Популярне

«Не будеш платити грошей – ти здохнеш у цих стінах»

2016 рік оголошено Міністерством юстиції України роком початку реформи пенітенціарної служби.

Чиновники анонсують гуманні умови утримання в’язнів, завершення кадрової реформи відомства та створення такого механізму, за якого людина після відбування покарання може повернутися до звичного життя. КНК Медіа вирішили поспілкуватися з колишніми в’язнями, які пережили катування у колоніях та дізнатися у них, якими вони бачать реформи та покращення у пенітенціарній службі.

Хоча реформа поки не ознаменувалася конкретними змінами чи системними покращеннями, але окремі кроки в цьому напрямку, зокрема прийняття «закону Савченко» та законопроекту № 2708 про скасування ст. 391 Кримінального кодексу, викликали багато суперечностей у суспільстві. Мовляв, у найближчі кілька років, скориставшись законом «день за два», ініціатором якого виступила Надія Савченко, на волю вийдуть тисячі грабіжників, вбивць.

Один з наших співрозмовників, Андрій – попросив не називати його у статті (тому ім’я вигадане – авт.). Але Павло, товариш Андрія більш публічний: Павло Панич готує до друку свою книгу «Оставь надежду, всяк сюда входящий», в якій він описав злочини правоохоронців у місцях позбавлення волі та пережиті катування у колоніях.

Після відбування покарання Андрій і Павло приєдналися до активістів, що займаються захистом прав в’язнів. Зараз до них за допомогою кожного дня звертаються люди з місць позбавлення волі з усієї України, і, за можливості, активісти їм допомагають.

КНК Медіа: Павло, з чим пов’язана назва книги і чи втратили ви надію про яку писали?


- «Оставь надежду всяк сюда входящий» - це був напис в карцері 25 Олексіївської колонії, яке повністю відповідало напису в концтабір «Освенцім». Коротко розповісти про що написана книга не зможу – для мене це ще одне життя, але з іншої реальності ніж тут ви її бачите. Надію не втратив, бо й досі допомагаю тим, хто переживає зараз ті тортури, що я колись пройшов. Я зрозумів напевне, що місця позбавлення волі  - це, мабуть, найбільший монстр, який тільки був за всю історію існування незалежної України. Цей монстр знищує людей морально й фізично, калічить їх.  Я думаю ми навіть випередили Радянський союз з його засланнями -  підтвердження цьому катування у наших колоніях. Те, що у в’язницях катують людей, мабуть нікому доводити не треба. Але в яких кількостях і масштабах це проводиться  до сих пір, відомо не багатьом.  Довести все це практично неможливо, і я так думаю воно буде продовжуватися до тих пір, поки не з’явиться людина, яка захоче змінити щось. Їй не треба буде щось доводити – вона захоче змінити цю вбивчу систему і їй цього буде достатньо.

КНК Медіа: Слово «система» зараз по-різному тлумачиться. Здебільшого зараз ним означують ту корупційну й бюрократичну складову, якою просякнуте суспільство. Ви ж говорите про штучну систему в пенітенціарній службі. Поясніть що Ви маєте на увазі.


- Роками в пенітенціарній службі створювалася система, за якої людина в колонії не може до когось достукатися чи поскаржитися. Юридично вони мають права, але коли треба їх реалізовувати, переконуєшся що це не більше ніж записи, щоб показувати їх правозахисникам і комісіям з Європи, якщо будуть говорити за порушення прав людей. Наприклад, якщо пишеш якусь скаргу, то адміністрація колонії знайде або змусить інших ув’язнених написати майже похвали і подяки адміністрації колонії на спростування якихось скарг.

Це все інколи проводять задіюючи «СППшників» (СПП – секція правового порядку)- помічників адміністрації. Це коли звичайного «зека» наділяють повноваженнями свого роду «міліціонера» у колонії і вони ходять обшуки проводять, рапорти пишуть, муштрують щоденно ув’язнених. Жорсткі умови створюють аби в’язні менше обурювалися і скаржилися. Вони дешева робоча сила. Коли «зека» привозять у колонію, йому відразу дають зрозуміти куди він потрапив – наприклад, побити можуть. Можуть обмочитися на людину, інколи гвалтують, засовують дубинки у задній прохід тощо. Інколи все це знімають на відео і ставлять умову: якщо не хочеш щоб інші про це дізналися - сиди тихо й роби те що тобі кажуть. Коли я потрапив в Олексіївську виправну колонію № 25, то зрозумів що беззаконня може не мати меж. Нас змушували раз у три місяці здавати кров. Не захотів здавати – у карцер. Я на власні очі бачив в’язнів, у яких від постійних побоїв і тортур згнивали ягодиці. А після операцій це були покалічені люди, в яких видно кості тазу.

- Також у колоніях налагодили систему поборів з ув’язнених за те щоб їх не били, - говорить Андрій. Сенс жорстокого відношення до людей - це заробіток грошей. Крім того, в Україні всі знають що в Харківських колоніях нелюдські умови перебування. Цим вигідно користуються адміністрації колоній інших областей. Наприклад, людина сидить у Львівській чи Київській області і під різними «зліпленими» причинами людину переводять в колонію в Харківській області. І їй знову ж таки говорять – не хочеш їхати «на убой»  плати гроші. Наприклад, мені спочатку сказали заплатити 1,5 тисячі доларів. Я заплатив. Через деякий час мені знову сказали платити, але вже 10 тисяч доларів – я відмовився і потрапив в Харківську колонію. Начальник Олексіївської колонії Віктор Хірний роками вибудовував систему концтабору, і коли приїхала якась європейська комісія і зафіксувала всі ці тортури, наша влада замість того щоб його карати, відправила його на пенсію. І тільки богу відомо скільки завдяки цій людині було закатовано й покалічено людей.

КНК Медіа: Ви сказали що ув’язнені для адміністрації колонії – «дешева робоча сила». Людей експлуатують?

- Звичайно. Нас змушували працювати по 18 годин на добу, не платячи за це ні копійки,  -  говорить Андрій. Якщо говорити за 25 харківську колонію, то там налагоджено «ліве» виробництво, яке приносить серйозні гроші адміністрації закладу. Виробництво різноманітне -  починаючи від розливу відбілювача, (для чого необхідні спеціальні бокси, респіратори і т. д., а в колонії можна просто привести ці розчини і змусити «зека» розливати все без необхідного знаряддя), закінчуючи контрафактними товарами. Люди інколи не витримують такого й калічать себе, наприклад засовують руку під прес.

Я пам’ятаю, що зимою тих, хто не хоче працювати, кидали у карцер і били кожного дня. Потім виводили у дворик для прогулянок, обведений бетонними стінами, а зверху якийсь помічник адміністрації зі шланга поливав водою. А ти ж виходиш з карцеру в одній лише робі, тому що коли тебе туди поміщують, знімають увесь одяг і залишають лише труси й носкиг. Тримають іноді всю ніч, в’язні мерзнуть і «чіпляють» запалення легень. Зазвичай вчасно ніхто не везе в лікарню, як почнуть оформлювати документи щоб перевезти на 100 колонію, потім поки організують твоє перевезення – а це все час, треба ще  вижити, тоді є шанс що тебе хоч якось полікують. І якщо з першого разу тобі незрозуміло - можуть процедуру повторити або чимось серйознішим заразити. Можуть навіть СНІДом заразити. А що таке інфікувати людину? Є порядок в карцері , що всі повинні бути лисими, а станки видають свої. І ніхто не розділяє хворих та здорових. Коли я після таких «роз’яснювальних» процедур приїхав у тублікарню, мене розмістили як порушника у камеру з «плюсовиками» - тобто тими тубінфікованими, у яких відкрита форма і вони інфікують інших. А у мене був «мінус» - тобто я не розносив інфекцію, але нікому не було до того діла.

КНК Медіа: Правозахисники говорять і про необхідність ліквідувати підпорядкування лікарень адміністраціям  колоній у місцях позбавлення волі. Які у вас очікування з приводу такої пропозиції і чи буде вона втілена в реальність?

- Сподівань на те, що наші мужі дозволять лікарням вийти з-під контролю посадовців колоній дуже мало, проте будемо докладати зусиль аби народні депутати почули нас та ініціювали такий законопроект. Адже зазвичай лікарі пишуть такі медичні висновки, які необхідні керівництву колонії. Там і побої не «помітять», і явних захворювань не виявлять (зазвичай тому що в’язня не хочуть «актувати» - звільняти достроково за станом здоров’я). Наводжу конкретний приклад. Зараз у лікарні Дніпропетровського СИЗО просто помирає людина - ув’язнений Привалов Анатолій Іванович 1963 р. н. Коли я бачив його у 2012 році, він вже не піднімався з ліжка. У нього цілий «букет» хвороб – цироз печінки, СНІД, язва дванадцятипалої кишки і деякі інші. Лікар йому прямо говорить що вони не можуть проводити йому повноцінне лікування. Крім того, Анатолія навіть не можуть ізолювати від інших хворих. А нещодавно він по телефону розповів, що йому повідомили про те, що від його імені написана заява про відмову від лікування, хоча він цього не робив! І нібито його мати проти лікування свого сина за межами колонії. Все це робиться лише тому що його не хочуть звільнювати достроково за станом здоров’я. Лікарня у якій він перебуває майже не отоплюється – умови такі аби людина повільно помирала. ЇЇ не звільняють допоки вона не заплатить гроші. Не захотів платити грошей – ти здохнеш у цих стінах. Можуть невчасно надати медичну допомогу щоб це швидше сталося. Такі люди як Анатолій мають бути «актованими» тому що навіть лікарі йому відкрито говорять - він до кінця свого терміну покарання не доживе. Але відпустити його з колонії не можуть, тому що керують цим не лікарі, а начальство СІЗО. На даний момент це можна кваліфікувати як вбивство шляхом ненадання медичної допомоги. То чому ж народні депутати і чиновники як тільки потрапляють в камеру, відразу втрачають свідомість і стають хворими, а люди які дійсно потребують невідкладної медичної допомоги повільно помирають у в’язницях?

КНК Медіа: Багато хвилювань у суспільстві викликало прийняття так званого «закону Савченко», згідно якого один день проведений у СІЗО, рахується за два у колонії. У ЗМІ навіть з’явилася інформація про те, що найближчі кілька років на свободу вийдуть тисячі в’язнів, що може підвищити рівень злочинності. Які у вас очікування щодо до цього закону?

- «Закон Савченко» насправді дасть благі результати, - говорить Андрій, -  Ви б тільки бачили що робиться у СІЗО! Людину закривають у малесенькій камері в умовах антисанітарії, де немає навіть свіжого повітря й можливості нормально пересуватися. Де немає нормального харчування й медичного забезпечення. Людина просто помирає. Навіщо людей там роками тримати? Якщо людина винна – доведіть це і відправляйте відбувати термін покарання у колонію. А зараз людей за роки перебування у СІЗО просто умертвляють – і вину довести не можуть чи не хочуть, і на волю не випускають. Тому закон справедливий і я думаю що він спонукатиме прокуратуру й суди працювати ефективніше й продуктивніше. Та й заробітку з затриманих тоді буде менше.

Зараз зі мною сконтактувала дружина одного чоловіка, якого минулого тижня разом з іншим в’язнем побили в КПЗ м. Дрогобич. Побили цих чоловіків після того, як вони намагалися відстояти свої права – і їм відразу дали зрозуміти куди вони потрапили. Ті, хто їх бив були в масках і бронежилетах. Потім їх роздягли і в одних шортах вивезли кудись на мороз. Потім через чотири години їх привезли у Львівське СИЗО. Найцікавіше те, що побої та обмороження там «не побачили»! Я думаю досить вже роками катувати людей, треба починати в цьому наводити порядок. А багато з тих, хто бунтує проти «закону Савченко» бояться за свій бізнес на чужому горі.

КНК Медіа: Багато ув’язнених чекають прийняття законопроекту № 2108, згідно якого скасовується стаття 391 Кримінального кодексу України (передбачає збільшення засудженим строку ув’язнення на 1-3 роки за злісну непокору адміністрації виправної установи). Тим не менш, існує думка, що адміністраціям установ важче бути наводити лад серед в’язнів…

- Стаття 391 ККУ дає можливість з людей робити рабів, адже кожен ув’язнений боїться  що йому «накинуть» ще три роки, - говорить Андрій. Людей будуть змушувати працювати по 18 годин, робити все що скажуть. Крім того, це стара корупційна схема, за якої ув’язнені повинні платити гроші аби їм не додали ще кілька років. Я знаю одного чоловіка, до якого чотири рази застосовували цю статтю – хіба це адекватно? Коли людину засудили на 2-3 роки а виходить на свободу вона через 15 років?

В адміністрації є безліч способів карати за правопорушення – карцери, догани (у деяких випадках ув’язнений позбавляється права на умовно-дострокове звільнення), ДІЗО (дисциплінарний ізолятор освіта і наука), ДПК (дільниця посиленого контролю), можна замінити режим перебування на більш суворий тощо. 391 стаття по праву називають «гулагівською», цей пережиток НКВД давно відмінили у країнах СНГ, в тому числі Росії. І якщо ми дійсно хочемо рухатися в Європу то закривати очі на існування цієї антигуманної статті не можна.

- Також треба встановити контроль за тим що відбувається в колоніях, - додає Павло. Адже коли допустили громадських правозахисників до контролю - у в’язнів з’явилися хоч якісь можливості розповісти про те що там відбувається. І я думаю що це потрібно розвивати – наприклад, встановити зв’язок по скайпу. Тому що коли адвокат і рідні знаходяться за сотні кілометрів - це величезне фінансове навантаження оплачувати регулярні поїздки до колонії. А треба щоб адвокат міг побачити свого клієнта і переконатися чи живий він, чи не в побоях і чи не катують його. Конфіденційно без присутності якогось прапорщика чи якогось міліціонера. І це треба законодавчо закріпити, тоді лише почне щось змінюватися.

І головне – кожен повинен усвідомлювати що за гратами теж люди, а не істоти над якими можна знущатися. Місця позбавлення волі це не якась незнайома реальність, на яку можна закрити очі. Там може опинитися кожен, і суспільство повинно забезпечити такі умови, за яких людина там відбувала б покарання, а не помирала від тортур.
 

Гончарук Марина
Всі статті автора

Суспільство

Якщо ви помітили помилку, будь ласка, виділіть неправильний текст та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо, що робите нас кращими.


Коментарі

Будь ласка, не пишіть повідомлення, що містять образливі і нецензурні вислови, заклики до міжрелігійної, міжнаціональної та міжрасової ворожнечі. Такі коментарі будуть видалені.


Вибір редакції

Бер
27
У чому різниця між просеко та шампанським

Просеко та шампанське — два популярних види ігристих вин, які часто асоціюються зі святковими подіями та особливими випадками. Мають спільні характеристики, які роблять їх досить схожими, але водночас різними. Кожен напій може похвалитися власними особливостями.

Бер
18
Наукова установа в Тернополі проводить збір книг для Херсону

З нагоди відзначення 210-ї річниці з дня народження Тараса Шевченка та з метою поповнення бібліотечних фондів, формування книжкових поличок в укриттях та наповнити книжкові полиці в Херсонській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Олеся Гончара.

Лют
19
Які перспективи освіти в Україні в майбутньому?

Мати можливість планувати далі, аніж на наступні декілька місяців – це велика розкіш для середньостатистичного українця, який перебуває в режимі виживання, боротьби та невизначеності. Але є багато соціальних сфер, які під впливом війни починають змінюватися вже сьогодні. І чи будемо ми готові до нових реалій, коли ці зміни заведуть нас у глухий кут і вимагатимуть термінових реформ? Наприклад, яким ви бачите майбутнє української освіти, яка напряму залежить від народжуваності дітей? В 2000-х роках ми досягли відносної стабільності у своєму економічному та політичному розвитку. Саме завдяки цьому внормувалося і питання народжуваності. З ростом рівня життя зросла і народжуваність, яка в 2012 році досягла позначки в 520 тисяч немовлят.

Реклама

НОВІ КОМЕНТАРІ


parkovka.ua

Зроблено web-студією