Популярне

Як захопити владу… у законний спосіб?

В нинішніх умовах, коли наша країна фактично знаходиться в стані війни (яка, чомусь, де-юре називається АТО), нам неочікувано для самих себе довелося згадати про Закон України «Про правовий режим воєнного стану». Він був прийнятий 6 квітня 2000 року – про всяк випадок. Журналісти КНК Медіа вирішили дізнатися, чи дійсно такий страшний чорт, як його малюють, і які ж ризики приховує у собі цей документ.

У тодішній мирній Україні ніхто не допускав і тіні лихої думки, що колись він може знадобитися, тому його ретельним прописуванням ніхто не переймався. Але в нещодавньому минулому почали серйозно вестися розмови про введення воєнного стану.


В якийсь момент він перетворився на об’єкт політичних маніпуляцій. Радикально-опозиційні політики не втомлювалися роздмухувати полум’я навколо питання, чому в умовах, коли на сході країни гинуть наші вояки і частина території України опинилася під окупацією, воєнний стан ще й досі не введено. У свою чергу їх опоненти розповідали страшилки про обмеження конституційних прав та свобод, що чекають на нас з його оголошенням. Як сказав колись Вінстон Черчилль, ніколи стільки не брешуть, як перед виборами, під час війни і після полювання…

Та далі розмов справа так і не пішла. Політики поговорили-поговорили, потішили своїх прихильників серед зрадо- та перемогошанувальників, а закон так і залишився лише папірцем.

Демократія, прощавай!

Отож бо, у законі прямим текстом сказано, що в разі введення воєнного стану можуть бути обмежені конституційні права та свободи громадян. Якою мірою – не уточняється. Це напряму залежить від розбещеності наявного президента. Згідно п. 4 ст. 6, саме він складає їх перелік. Воєнний стан вводиться і скасовується Указом Президента, а затверджується Верховною Радою. Вибори органів влади в його умовах заборонені, а термін дії наявних продовжується аж до моменту його скасування. Тобто воєнний стан мають скасовувати ті, що його й запровадили. Якщо навіть за мирних часів наші політики так відчайдушно тримаються за свої портфелі, то чи не використають вони таку прекрасну можливість для того, щоб «прихватизувати» їх на невизначений термін?

Звісно, ст. 22 забороняє використання воєнного стану для захоплення влади. Але знову ж таки, все буде вирішувати «кишеньковий» Конституційний Суд, який уже неодноразово схвалював зміни Конституції під нового президента. Скинути хунту шляхом Майдану також не вийде, адже будь-які страйки та акції протесту суворо заборонені.

Покінчити з опонентами? Немає нічого простіше! 

Також умови воєнного стану дають владі прекрасну можливість раз і надовго вирішити проблеми з суспільним невдоволенням та політичними опонентами. Щоправда, тоді в неї з’являться явні ознаки авторитаризму…

Пункт 8 ст. 15 дозволяє забороняти діяльність партій та громадських організацій, якщо вона «загрожує суверенітету та національній безпеці України». Де гарантія, що в умовах війни під цей пункт не підпишуть просту критику роботи влади або перебування в опозиції до неї?

Стоп! Цензура!

Наступним кроком у монополізації свого права на владу має стати потреба покінчити з критично налаштованими ЗМІ та політичними дискусіями в соцмережах. А ще краще – заполонити їх власною пропагандою. Допомогти у цьому може все та ж стаття 15, що дозволяє «здійснювати контроль за роботою підприємств зв’язку, видавництв, телерадіоорганізацій (…); використовувати місцеві радіостанції, телевізійні центри та друкарні для проведення роз’яснювальної роботи серед військ та населення (читай – пропаганди); регулювати роботу цивільних телерадіоцентрів, забороняти роботу аматорських приймально-передавальних радіостанцій, та передачу інформації через комп’ютерні мережі» (п. 9). У разі порушення вимог – «вилучати радіопередавальне обладнання, телевізійну, відео- та аудіоапаратуру, комп’ютери, інші технічні засоби зв’язку» (п. 10).

Говорити, до чого це може призвести – просто зайве. Навіть зараз журналісти стикаються з різноманітним перешкоджанням їх професійній діяльності. Особливо в зоні АТО, коли до кореспондентів приставляють офіцера для супроводу, який чітко вказує, куди ходити, а куди не ходити, що знімати і що не знімати. А в умовах воєнного стану почнуть просто відбирати камери. У можновладців з’явиться чудова можливість позакривати або «підім’яти під себе» усі неугодні ЗМІ, а інформаційний простір опиниться під загрозою засилля владної пропаганди, як вже сталося у тій самій Росії. Тільки там – без жодного воєнного стану.

Диктатура і… українська «ЧК»

Що ж може означати загальна фраза «обмеження конституційних прав і свобод за умов воєнного стану» на практиці? Як вже було сказано, ступінь їх урізання напряму залежить від міри розбещеності наявного президента й Верховної Ради. Не можуть бути обмежені лише такі базові права людини і громадянина, як право на життя, свободу, шлюб, захист честі та гідності. Участь у мітингах, демонстраціях, акціях протесту та страйках забороняється насамперед. Може бути обмежена свобода слова, думки, вільного висловлення своїх поглядів та переконань. На практиці це означає, що можна забути про третій Майдан і краще не говорити вголос про жорсткий контроль над владою. Комік Зеленський вже не зможе привселюдно висміювати Порошенка та Яценюка за відсутність реформ, провалену люстрацію та непомірно високі тарифи на газ, адже вже на наступний день по нього можуть прийти з СБУ…

 

Очевидно, що такий важливий Закон «Про правовий режим воєнного стану» має подвійне дно. Він може бути використаний як для регулювання життя в державі в умовах війни, так і для захоплення влади, ставши чудовим знаряддям як для того, так і для іншого. Звісно, це не означає, що все піде за таким сумним сценарієм, але ризик нікуди не зникає. Все залежить від людського фактора – хто візьме гору: люди честі чи з диктаторськими замашками.

Досить дивно, чому державна верхівка ще й досі не використала його для закріплення своєї досить хиткої влади. Невже лише через те, що він забороняє змінювати Конституцію в умовах воєнного стану? Чи може вона приберегла його на потім, як козир у рукаві? Тому і затягує воєнний конфлікт, щоб витягти його, коли добігатиме кінця термін їх повноважень, чи коли крісло під ними остаточно захитається?

З усього сказаного вище бачимо, що цей закон абсолютно не захищений від використання з метою захоплення влади. Він все ще потребує ретельного доопрацювання, але такої пропозиції досі ніхто не висував. Нашим можновладцям не до цього – вони продовжують займатися популізмом замість реальних реформ. Ну а такі законопроекти, як №2737 «Про народний контроль в Україні», з огляду на пасивність законодавців, взагалі не на часі і становлять для них реальну загрозу – втратити владу у будь-який момент…

Столяров Антон
Всі статті автора

Суспільство

Якщо ви помітили помилку, будь ласка, виділіть неправильний текст та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо, що робите нас кращими.


Коментарі

Будь ласка, не пишіть повідомлення, що містять образливі і нецензурні вислови, заклики до міжрелігійної, міжнаціональної та міжрасової ворожнечі. Такі коментарі будуть видалені.


Вибір редакції

Бер
27
У чому різниця між просеко та шампанським

Просеко та шампанське — два популярних види ігристих вин, які часто асоціюються зі святковими подіями та особливими випадками. Мають спільні характеристики, які роблять їх досить схожими, але водночас різними. Кожен напій може похвалитися власними особливостями.

Бер
18
Наукова установа в Тернополі проводить збір книг для Херсону

З нагоди відзначення 210-ї річниці з дня народження Тараса Шевченка та з метою поповнення бібліотечних фондів, формування книжкових поличок в укриттях та наповнити книжкові полиці в Херсонській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Олеся Гончара.

Лют
19
Які перспективи освіти в Україні в майбутньому?

Мати можливість планувати далі, аніж на наступні декілька місяців – це велика розкіш для середньостатистичного українця, який перебуває в режимі виживання, боротьби та невизначеності. Але є багато соціальних сфер, які під впливом війни починають змінюватися вже сьогодні. І чи будемо ми готові до нових реалій, коли ці зміни заведуть нас у глухий кут і вимагатимуть термінових реформ? Наприклад, яким ви бачите майбутнє української освіти, яка напряму залежить від народжуваності дітей? В 2000-х роках ми досягли відносної стабільності у своєму економічному та політичному розвитку. Саме завдяки цьому внормувалося і питання народжуваності. З ростом рівня життя зросла і народжуваність, яка в 2012 році досягла позначки в 520 тисяч немовлят.

Реклама

НОВІ КОМЕНТАРІ


parkovka.ua

Зроблено web-студією