Популярне

«Не потрібно вести людей, вони самі знають куди йти», - майданівець з Тернопільщини – владі.

Сьогодні у Тернополі представники громади і влади вшанували учасників обох Майданів. Дійство під пам’ятником Небесній Сотні було традиційним – відслужили міжконфесійну панахиду, формальне слово сказали керівники міста й області. Серед 2-3-х сотень присутніх – майданівців вкрай мало. Не аналізуємо чому, спілкуємось з одним із них.

Кременчанин Ярослав Панасюк у 2013 р. працював будівельником. До Києва виїхав тієї ж миті, коли стало відомо про побиття студентів. У лютому 2014 р. на Майдані втратив руку. Чоловік не зневірився і весь цей час живе ідеалами Майдану.

Пане Ярославе, як ви опинилися на Майдані?

Я був на виїзді, де не було зв’язку. Коли приїхав, - сказали, що на Майдані побили студентів і ми того ж вечора, не переодягаючись, сіли і поїхали в Київ. Одразу опинився у 8-й Афганській сотні. Як колишній розвідник, - у розвідувальній групі «Кажан». Ми доповідали про пересування «тітушок» за межами Майдану, в глибині Маріїнського парку. Ми визначали їхні дії, навіть серед них мали своїх людей. У складі розвідки ми виявили 5 000 «тітушок», яких ми здавали в СБУ, а вони їх випускали. Майдан – це була держава в державі, у нас були свої правила. Виходячи за межі Майдану, ми розуміли, що там люди живуть, нічого не помічають.

Чи були свідком кровопролиття на Майдані 18-20 лютого?

Так, 18 лютого я втратив руку. У Маріїнському парку з вікна хтось кинув світлошумову гранату, це була навіть не граната, а зв’язані докупи шматочки тротилу. Вона впала біля мене, я не бачив хто її кинув. Бачив, що поруч стоїть жінка з дітьми, далі – наші хлопці. Я встиг взяти її і відкинути, так залишився без руки.

Після Майдану минуло 4 роки. Як Ви вважаєте, зміни в країні відбулися?

Ми на Майдані поміняли світогляд наших людей, вони почали думати трохи по-новому. Ми не всіх змінили, досі є такі, що нас проклинають і в 2014-му році мені казали: «Ліпше ви там згоріли в тому будинку профспілок». Але я не шкодую ні про один день на Майдані. Потрібно було б – я пішов би ще раз.

У 2004 році Ви брали участь у Помаранчевій Революції?

В 2004 р. під час виборів я був в Миколаєві, також приїхав травмований, мені зламали ногу. На нас казали: «Помаранчеві циплята» і зіштовхнули мене зі сходів, тому на Майдан я не встиг.

Не даремно все було?

Ні, не даремно. Думаю, що зміни відбулися. Я говорю не за наш західний регіон, а за східний і центральний. Люди побачили, що таке Європа. Вони почали думати. Я почав помічати у східних містах те, чого раніше не помічав: люди почали думати навіть про те, куди викинути сміття, шукають смітник. Ми такі люди – змінюємось повільно, але змінюємось. Я не думаю, що кров Небесної Сотні і моя в тому числі, була пролита даремно. Всі хлопці з нашого підрозділу говорять, що треба буде – ми станемо ще раз на Майдан.

Що хочеться побажати владі з нагоди сьогоднішньої річниці?

Мені прикро, що про майданівців згадують тільки до якоїсь річниці. Хай візьмуться за голову і не ведуть за собою людей, а йдуть поруч з людьми. Люди – не телята, яких потрібно водити, вони самі знають і можуть ще владі підказати.      

                                                      

Нині майданівець хотів би бути на Сході, однак служити не дозволяють лікарі. Чоловік чим може допомагає армії: збирає допомогу і відвозить її на лінію фронту. Ярослав Панасюк переконаний: зміни повільні, але вони відбуваються. 

 

Вікторія Юрчук
Всі статті автора


Вибір редакції

Гру
04
Тернопільский інститут: перезавантаження 2.0, Або полювання на відьом і відьмаків триває

В горезвісному Тернопільському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти продовжує свою роботу комісія із люстрації кадрів, мета якої – повне і остаточне очищення колективу інституту від комуністично-медведчуківсько-путінської камарильї, яка впродовж років підступно розвалювала не лише цей заклад, але й систему шкільної освіти області в цілому.

Гру
04
Одразу двоє представників Тернопільщини взяли участь у конкурсі «Кращий бухгалтер України – 2017»

Брати Юрій та Павло Іванечко 30 листопада відвідали найпрестижнішу подію року конкурс «Кращий бухгалтер України» що відбувся у Києві. Незмінними організаторами конкурсу є Бухгалтерський клуб Баланс та інтернет-ресурс Uteka, конкурс відбувається за підтримки Міністерства фінансів України та Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана. Про сам конкурс та участь у ньому поспілкуємося із учасниками.

Лис
21
«Не потрібно вести людей, вони самі знають куди йти», - майданівець з Тернопільщини – владі.

Сьогодні у Тернополі представники громади і влади вшанували учасників обох Майданів. Дійство під пам’ятником Небесній Сотні було традиційним – відслужили міжконфесійну панахиду, формальне слово сказали керівники міста й області. Серед 2-3-х сотень присутніх – майданівців вкрай мало. Не аналізуємо чому, спілкуємось з одним із них.

Лис
13
Тернопільська бізнес-тренер: «Репутація – це бізнес-інструмент»

На її сторінці у Фейсбук – довгий список занять. Вона допомагає розвивати бізнес, волонтерить у «Ноєвому Ковчезі», займається благодійністю. Олена Дейнека – кандидат економічних наук, доцент економічного університету, координатор кількох бізнесових і волонтерських проектів. Після 23-х років викладання у вишах зрозуміла, що може втілити свої вміння у цікавіших речах. Чим живе сьогодні бізнес-тренер, підприємець і просто людина з великим серцем?

Лис
06
Тернопільський поет ніколи не зупиняється і нічого не боїться

У 2010 р. мистецькі кола Тернополя сприйняли його як чужинця, що керуватиме культурою міста, до якого переїхав не так давно. Він кинув виклик непростому середовищу і зовсім скоро змусив зважати на свою думку. До переліку його талантів додався ще один – управлінський. Шкода, що нині за посадою начальника управління культури та мистецтв Тернопільської міської ради, який завжди дасть інформації на потрібних для синхрону 30 секунд, молоді журналісти часто не бачать масштабу особистості Олександра Смика. Зізнаюсь, останні роки й сама грішила короткими коментарями, які може дати чиновник новинарю, адже він – ходячий інформпривід.