Популярне
'.$bann['name'].'

Тернопільський анестезіолог Андрій Мусієнко: “Реанімація: для пацієнта – це шанс, а для лікаря – щоденна боротьба”

18.09.2017
biznesoblast

Синоптики попереджають про сильні дощі та грози

20.09.2017
'.$bann['name'].'

Байка від Степана про голову Тернопільської ОДА Степана Барну або як "відбілити" Степана від Степана

21.09.2017
biznesoblast  rss biznesoblast  twitter biznesoblast facebook biznesoblast vk contacts

НОВІ КОМЕНТАРІ

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ Orphus

Locations of visitors to this page

parkovka.ua
футзал, «ІнБев-Полісся-НПУ», Михайло Соколовський

Як популяризувати футзал в Житомирі

09.12.2014 10:23:00

 Воротаря і капітана «ІнБев-Полісся-НПУ» Михайла Соколовського можна з упевненістю назвати одним із найяскравіших гравців команди. Він встиг пограти в чемпіонатах України, Росії та Білорусії, а зараз захищає кольори житомирян.


Читайте також

Скандальний заступник житомирського губернатора подав у відставку?


 - Як давно ти займаєшся футзалом?

- В спорт прийшов із 2 класу. Був такий тренер - Єфімненко Віктор Борисович. Він прийшов в школу, запросив всіх в секцію футболу. Весь клас підняв руку, але прийшло всього три чоловіки і я був серед них. Так і став займатися тоді ще в Дитячо-юнацькій школі олімпійського резерву "Полісся". Потім потрапив в команду майстрів "Полісся". Мені не пощастило - клуб дуже швидко розвалився. Не було іншого вибору як переходити у футзал. На той момент організувалася команда  “Орта-Фаворит”, яка почала грати в Першій лізі України. Тоді, в першому же сезоні мене запросили на перегляд в Івано-Франківський "Ураган", де я і залишився. Так розпочалася моя професійна кар’єра у футзалі. Після «Урагану» чотири роки відіграв за луганський ЛТК, повернувся в Житомир, коли тут з’явився МФК Контингент. Але з клубом якось не склалося і я поїхав в Москву, де буквально за рік став чемпіоном Росії по футзалу. Там це окремий вид спорту, не схожий на міні-футбол. Наша команда спочатку виграла чемпіонат країни а потім і Лігу Чемпіонів. Після цього потрапив до Білорусії, грав в клубі тамтешньої суперліги — Жлобіно, з однойменного міста. Але і там почалися проблеми, мені довелося повернутися в Житомир.

- Як потрапив в ІнБев?

- Після Білорусії вирішив влаштуватися на роботу. Навіть думав повністю зав’язати із футболом. Але познайомився із Костянтином Кожановим. Він запропонував мені роботу. Паралельно почав грати за клуб - ІнБев - на місто.

- Своє амплуа воротаря коли отримав?

- Практично одразу, як почав займатися футболом, мене поставили на ворота. Хоча я хотів бути нападником. Але вже через декілька тренувань зрозумів, що бути голкіпером — це моє.

- Де була найсерйозніша школа для тебе?

- В ЛТК. Це вже була вища ліга. Ми грали із сильними, іменитими суперниками - "Шахтар", "Інтеркас", "Енергія", ТВД. Були дуже напружені чемпіонати. Там я отримав нинішній свій досвід та ігрові якості.

- Не шкодуєш, що перейшов у футзал?

- Займаюся тим, що на даному етапі можливо в нашому місті. На жаль, професійної футбольної команди в Житомирі немає вже більше п’яти років. Зате є футзал. Ми підтримуємо форму, граємо в чемпіонатах, зараз — в першості України.

- Я знаю, ти грав за Легіон на чемпіонаті України серед аматорів. Важко переходити з футзалу у футбол і навпаки?

- Важко переналаштовуватися воротарю, який приходить у футзал з великого футболу. Бо він звик ловити м’яч у стрибку, а тут потрібно працювати колінами і всіма частинами тіла.

- Які спортивні завдання зараз ставиш перед собою?

- Враховуючи мій вік, особливих спортивних досягнень перед собою я не ставлю Моя мета №1 - популяризація і розвиток міні-футболу в Житомирі і Житомирській області. Це взагалі мета нашого клубу. Зараз ми представляємо місто в професійній лізі. Головне, щоб місцева влада зацікавилася розвитком футзалу також, спонсори якісь місцеві. Ми рухаємося в цьому напрямі, а там видно буде.

- Не думав про кар’єру тренера?

- Навіть більше. Зараз я проходжу курси для отримання тренерської ліцензії категорії С. Перед новим роком в нас будуть екзамени. Також треную ІнБев-2, який грає в чемпіонаті міста. Хочеться після закінчення ігрової кар’єри реалізувати себе як тренер. Мені це цікаво. Хочеться спробувати позайматися з дітьми, витратити на це років 10-15. Про деталі я поки не думав. Хочеться ще пограти, рано ще думати про тренерство.

- В нинішніх реаліях можна заробити на життя тренерською роботою?

- Я думаю, якщо правильно і грамотно побудувати роботу і систему, то да - знайти спонсорів, плюс батьки допоможуть. Головне - аби був результат. Тоді тобі підуть тобі на зустріч. Важливо добитися підтримки міста.  В першу чергу це все потрібно любити, а потім думати про заробіток.

- Але зараз більшість хоче грати у футбол, а не у футзал...

- В усьому цивілізованому світі діти до 10 років займаються в залі, а лише потім переходять у великий футбол. Головне тут — не пропустити момент, коли діти переходять з міні-футболу у великий футбол. Бо потім вони можуть загубитися. Але починають всі із залу. Я хочу так само почати займатися дітьми із залу, довести їх до 10-років. А потім, хто зна, може і у великому футболі себе спробую із своїми вихованцями.

- В Житомирі, мабуть, два найсильніші воротарі — ти і Максим Сорокін. Доводиться конкурувати?

- Конкуренція завжди повинна бути, але здорова і спортивна. У нас вона теж є, але в будь-якій ситуації ми один одного підтримуємо, враховуємо думку тренера. Хто з нас на той чи інший момент сильніший, той і потрапляє в стартову заявку. Але насправді ми з Максимом — гарні друзі.

-  Є в чемпіонаті Житомира перспективні воротарі. Кого б ти виділив?

- З воротарями в Житомирі проблема. Я вважаю, є дві людини, яких варто було б виділити. Це Рустам Рахметов, який пройшов мінімальну школу міні-футбольну. Він ще молодий, йому не вистачає стабільності. З ним потрібно попрацювати в плані психології, дати йому пару установочних варіантів. Подобається як воротар Кирил з Дасна-Кофеджио. В ньому я бачу великий потенціал, хоча в нього багато хто не вірить.

- Ти кажеш про проблему з воротарями в Житомирі. В чому вона полягає?

- В нас багато хто просто не розуміє, де він знаходиться і чим займається. У футзалі є своя специфіка і щоб її розуміти, потрібно брати участь в дитячих всеукраїнських турнірах, чемпіонаті України, займатися кожен день. Найголовніше — має бути воротарська школа. А в нас її немає, як і немає муніципального клубу. Є, звісно, Візаж, але там ще маленькі діти.

-  Що для тебе найважче на майданчику?

-  Потрібно правильно налаштуватися на гру, бути в напрузі кожну секунду, кожну секунду готовим діяти, постійно аналізувати ситуацію на майданчику і відповідно реагувати. У воротах взагалі важко грати.

- Як підтримуєш себе у формі?

- В нас чотири тренування на тиждень в команді. Плюс ігри чемпіонату. Беру участь в бізнес-лізі Києва.

- Як зазвичай відпочиваєш?

- Або з друзями, або з сім’єю. Для цього, правда, мало часу. Але стараюся знаходити. Відпочинок — це коли моя сім’я поруч.

-  Сім’я підтримує твоє захоплення футзалом?

- В мене взагалі спортивна сім’я. Дружина — легкоатлетка, дочка займається спортивною акробатикою. Ось недавно їздила на чемпіонат України, виграла там срібло. Вони постійно приходять вболівати за мене на ігри. Так що в нас повне взаєморозуміння і підтримка.

- Як на твою думку, за останні роки змінився чемпіонат Житомира з футзалу?

Я вважаю, що зараз рівень чемпіонату міста впав. Сьогодні в ньому не грають ключові гравці через заборону АФЛУ. Але насправді Перша ліга не являється професійною. В нас немає навіть контрактів, люди, окрім футзалу, ще працюють. Тому я вважаю, це не правильно. Бо з 30 команд в нас всього два, які борються за чемпіонство. Це Промінь і Атлет. Ще можна Енергію і Легіон виділити. Всі інші їм не конкуренти. Бо в них немає кадрового резерву. Хоча раніше змагалися порядка 7-8 колективів. Рівень чемпіонату ніколи не буде рости, якщо в ньому не буде ні легіонерів, ні потенційно сильних гравців. За рахунок чого слабші гравці будуть рости? Їм потрібно на когось рівнятися. Рівень чемпіонату визначається рівнем гравців, які там грають.

- Як можна вирішити питання із підготовкою футзалістів для команд?

- Поки не буде підтримки влади міста і бізнесу, нічого не зміниться. Це факт.

- На які міста ми могли б рівнятися?

- Взяти той же Хмельницький і їх Спортілдер. В них є команда в екстра-лізі, першості, плюс вони чемпіонати свої проводять, розвивають великий футбол. Дуже серйозна школа.

- Що б ти порадив нашим футзалістам?

- Головне — ніколи не впадати у відчай і постійно працювати над собою, розвиватися і ніколи не падати духом.

http://sportzt.com/

Житомир

Якщо ви помітили помилку, будь ласка, виділіть неправильний текст та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо, що робите нас кращими.

Схожі статті

У Міністерстві інфраструктури зруйновану вщент дорогу Житомир-Бердичів обіцяють відремонтувати «повноцінно»

У Житомирі на тимчасове проживання розміщено п’ять сімей з Криму

Надійка Гербіш розповість житомирянам «Теплі історії до кави»

Житомирський студентський педагогічний загін став кращим в «Артеку»

Loading...

Коментарі

Будь ласка, не пишіть повідомлення, що містять образливі і нецензурні вислови, заклики до міжрелігійної, міжнаціональної та міжрасової ворожнечі. Такі коментарі будуть видалені.

система комментування CACKLE
Вибір редакції

Байка від Степана про голову Тернопільської ОДА Степана Барну або як "відбілити" Степана від Степана

Байка від Степана про голову Тернопільської ОДА Степана Барну або як
21.09.2017

Раніше писали: Довіряй, але перевіряй: голову Тернопільської ОДА Степана Барну запідозрили у корупції

Є відповідь. Ось так відбілюють рейдерство. А ще років з 5 тому Степан горлав що так не можна. А тепер сам. Сам мутить.

Тернопільський анестезіолог Андрій Мусієнко: “Реанімація: для пацієнта – це шанс, а для лікаря – щоденна боротьба”

Тернопільський анестезіолог Андрій Мусієнко: “Реанімація: для пацієнта – це шанс, а для лікаря – щоденна боротьба”
18.09.2017

 Вже під дверима цього відділення стає якось не по собі, адже кожен знає, що реанімація – наче межа між найважчим станом пацієнта і брамою апостола Петра… І щодня, щогодини, а часом і похвилинно іде боротьба за життя. 

Якщо проекційне обладнання, то «Віват сервіс»

Якщо проекційне обладнання, то «Віват сервіс»
13.09.2017

Розвиток інформаційних і комп’ютерних технологій не стоїть на місці. Сьогодні робиться все, щоб життя людини було максимально комфортним. Так, якщо десять років тому користувачами стільникових телефонів були лише бізнесмени та ділові грошовиті громадяни, то зараз мобільні телефони є навіть у першокласників та пенсіонерів, при чому досить якісні.
 

Проблеми у Деренівському асфальтобетонному заводі на тернопільщині або "Чи рильце в пушку Степана Барни?"

Проблеми у Деренівському асфальтобетонному заводі на тернопільщині або
06.09.2017

Як повідомили «Автомайдану» читачі сторінки, 18 серпня на Деренівському асфальтобетонному заводі (дочірньому підприємстві Тернопільського облавтодору) страйкували працівники. Вони відмовились видавати асфальт через заборгованість, відтак машини райавтодорів повертались додому порожніми. За словами нашого інформатора, людям боргують зарплату за три місяці. Про цей факт не згадували у місцевій пресі, адже конфлікт залагодили одразу – зарплату виплатили повністю наступного ж дня. Але проблема не зникла. Нам до рук потрапив документ, в якому працівників підприємства повідомляють про переведення їх на триденний робочий тиждень.

Лукавство від голови Тернопільської ОДА. (відео)

Лукавство від голови Тернопільської ОДА. (відео)
04.09.2017

Тернопільський державний завод по виробництву м’ясо-кісткового борошна «Ветсанзавод» практично припинив виконувати свою пряму функцію – переробляти туші мертвих тварин на борошно, а просто роками складав їх на своїй території.

Реклама

 Головні новини України і Світу.

 

Загрузка...
Загрузка...
Афіша фільмів на KINOafisha.ua

Всі права захищено © biznesoblast, 2011. Передрук матеріалів для Інтернет-видань можливий лише за умови активного гіперпосилання на biznesoblast.com
Зроблено web-студією "ZAVEL".