Популярне
biznesoblast

Синоптики попереджають про сильні дощі та грози

20.09.2017
'.$bann['name'].'

Байка від Степана про голову Тернопільської ОДА Степана Барну або як "відбілити" Степана від Степана

21.09.2017
'.$bann['name'].'

Тернопільський анестезіолог Андрій Мусієнко: “Реанімація: для пацієнта – це шанс, а для лікаря – щоденна боротьба”

18.09.2017
biznesoblast  rss biznesoblast  twitter biznesoblast facebook biznesoblast vk contacts

НОВІ КОМЕНТАРІ

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ Orphus

Locations of visitors to this page

parkovka.ua
суспільство

Закарпатець-"американець": "Пес Мишко у мене двомовний..."

10.05.2013 11:10:33

"Коли я приїхав в Україну на початку 2000-х, привіз із собою собачку Зорьку. Але брат Василь із жінкою заборонили впускати її до будинку...." — розповідає Георг Білканич, котрий 10 років тому повернувся з Америки на Закарпаття.


Читайте також

Ужгород: медики змагалися, а пацієнт - переміг


82-річного Георга Білканича із села Ставне Великоберезнянського району Закарпаття двічі обкрадали. Винесли з будинку $99 тис. і господарські інструменти на $1 тис.
Георг Білканич родом із закарпатського села Малий Березний. 55 років жив у американських містах Нью-Джерсі, Орегон, Каліфорнія, Вашингтон, Солт-Лейк-Сіті. 10 років тому повернувся з Америки на Закарпаття.
Невелика дерев’яна хата обнесена високою огорожею з дощок. На воротях — навісний замок. Георг визирає з-за дверей після телефонного дзвінка. На ліжку біля печі спить рудий великий пес-дворняга. Над ним на стіні висять два прапори — український і американський.
— Кам хіа (іди сюди. — "ГПУ"), — господар звертається англійською до пса Мишка. Випускає з хати.
— Мишко у мене двомовний. Коли я приїхав в Україну на початку 2000-х, привіз із собою собачку Зорьку. Але брат Василь із жінкою заборонили впускати її до будинку. Доки пару днів перебивався в них, Зорька сиділа на повідку в хліві. Як померла, я собі цього Мишка і ще одного песика цуценятами від сусідів забрав. Петю хтось отруїв, а Мишко залишився.
Запалює свічку. Каже, зранку немає світла. З обгорілої каструлі на печі набирає в горня гарячої води. Наливає в умивальник і миє руки.
Некомфортно жити так після Америки?
— А мої діди як жили? Почуваюся тут добре. Восени 2012-го вирішив купити будинок в Угорщині. Хотів мати хату в більш цивілізованому місці. Бо тут у селі одні невігласи живуть. Дивуються, чому не їм м’яса. Лиш питають: кому гроші дістануться, кому хату добудовуєте? Вибрав собі дім у місті Загонь. Полетів до Америки, зняв гроші з депозиту. Домовився, що пришлють мені цю суму електронним способом. У грудні попросив племінника Іларіона Керецмана, щоб повіз мене в місто Перечин за грошима. Він — онук мого покійного брата Василя. Вибрав 94 тисячі доларів, помістив їх у сейфі вдома. Там ще 5 тисяч було. Наступного дня поїхав у райцентр по продукти. За годину сусід по мобільному каже: в тебе хата горить. Сейф відчинений. Документи обгорілі, грошей нема. Іларіон знав, де лежать ключі. Той, хто вкрав гроші, вирішив учинити підпал.
У вас не склалися стосунки з родичами?
— Хотів оселитися у батьківському будинку. Та жінка брата сказала, що їм тісно. Шість ночей сидів з песиком на вокзалі. Потім припросився у місцевий санаторій. Жив там шість місяців. Ніхто з братів не цікавився, що їм, чи здоровий, — спльовує на підлогу. — За півроку найшов оголошення про продаж будинку в Ставному. Правда, його власник мене теж надув. Казав, що продає хату з півгектаром землі. А як я почав оформляти документи — випливло, що земля не його. Шкода, бо сподівався фермерством займатися.
Устає з ліжка, витягає нижню шухляду кухонної стінки. Зі схованки виймає купу розписок про борги, чеків із будівельних супермаркетів.
— Родичі роками позичали у мене гроші й не повертали. Одному зичив на ремонт, другому — на будівництво, третьому — на землю. Найбільше назичив Іларіону. Он лише одна розписка на 3 тисячі доларів. А це чеки з "Нової Лінії", — показує. — Українці занадто часто просять: "Дай". В Америці теж нелегко, але там хоча б закони працюють.
Американці інші?
— Коли переїхав до Америки, багато працював. Був слюсарем, електриком, перекладачем у мормонському університеті Брігама Янґа. Через два з половиною роки купив собі перший новий автомобіль. Потім — нову хату. За пару років — ще один будинок із землею. Написав в Україну листа і запросив одного з братів до себе. Родичі вирішили, що поїде Василь. Він прилетів якраз напередодні Олімпійських ігор. Зустрів його в аеропорту, привіз до себе. Через 10 хвилин він почав питати: "Де дідові гроші?". Кажу: не знаю. Дід хоч і жив у Америці, але помер до мого приїзду туди. Через тиждень брат зібрався додому. Напакував йому два чемодани подарунків. Віддав свою шкірянку. Зняв із вікна штори.
Підкидає до печі дрова і йде до другої кімнати. Кличе до себе.
— Ось та шкірянка, що брат носив, — виймає з шафи старий коричневий плащ. — Як Василь помер, я забрав її собі.
На стіні прикріплені два автомобільні номерні знаки США. Під вікном — похилена набік шафа та старий стіл.
Чому повернулися до України?
— Як тільки розвалився Союз, зразу прилетів. Хотів побачити ці гори, це селище. Питаю сусідів, де живуть Білканичі. Не впізнав подвір’я, бо новий будинок стояв. Бачу, старий батько сидить посеред двору. Я повз нього пройшов, піднявся на гірку. Дуже хотів побачити село з висоти. А старий мені кричить: "Ти хто? Що тут хочеш?". Не впізнав мене. Батьки хотіли третю дочку, а вродився я. Мене в сім’ї не дуже любили. З братами теж не дуже дружив. Бо не курив з ними, а читав книжки.
Мама мене не впізнала. Дуже стара була і пам’ять втратила. Я вийняв подарунки: каву, рибу, сир, вино, цукерки. Жінка брата Василя все заховала у шафу. За тиждень я повернувся до Америки. Приїхав в Україну тільки через 10 років.
Неодружені?
— В Америці не зустрів жінку, з якою хотів би мати сім’ю. Планував, що в Україні одружуся. Тутешні жінки хазяйновитіші, добріші. На початку 2000-х вирішив подивитися Європу. Зупинився у Чехії, в Брно. Дав оголошення в газету "Глєдам жену, щоб не куряща, не пияща". Додав свої фотографії. З тих, які написали, вподобав собі 30-річну Маркетку. Вона мала 7-річного сина. Ми розписалися і прожили вісім місяців. Жінка ніби поїхала до мами на кілька днів. А сама вилетіла до Америки.
Я зібрав речі і повернувся до України. Почав тут приглядатися до жінок. Дві баби сільські до мене залицялися. Хотіли за гроші у моє ліжко скочити, та нашо мені ці курви? Тепер перепитую знайомих, котра жінка з дитиною-двома хоче до шлюбу. Я вивіз би її до Америки. Головне, щоб була молода і чесна. Бо сам ще добре почуваюся.
Георг Білканич закочує рукави і легко підтягується на дверях 10 разів.
Утік до Америки від енкаведистів
Георг Білканич утік до Америки 1947 року.
— Ми жили майже біля українсько-словацького кордону, в райцентрі Великий Березний, — згадує. — 1945-го мій брат таємно переводив гімназистів і студентів через кордон до Словаччини. Про це дізналися каральні органи. Нашою родиною зацікавилося НКВД. Я зрозумів: якщо не втечу, то мене арештують і відправлять до Сибіру. В серпні 1947 року зібрався в ліс по гриби. У кошик сховав нові штани і взуття. Лінія кордону ще не була добре укріплена. Легко переліз попід дріт і дав ноги. У прикордонному словацькому селі знайшов родичів. Через два дні вони допомогли виїхати до Праги.
За півроку втік до Німеччини. Опинився в місті Резенбург.
— Два роки прожив у таборі для біженців із соціалістичних країн. Вивчився на слюсаря, токаря й електрика. Визубрив англійську мову. 1950-го нарешті отримав документи і вилетів до Америки.



повідомляє karpatnews.in.ua/

Закарпаття

Якщо ви помітили помилку, будь ласка, виділіть неправильний текст та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо, що робите нас кращими.

Схожі статті

"Волошинський" вірницький хор святкує перше двадцятиліття

На Рахівщині багатодітна родина 5 років жила без світла

Правоохоронці затримали 27-річного ужгородця, який грабував жінок

Зведений бюджет Закарпаття поповнився більш ніж 1,4 млрд. гривень

Loading...

Коментарі

Будь ласка, не пишіть повідомлення, що містять образливі і нецензурні вислови, заклики до міжрелігійної, міжнаціональної та міжрасової ворожнечі. Такі коментарі будуть видалені.

система комментування CACKLE
Вибір редакції

Байка від Степана про голову Тернопільської ОДА Степана Барну або як "відбілити" Степана від Степана

Байка від Степана про голову Тернопільської ОДА Степана Барну або як
21.09.2017

Раніше писали: Довіряй, але перевіряй: голову Тернопільської ОДА Степана Барну запідозрили у корупції

Є відповідь. Ось так відбілюють рейдерство. А ще років з 5 тому Степан горлав що так не можна. А тепер сам. Сам мутить.

Тернопільський анестезіолог Андрій Мусієнко: “Реанімація: для пацієнта – це шанс, а для лікаря – щоденна боротьба”

Тернопільський анестезіолог Андрій Мусієнко: “Реанімація: для пацієнта – це шанс, а для лікаря – щоденна боротьба”
18.09.2017

 Вже під дверима цього відділення стає якось не по собі, адже кожен знає, що реанімація – наче межа між найважчим станом пацієнта і брамою апостола Петра… І щодня, щогодини, а часом і похвилинно іде боротьба за життя. 

Якщо проекційне обладнання, то «Віват сервіс»

Якщо проекційне обладнання, то «Віват сервіс»
13.09.2017

Розвиток інформаційних і комп’ютерних технологій не стоїть на місці. Сьогодні робиться все, щоб життя людини було максимально комфортним. Так, якщо десять років тому користувачами стільникових телефонів були лише бізнесмени та ділові грошовиті громадяни, то зараз мобільні телефони є навіть у першокласників та пенсіонерів, при чому досить якісні.
 

Проблеми у Деренівському асфальтобетонному заводі на тернопільщині або "Чи рильце в пушку Степана Барни?"

Проблеми у Деренівському асфальтобетонному заводі на тернопільщині або
06.09.2017

Як повідомили «Автомайдану» читачі сторінки, 18 серпня на Деренівському асфальтобетонному заводі (дочірньому підприємстві Тернопільського облавтодору) страйкували працівники. Вони відмовились видавати асфальт через заборгованість, відтак машини райавтодорів повертались додому порожніми. За словами нашого інформатора, людям боргують зарплату за три місяці. Про цей факт не згадували у місцевій пресі, адже конфлікт залагодили одразу – зарплату виплатили повністю наступного ж дня. Але проблема не зникла. Нам до рук потрапив документ, в якому працівників підприємства повідомляють про переведення їх на триденний робочий тиждень.

Лукавство від голови Тернопільської ОДА. (відео)

Лукавство від голови Тернопільської ОДА. (відео)
04.09.2017

Тернопільський державний завод по виробництву м’ясо-кісткового борошна «Ветсанзавод» практично припинив виконувати свою пряму функцію – переробляти туші мертвих тварин на борошно, а просто роками складав їх на своїй території.

Реклама

 Головні новини України і Світу.

 

Загрузка...
Загрузка...
Афіша фільмів на KINOafisha.ua

Всі права захищено © biznesoblast, 2011. Передрук матеріалів для Інтернет-видань можливий лише за умови активного гіперпосилання на biznesoblast.com
Зроблено web-студією "ZAVEL".