять. Вона допомагає розвивати бізнес, волонтерить у «Ноєвому Ковчезі», займається благодійністю. Олена Дейнека – кандидат економічних наук, доцент економічного університету, координатор кількох бізнесових і волонтерських проектів. Після 23-х років викладання у вишах зрозуміла, що може втілити свої вміння у цікавіших речах. Чим живе сьогодні бізнес-тренер, підприємець і просто людина з великим серцем?

Лис
06
Тернопільський поет ніколи не зупиняється і нічого не боїться

У 2010 р. мистецькі кола Тернополя сприйняли його як чужинця, що керуватиме культурою міста, до якого переїхав не так давно. Він кинув виклик непростому середовищу і зовсім скоро змусив зважати на свою думку. До переліку його талантів додався ще один – управлінський. Шкода, що нині за посадою начальника управління культури та мистецтв Тернопільської міської ради, який завжди дасть інформації на потрібних для синхрону 30 секунд, молоді журналісти часто не бачать масштабу особистості Олександра Смика. Зізнаюсь, останні роки й сама грішила короткими коментарями, які може дати чиновник новинарю, адже він – ходячий інформпривід.

Лис
06
Переполох у Тернопільському обласному «методичному курнику» або як посіпаки Степана Барни і Любомира Крупи крадуть гроші в держави (документ)

З достовірних джерел стало відомо, що цього тижня в Тернопільському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти стався справжнісінький переполох. В цей, за влучним висловом одного педагога «методичний курник», яким при номінальній наявності директора Петровського О.М. фактично заправляє його заступник мадам Когут О.І., несподівано навідалися слідчі Управління державної служби боротьби з економічною злочинністю (УДСБЕЗ).

Лис
06
Щедрі преміальні чиновників Гусятина на Тернопільщині або Там, за туманами…

Осіння прохолода принесла на Гусятинщину густі тумани, які приховують від пересічного спостерігача не лише обриси об’єктів навколишнього ландшафту, але й діяльність місцевої влади.  Як співається у відомій українській пісні, за туманом нічого не видно…

Лис
02
Як уникнути помилок під час виборчого процесу. Аналіз тернопільського експерта.

 Цієї неділі, 29 жовтня, відбулися вибори у 201-й об’єднаній територіальній громаді (ОТГ) України. Голів обирали й на Тернопільщині - у Зборівській, Лановецькій, Хоростківській і Саранчуківській ОТГ. Волевиявлення відбувалося за тим же сценарієм, що й завжди, - неприбрана до дня тиші агітація, нестача скриньок для голосування, недостатня обізнаність членів виборчих комісій та інші порушення, яких можна уникнути, адже за подібну халатність передбачена адміністративна відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 20-ти неоподаткованих мінімумів. Як не повторювати подібних речей, розмовляємо з керівником регіонального представництва Центру політичних студій і аналітики «Ейдос» Ігорем Проциком.