Популярне

Життя на заробітках

Сьогодні важко знайти у Європі країну чи, можливо, навіть місто, де не було б українців, де не шукали б наші земляки шляхів до кращого життя. І вже давно однією з найбільш заселених українцями-емігрантами країн є далека Італія.

 

Сонячний «чобіток» дає притулок усім, кому таки вдалося ступити на його гарячу землю, гостинно запрошуючи заробітчан у свою маленьку гостьову кімнату – Неаполь.

 

А хто вже потрапляє у це гамірне місто може і без документів називати себе його громадянином. Тут можна не боятися перевірок карабінерів, але потрібно міцно тримати свою сумку, бо її можуть будь-якої миті вирвати з рук. Тут перехожі у натовпі злякано шепчуть загадкове слово: «Мафія!», але у цьому безперервному потоці людей, наче з морських глибин випливають рідні українські обличчя.

 

 

Варто лише кілька днів пожити в Італії, щоб навчитися впізнавати земляків. Не важливо, як вони одягнені, якого відтінку їхня шкіра і якого кольору очі - головне на секунду зустрітися поглядами і без слів обмінятися тихою тугою, що защемить у серці і знову змусить помолитися за Україну, за рідних втомлених працею людей. Адже минає рік за роком, і все більше українців волею долі опиняються на чужині, минаючи кордони та тисячі кілометрів.

 

Цій сумній, але необхідній меті служать маленькі автобуси, які кожного тижня курсують між Україною і Європою. Чи не кожного такий мікроавтобус вирушає у далеку дорогу до Італії. Немає йому відпочинку ні влітку, у шалену спеку, ні у зимові морози. Полатаними українськими дорогами він прямує за кордон, даруючи кільком парам сумних очей останні за рік спогади про рідний край.

 

Для втомлених заробітчан цей «бусик» стає домівкою майже на дві доби, доки дістанеться до кінцевої зупинки десь на південному італійському узбережжі.

 

А на цьому шляху перешкод чимало. Пильно вдивляються у паспорти прикордонники на митниці, вишукуючи візу, наче хочуть випитати в неї про неіснючу брехню. І навіть важко відрізнити чужий поляк дивиться документи чи свій українець – однаково підозрілі погляди зупиняються на емігрантському транспорті, немов він не трудящих людей перевозить, а злочинців.

 

А за митницею розпочинається інший світ – не гірший, проте зовсім не кращий, хоч і вражає незвичними чистими узбіччями, рівними дорогами та привітними незаклопотаними людьми.

 

Чужа краса вже не дивує тих, хто п’ятнадцять, десять чи навіть п’ять років гне спину на віллах багатих європейців заради своєї нещасної сім’ї, яка живе у дивному ритмі очікування змін. Щоб на батьківщині діти були здоровими, мали що вдягнути і, звісно, отримали хорошу освіту, потім роботу, наші працьовиті жінки кожного дня жертвують здоров’ям, прощаються зі своїм щастям під палючим італійським сонцем.

 

 

Для багатьох те щастя давно стало рівнозначним щастю рідних. І дарма, що більшість сімей не витримує жорстокої перевірки часом та відстанню – розбивається на дрібненькі шматочки із нерозуміння та взаємних образ, а діти не завжди цінують щиру материнську працю, звикнувши до легких закордонних грошей.

 

Навряд чи можна простими словами та жалями якось зарадити цій проблемі, яка вже давно набрала державного значення. І люди, які стали жертвами політичних чи економічних ситуацій, змінити нічого не можуть. От і залишається лише надіятись, що колись маленькі діти великої країни, розкидані, мов пилинки, світом, таки повернуться додому, щоб жити у щасті.

Аля Седюк
Всі статті автора

Суспільство

Якщо ви помітили помилку, будь ласка, виділіть неправильний текст та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо, що робите нас кращими.


Коментарі

Будь ласка, не пишіть повідомлення, що містять образливі і нецензурні вислови, заклики до міжрелігійної, міжнаціональної та міжрасової ворожнечі. Такі коментарі будуть видалені.


Вибір редакції

Бер
27
У чому різниця між просеко та шампанським

Просеко та шампанське — два популярних види ігристих вин, які часто асоціюються зі святковими подіями та особливими випадками. Мають спільні характеристики, які роблять їх досить схожими, але водночас різними. Кожен напій може похвалитися власними особливостями.

Бер
18
Наукова установа в Тернополі проводить збір книг для Херсону

З нагоди відзначення 210-ї річниці з дня народження Тараса Шевченка та з метою поповнення бібліотечних фондів, формування книжкових поличок в укриттях та наповнити книжкові полиці в Херсонській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Олеся Гончара.

Лют
19
Які перспективи освіти в Україні в майбутньому?

Мати можливість планувати далі, аніж на наступні декілька місяців – це велика розкіш для середньостатистичного українця, який перебуває в режимі виживання, боротьби та невизначеності. Але є багато соціальних сфер, які під впливом війни починають змінюватися вже сьогодні. І чи будемо ми готові до нових реалій, коли ці зміни заведуть нас у глухий кут і вимагатимуть термінових реформ? Наприклад, яким ви бачите майбутнє української освіти, яка напряму залежить від народжуваності дітей? В 2000-х роках ми досягли відносної стабільності у своєму економічному та політичному розвитку. Саме завдяки цьому внормувалося і питання народжуваності. З ростом рівня життя зросла і народжуваність, яка в 2012 році досягла позначки в 520 тисяч немовлят.

Реклама

НОВІ КОМЕНТАРІ


parkovka.ua

Зроблено web-студією