Популярне

Тернопільский інститут: перезавантаження 2.0, Або полювання на відьом і відьмаків триває

В горезвісному Тернопільському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти продовжує свою роботу комісія із люстрації кадрів, мета якої – повне і остаточне очищення колективу інституту від комуністично-медведчуківсько-путінської камарильї, яка впродовж років підступно розвалювала не лише цей заклад, але й систему шкільної освіти області в цілому.

Як завжди, комісію очолює палкий борець за чистоту всіх рядів Володимир Мисик, заступник директора інституту з виховної роботи. А кому ж, як не йому, доручити таку відповідальну ділянку роботи! Прізвища інших членів комісії втаємничені і зібрання проходять із  дотримання правил суворої конспірації, аби уникнути помсти від викритих нею триклятих комуністів-медведчукістів-путіністів. З  огляду на події в Україні за останні роки, така конспірація є цілком оправданою і дає вже свої перші результати.

Так, зовсім недавно, хоч трохи і з запізненням, але був виведений «на чисту воду» головний ворог нинішньої адміністрації інституту, колишній  і двічі звільнений з роботи заступник директора Володимир Уруський. В ході тривалого розслідування темного минулого Володимира Уруського, при активній співпраці із вітчизняними спецслужбами та допомозі свідомих громадян і, по сумісництву, його колишніх колег, вдалося з’ясувати, що цей  пережиток минулого вдало маскувався всі роки,  бо насправді виявився прихованим медведчукістом-путіністом. Комісія з’ясувала, що Уруський  руйнував освітянську галузь багато років, працюючи в прихований спосіб на ворогів української нації.  Викриття путініста Уруського в розгромній публікації місцевого електронного видання викликало шквал одностайної підтримки в рядах прогресивної педагогічної громадськості області. На адресу Уруського посипалися прокляття і нові звинувачення в коментарях до статті. А шо, так йому й тре!

А один відважний дописувач-«Анонім» буквально в ході перечитування статті-викриття очистився від згубного впливу путіністів реакціонерів старорежимників і з відчайдушними криками та сльозами радості від прозріння істини кинувся в лоно обіймів нової адміністрації. Очевидно, читання статті про путініста Уруського подіяло на «Аноніма», як екзорцизм (процедура вигнання бісів з одержимої від них людини за допомогою молитви та певних ритуалів) та окроплення святою водою. Мир йому!

Разом із працівниками інституту, які наперебій виявляють свою лояльність до нинішньої адміністрації, видихнули з полегшенням ще й п’ять чи шість попередніх керівників освіти області, а також нинішнє управління освіти і науки облдержадміністрації в повному складі. Нарешті! Нарешті з’ясувалося, хто два десятиліття поспіль руйнував підвалини вчорашньої та нової української  школи! Добре, що ворога вдалося не тільки викрити, але й локалізувати та ганебно звільнити, не давши йому допрацювати кілька місяців до пенсії. Шкода, що за нинішніми законами не можна відібрати тої «гідної» пенсії, а ще краще – заслати цього путініста-медведчукіста геть з очей подалі, разом із його прихвостнями. Мало того, що його звільнили, так він далі  продовжує руйнувати установу, згубно впливаючи на ніжні й вразливі мізки своїх колишніх колег по роботі! 

Завдяки пильному окові і прозірливій передбачливості освітян області, вже після виходу розгромної публікації виявилося й «москальське» походження Уруського. Як з’ясувалося, цей, самі знаєте хто, таки народився в Росії! Як у святу воду дивилися! І знаєте де? В Читі! Бреше, що його батьки були вивезені в Сибір ще в далекому 1947 році, а його батько нібито навіть сидів у таборах сумнозвісного ГУЛАГу.  Та бути такого не може! Аби викрити чергову брехню заклятого путініста, члени комісії мають на меті цього тижня перевірити особові справи батьків Уруського, які нібито зберігаються в архівах місцевого СБУ.  Маємо надію, що й цього разу путініст Уруський таки остаточно буде розкритий як прихований агент Кремля, бо не даремно ж народився на теренах москальської Росії і провів там свої дитячі роки.

Є також версія, що Уруський має інопланетне походження. Як пригадали ті ж самі пильні освітяни, Уруський розповідав на своїх лекціях про освіту таке, нібито з космосу прилетів. Щоб перевірити нові факти, комісія має намір звернутися до НАСА із запитом, чи не прилітали, бува, на Землю інопланетяни за роки, які співпадають із часом роботи Уруського в інституті. Зрештою, навіть якщо інопланетне походження Уруського не дістане свого підтвердження, то вистачить з нього й того, що народився в Читі. Чита від Тернополя так далеко, що цілком зійде за сусідню з Україною зірку.

Розправившись із  Уруським, комісія борців за чистоту рядів має на меті продовжити своє подальше розслідування і вже складено список із кількох осіб з числа адміністрації закладу та керівників структурних підрозділів, які, за прикладом викритого Уруського, також можуть бути потенційними й прихованими ворогами. Як кажуть у народі, довіряй, але провіряй!

Отож, першим номером у черзі на люстрацію виписаний сам директор інституту Олександр Петровський, відомий в минулому член комуністичної партії. Факт біографії  прозорий, приховати його не вдасться, так що доведеться Петровському пояснити членам комісії, а чому? Правда, є надія, що комуністичне минуле Петровському простять за звільнення з роботи ще лютішого від комуністів ворога нації – путініста Уруського і його поплічниці Свінних. Простять чи не простять – це вирішуватиме комісія. Бо не дарма ж її наділили правами, крутішими за  ті, якими володіла в часи темного Середньовіччя свята інквізиція.

За номером два в списках комісії числиться нинішня заступниця директора Ольга Когут, яка не тільки виросла в сім’ї колишнього совітського комуніста-офіцера, але й закінчувала свою шкільну освіту на комуністичній Кубі. Куба й донині як кістка в горлі нашим союзникам – американцям. А за часів служби батька Когут у совітській армії на офіцерській посаді в частині, що стояла форпостом комунізму на маленькому острові їхньої «свободи» під боком наших союзників – це, самі розумієте, що! Це ж ого-го! Це ж яка потенційна загроза! Тягне на міжнародний  тероризм, замаскований під братню філологічну допомогу. І в цьому розсаднику агресивного комуністичного військового мілітаризму Когут здобувала не лише шкільну освіту, але й, припустимо, комуністичне виховання! Тому є всі підставити пролюструвати її як слід, аби упевнитися, що комуністична зараза не передалася їй генами або в інший спосіб. Досить того, що свого часу проґавили й так довго терпіли двох попередніх ворогів-заступників, тому треба бути не просто пильним, а, як заповідав класик їхньої ж триклятої ідеології, архі-пильним.

На третьому місці в люстраційні списки занесена Лариса Коненко, призначена з легкої руки колишнього комуніста Петровського керівником підрозділу, що відповідає за наших діток − учнів молодшої школи. Хто, як не ми, дорослі, знаємо, якими вразливими є дитячі душі і як легко можна їх звабити з істинного шляху на хибний. Тому варто придивитися до цієї Коненко, батько якої, світлої пам’яті Богдан Якубишин, керував свого часу обласною бандою СДПУ(о)-шників і на якого працював цей нарешті викритий путініст Уруський.  Кажуть, яблуко від яблуні… То чи прогледіла нинішня адміністрація цей факт, чи це була чергова «змова» наших ворогів? А хто його знає, чим дихає Коненко і чи не підірве вона впровадження з наступного року концепції нової української школи, що розпочинається саме з початкової ланки освіти. Уруський освіту області вже й так підірвав, то краще бути пильним і лишній раз упередженим, аби знову не стати на граблі, так підступно розставлені медведчукістами-путіністами на незвіданих шляхах до світлого майбутнього регіональної освіти. Потенційно це тягне на союз комуністів із медведчукістами-путіністами! Тому − пильність і ще раз  пильність! Досить одного путініста в наших рядах, двоє – це вже занадто, цього наша освіта, знекровлена її ворогами, не витримає. До того ж, якщо й була «Амбарна книга» СДПУ(о)-шників, то шукати її потрібно саме в нащадків Якубишина, а не в рядових заробітчан на виборчих перегонах.

На останньому засіданні комісії бурхливі дебати розгорілися навколо включення до люстраційних списків ще одного керівника структурного  підрозділі інституту – Людмили Онищук. Дехто з членів і членкинь заперечував, бо ні комуністичного, ні медведчуківсько-путінського минулого за нею нібито не числиться. Правда, Онищук відома як одна із засновників (разом із своїм чоловіком) однієї із релігійних громад Тернополя, якою керує її рідний брат –отець Ігор Семирозум. Цей молодий священник «засвітився» свого  часу в сумнівній компанії із «веселими дівчатами», де витанцьовував під час посту на заздрість боголюбивим молодим парафіянам так, що аж  гай шумів! Є підозра, що Людмила Онищук використовує набуті в інституті на ґрунті моніторингових досліджень професійні навички для підрахунку разом із рідним братом скромних пожертв прихожан храму, примножуючи в такий спосіб сімейний бюджет. Не релігійна громада, а справжнісіньке закрите акціонерне товариство. Геть негарно! Чи буде люстраційна справа щодо Людмили Онищук відкрита – ще до кінця не відомо. Окремі комісіянти все ще вагаються, а даремно. Рекомендуємо їм перечитати ще раз цікаву й переконливу інформацію за цим посиланням.

Кажуть, список кандидатів на люстрацію залишається відкритим і комісія готова розглянути будь-які свідчення освітян, які пильним оком слідкують за темними справами наших поки що ще не викритих ворогів. А їх обіцяється бути багацько не лише в лавах адміністрації, але й серед рядових членів, бо колектив таки чисельний. Підозрюємо, що сховатися за спини чесних та порядних освітян вдалося багатьом ворогам учорашніх і нинішніх «ізмів». 

Знаменно, що ця благородна справа розпочалася в такі важкі для нас часи, в які пильність має бути подвійною, якщо не потрійною. І дарма, що ти вчора був з викритим «ворогом» колегою, чи навіть другом. Нині маємо всі підставити виявляти прихованих ворогів і вичищати наші «конюшні» від нечисті, а свої ряди – від комуністів-медведчукістів-путіністів, як колись свята інквізиція позбавлялася слуг самого нечистого. Бог їй в поміч!


Вибір редакції

Гру
04
Тернопільский інститут: перезавантаження 2.0, Або полювання на відьом і відьмаків триває

В горезвісному Тернопільському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти продовжує свою роботу комісія із люстрації кадрів, мета якої – повне і остаточне очищення колективу інституту від комуністично-медведчуківсько-путінської камарильї, яка впродовж років підступно розвалювала не лише цей заклад, але й систему шкільної освіти області в цілому.

Гру
04
Одразу двоє представників Тернопільщини взяли участь у конкурсі «Кращий бухгалтер України – 2017»

Брати Юрій та Павло Іванечко 30 листопада відвідали найпрестижнішу подію року конкурс «Кращий бухгалтер України» що відбувся у Києві. Незмінними організаторами конкурсу є Бухгалтерський клуб Баланс та інтернет-ресурс Uteka, конкурс відбувається за підтримки Міністерства фінансів України та Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана. Про сам конкурс та участь у ньому поспілкуємося із учасниками.

Лис
21
«Не потрібно вести людей, вони самі знають куди йти», - майданівець з Тернопільщини – владі.

Сьогодні у Тернополі представники громади і влади вшанували учасників обох Майданів. Дійство під пам’ятником Небесній Сотні було традиційним – відслужили міжконфесійну панахиду, формальне слово сказали керівники міста й області. Серед 2-3-х сотень присутніх – майданівців вкрай мало. Не аналізуємо чому, спілкуємось з одним із них.

Лис
13
Тернопільська бізнес-тренер: «Репутація – це бізнес-інструмент»

На її сторінці у Фейсбук – довгий список занять. Вона допомагає розвивати бізнес, волонтерить у «Ноєвому Ковчезі», займається благодійністю. Олена Дейнека – кандидат економічних наук, доцент економічного університету, координатор кількох бізнесових і волонтерських проектів. Після 23-х років викладання у вишах зрозуміла, що може втілити свої вміння у цікавіших речах. Чим живе сьогодні бізнес-тренер, підприємець і просто людина з великим серцем?

Лис
06
Тернопільський поет ніколи не зупиняється і нічого не боїться

У 2010 р. мистецькі кола Тернополя сприйняли його як чужинця, що керуватиме культурою міста, до якого переїхав не так давно. Він кинув виклик непростому середовищу і зовсім скоро змусив зважати на свою думку. До переліку його талантів додався ще один – управлінський. Шкода, що нині за посадою начальника управління культури та мистецтв Тернопільської міської ради, який завжди дасть інформації на потрібних для синхрону 30 секунд, молоді журналісти часто не бачать масштабу особистості Олександра Смика. Зізнаюсь, останні роки й сама грішила короткими коментарями, які може дати чиновник новинарю, адже він – ходячий інформпривід.