Українська письменниця з Пряшівщини Маруся Няхай за життя перепробувало чимало професій: працювала редакторкою на українській студії Чехословацького радіо, істориком у Пряшівському краєзнавчому музеї, редактором літературно-мистецького журналу «Дукля», завідувачем українськими фондами Слов’янської бібліотеки в Празі.
Торік поетеса відсвяткувала свій 60-річний ювілей, який увінчався виходом книжки вибраних поезій «За старою брамою. Силуети». Маруся Няхай належить до тих літераторів, що поводяться зі словом дуже зважено. Тому видала у світ тільки чотири збірки за все життя (попередні – «Білі руки беріз» (1974), «Чекаю тебе» (1981), «Моє ательє» (1986). До останньої книжки поетеса йшла дуже довго – 25 років. Мало хто вміє витримувати таку літературну паузу. У передмові до книжки ужгородка Надія Панчук пише про поезію Марусі Няхай, що вона — «інтелектуальна, сучасна за формою і закорінена змістом у вічні цінності». До слова, пряшівка, що є членом Спілки українських письменників Словаччини, займається ще й перекладами з чеської, словацької та лужицько-сербської мов. Маруся Няхай була також учасником останнього міжнародного літературного фестивалю «Карпатська ватра», що проводиться в Ужгороді.
Олександр Гаврош, Час Закарпаття
Якщо ви помітили помилку, будь ласка, виділіть неправильний текст та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо, що робите нас кращими.
Будь ласка, не пишіть повідомлення, що містять образливі і нецензурні вислови, заклики до міжрелігійної, міжнаціональної та міжрасової ворожнечі. Такі коментарі будуть видалені.
Просеко та шампанське — два популярних види ігристих вин, які часто асоціюються зі святковими подіями та особливими випадками. Мають спільні характеристики, які роблять їх досить схожими, але водночас різними. Кожен напій може похвалитися власними особливостями.
З нагоди відзначення 210-ї річниці з дня народження Тараса Шевченка та з метою поповнення бібліотечних фондів, формування книжкових поличок в укриттях та наповнити книжкові полиці в Херсонській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Олеся Гончара.
Мати можливість планувати далі, аніж на наступні декілька місяців – це велика розкіш для середньостатистичного українця, який перебуває в режимі виживання, боротьби та невизначеності. Але є багато соціальних сфер, які під впливом війни починають змінюватися вже сьогодні. І чи будемо ми готові до нових реалій, коли ці зміни заведуть нас у глухий кут і вимагатимуть термінових реформ? Наприклад, яким ви бачите майбутнє української освіти, яка напряму залежить від народжуваності дітей? В 2000-х роках ми досягли відносної стабільності у своєму економічному та політичному розвитку. Саме завдяки цьому внормувалося і питання народжуваності. З ростом рівня життя зросла і народжуваність, яка в 2012 році досягла позначки в 520 тисяч немовлят.
Одна із основних причин - бажання радикалізувати настрої російського й частини українського суспільства, спровокувати готовність до різноманітних насильницьких дій.
На перехресті «Берегиня-Об’їзна» аварія. Корок вже від кільця на Петриків і буде більший. На місці є кілька швидких.