Популярне

Відома волонтерка щодня підіймає прапор з чорною стрічкою

Віднедавна відома волонтерка Діана Макарова вирішила щодня на флагшоці, що встановила поряд зі своїм будинком, підіймати прапор, пов’язаний чорною стрічкою.

Сьогодні, 27 квітня, прапор з чорною стрічкою знову піднятий на флагштоці Діани Макарової та її волонтерської команди. І так вже декілька днів. Причини вона пояснила на сторінці «ФОНД Діани Макарової», що на «Фейсбуці». Подаємо текст її допису повністю, не змінюючи авторського стилю.


«Це війна. Вона прийшла одного разу в Україну. Принесли її росіяни. І я наполягаю на цьому - лише росіяни. Ми боремось з цією війною і з Росією, окупантом нашої країни.
Часом я пишу тексти російською мовою, і це у першу чергу для них – росіян, які вважають, що це не їхня справа, що війни – справи політиків. Нехай читають, нехай розуміють, як це – бути громадянином своєї країни, а на рабом своєї влади.
Це Україна. Моя земля. Наша, полита кров’ю, земля. І кров ця кожною краплею стукає в моє серце, і в серця близьких мені людей, моїх бойових товаришів.
Це прапор України. Він був для нас священним завжди – але за три роки війни цей змучений, политий кров’ю, прапор став абсолютним нашим супутником, оберегом, сенсом.
Прапор України завжди зводився над будинком нашого волонтерського Ф.О.Н.Д.у, де б не орендували ми цей Дім.
А я мріяла про флагшток. Аби злітав цей прапор якомога вище. І щоб могли ми його піднімати вранці. І опускати, як вітер витріпає той стяг, і ми змінимо його на новий.
Ми встановили флагшток і підняли прапор. Ми співали гімн, доки повз до неба наш прапор. І мої маленькі онуки співали разом з дорослими, проводжаючи поглядами прапор в небі.
…але вже сьогодні наш прапор звис, пов’язаний чорною стрічкою.
Сьогодні на фронті загинув боєць. Усього один боєць загинув. Я навіть ще не знаю, хто він. Чи знала я його, чи був він рядовим а чи офіцером…
Не знаю.
Але ми сьогодні піднімаємо прапор, пов’язаний чорною стрічкою. Завтра прапор буде приспущено.
Кожного дня, коли на фронті гине хоча б один боєць – наш прапор буде приспущено та пов"язано чорною стрічкою. Це один день нашої особистої скорботи за загиблим.
Це Київ.
Я їду по Києву. Я роздивляюсь білборди. Там – реклама косметики та житлових комплексів, унітазів та концертів. Там все про нові фільми та новітні миючі засоби.
Там нема жодного слова про війну.
Це телевізор.
Там речник АТО розказує про наші нові втрати. Там нема жодного слова про траурну скорботу.
Це радіо.
Там сухо про кількість поранених чи вбитих, і, як завжди, без прізвищ та імен.
В нашій країні трирічний траур в тисячах сімей – в нашій країні нема офіційного трауру за тисячами загиблих.
Я їду Києвом і дивлюсь на балкони та вікна. Багато їх прикрашено прапорами України.
Спустити з вікна прапор своєї країни – це так просто і так класно. І ми робимо це.
Ми знаємо, коли на фронті загиблі – досить просто зайти до «Фейсбуку». Ми тихо читаємо про ці смерті.
Пов’язати прапор чорною стрічкою в цей вечір та наступний день – це також нескладно.
Мені начхати, що держава не оголошує скорботи офіційно. Що жодного разу за три роки війни наша держава не оголосила траур за загиблими захисниками нашої країни.
Мені начхати лише тому що держава – то не завжди країна. Моя країна – то я і мої товариші. То громадяни України.
Це мій особистий біль, скорбота моїх товаришів і незнайомих людей – і я пов’язую на прапор чорну стрічку.
Це мій маніфест.
Це маніфест мого згорьованого серця.
Пов’яжіть на свої прапори чорні стрічки – сьогодні на фронті загинув українець.
Вріжте цими стрічками по зубах зажертої нашої влади. Нехай бачать ці стрічки з вікон своїх лімузинів, що мчать Києвом.
Що мчать кожним іншим містом нашої країни.
Що, складно дати в зуби стрічками? – ще й як нескладно. Коли цих стрічок багато.
доки нас ще багато…
А чи багато нас, тих, кому болить війна?
… пов’яжіть на свої прапори чорні стрічки для тих, хто:
- А ми вас туди не посилали!
- Та коли вже ця війна скінчиться, вона потрібна лише для політиків!
- Ой, та набридли ви зі своєю війною!
Нехай вони побачать, що від війни вони не сховаються – ніде! – ані в свої затишні крісла, замкнувшись у своїх квартирах, присівши до телевізорів, де серіали,
ані в своєму затишному маленькому світі, до якого не дійшла ще війна – поки що не дійшла!
Покажіть людям війну. Хоча б для того, аби вона не показала їм себе сама.
Прошу підтримки.
27 квітня 2017 року - ми знову здіймаємо прапор, пов’язаний чорною стрічкою.
За минулу добу на фронті загинув ще один боєць».


Діана Макарова користувачам інтернету добре відома, як Diana_ledi за блогом на «Живому журналі». З перших днів Революції Гідності її блог перетворився у волонтерський центр, що опікувався київським Майданом. Коли почалася війна, Діана та її друзі-волонтери створили фонд – Ф.О.Н.Д. Діани Макарової. «Живий журнал» росіяни заблокували, тому Діана продовжила вести свій блог на «Фейсбуці», згодом тут же створила й окрему сторінку фонду. Про волонтерську роботу, що була зроблена і ще буде – можна розповідати й розповідати. За свою волонтерську діяльність Діана Макарова була нагороджена Орденом княгині Ольги III ступеня.  

Петро Олійник
Всі статті автора


Вибір редакції

Лис
13
Тернопільська бізнес-тренер: «Репутація – це бізнес-інструмент»

На її сторінці у Фейсбук – довгий список занять. Вона допомагає розвивати бізнес, волонтерить у «Ноєвому Ковчезі», займається благодійністю. Олена Дейнека – кандидат економічних наук, доцент економічного університету, координатор кількох бізнесових і волонтерських проектів. Після 23-х років викладання у вишах зрозуміла, що може втілити свої вміння у цікавіших речах. Чим живе сьогодні бізнес-тренер, підприємець і просто людина з великим серцем?

Лис
06
Тернопільський поет ніколи не зупиняється і нічого не боїться

У 2010 р. мистецькі кола Тернополя сприйняли його як чужинця, що керуватиме культурою міста, до якого переїхав не так давно. Він кинув виклик непростому середовищу і зовсім скоро змусив зважати на свою думку. До переліку його талантів додався ще один – управлінський. Шкода, що нині за посадою начальника управління культури та мистецтв Тернопільської міської ради, який завжди дасть інформації на потрібних для синхрону 30 секунд, молоді журналісти часто не бачать масштабу особистості Олександра Смика. Зізнаюсь, останні роки й сама грішила короткими коментарями, які може дати чиновник новинарю, адже він – ходячий інформпривід.

Лис
06
Переполох у Тернопільському обласному «методичному курнику» або як посіпаки Степана Барни і Любомира Крупи крадуть гроші в держави (документ)

З достовірних джерел стало відомо, що цього тижня в Тернопільському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти стався справжнісінький переполох. В цей, за влучним висловом одного педагога «методичний курник», яким при номінальній наявності директора Петровського О.М. фактично заправляє його заступник мадам Когут О.І., несподівано навідалися слідчі Управління державної служби боротьби з економічною злочинністю (УДСБЕЗ).

Лис
06
Щедрі преміальні чиновників Гусятина на Тернопільщині або Там, за туманами…

Осіння прохолода принесла на Гусятинщину густі тумани, які приховують від пересічного спостерігача не лише обриси об’єктів навколишнього ландшафту, але й діяльність місцевої влади.  Як співається у відомій українській пісні, за туманом нічого не видно…

Лис
02
Як уникнути помилок під час виборчого процесу. Аналіз тернопільського експерта.

 Цієї неділі, 29 жовтня, відбулися вибори у 201-й об’єднаній територіальній громаді (ОТГ) України. Голів обирали й на Тернопільщині - у Зборівській, Лановецькій, Хоростківській і Саранчуківській ОТГ. Волевиявлення відбувалося за тим же сценарієм, що й завжди, - неприбрана до дня тиші агітація, нестача скриньок для голосування, недостатня обізнаність членів виборчих комісій та інші порушення, яких можна уникнути, адже за подібну халатність передбачена адміністративна відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 20-ти неоподаткованих мінімумів. Як не повторювати подібних речей, розмовляємо з керівником регіонального представництва Центру політичних студій і аналітики «Ейдос» Ігорем Проциком.