Популярне

Єгор Грушин: Ми живемо, щоб творити

 Напередодні сольного концерту одного з найвідоміших українських неокласиків розмовляємо з ним про музику, творчість і натхнення.

Почнемо з інструментів.  Як давно ви граєте на піаніно. Як зрозуміли, що це ваш інструмент?

Дуже давно, ще з дитинства, з першого класу, мабуть. Насправді я не зразу хотів грати на роялі, хотів саксофон, але коли пішов в музичну школу, то вмовили займатись фортепіано. Зараз навіть не шкодую, що не граю на саксофоні. Коли почав грати, то зрозумів, що то моє. Зрештою, фортепіано — король муз інструментів. 

А є музиканти, на яких рівняєтесь, чий вплив відчуваєте?

Звичайно, Людовіко Енауді, онук президента Італії, засновник неокласичного стилю в музиці ХХІ століття. Ціную класичних композиторів, визнаних майстрів. 

Музика, що я  пишу — моя музика, я не намагаюсь копіювати когось чи писати кавери. Насправді, я більше слухаю рок чи щось подібне. Але коли виходить новий альбом Енауді, то звичайно слухаю, їду на  концерт. Але це не є музика на щодень.

 

Ви згадали про кавери. Раніше ви записали кілька альбомів каверів на пісні “Океану Ельзи”. Що для вас “Океан Ельзи”? Як давно ви його слухаєте? І що слухаєте крім нього?

Чесно, зараз “Океан Ельзи” майже не слухаю. Як арт-директор Lviv acoustic fest’у слухаю дуже багато музичного матеріалу гостей фестивалю. 

Коли я був дуже юним, “Океан Ельзи” був чимсь недосяжним. Зараз це доказ того, що в Україні музикант може займатися улюбленою справою і отримувати результат. Думаю, це для всіх наших артистів приклад як працювати над матеріалом, творчістю, як подавати. Маємо говорити і про комерційну складову мистецтва. Насправді, шоб записати хороший альбом, треба заплатити не одну тисячу доларів. Звідки брати гроші, ще й при нинішньому курсі. Треба заробляти. Якщо хочеш записувати музику, маєш заробляти. В тому числі через концерти. Люди ходять на концерти, тому що це якісний матеріал, тому що це цікаво. “Океан Ельзи” - приклад того, щоб можна бути комерційно успішним та робити чесну творчість, грати те, що подобається, а не підлаштовуватись під маси.

Зараз ви живете у Львові, юність пройшла в Новій Каховці, такожє маєте досвід роботи з луцьким гуртом “Фіолет”. Чи відчуваєте різницю в музичних середовищах, смаках цих міст?

Нова Каховка — це друге за величиною місто на Херсонщині, за 60 км від Херсона. Так ось, я там не знав жодної людини, котра б знала про “Роллікс” — херсонський гурт, досить відомий в інших ділянках України, але не відомий на своїй малій батьківщині. Це багато говорить про  стан речей. У Луцьку та Львові музична культура розвинена значно краще. Але все одно різниця є. Кожне місто має свою тусовку. Львів робить враження міста інтелігентної музики, хоча за останні роки практично жоден львівський гурт не вийшов на всеукраїнську сцену. За винятком, можливо, “Один в каное”. Вони мають концерти в різних містах, на них усюди приходять люди. Хоча кількість людей на концертах — не єдиний показник рівня гурту. Я чекаю, коли вони нарешті запишуть перший альбом. Цікаво яким він буде. 

Зараз у Львові не така хороша ситуація з музикою, як в Києві чи в Харкові, в нас складніше. Зараз Харківська сцена набагато потужніша за Львівську. Раніше було навпаки. Згадайте, практично всі наші легендарні гурти зі Львова - “Плач Єремії”, “Океан Ельзи”, то й же Кузьма Скрябін з Новояворівська. Я чекаю, коли воно відродиться.

Сьогодні представляєте фільм “Dominicano backstage”. Розкажіть про цей проект.

Тур “Домінікано” тривав протягом дев’яти місяців. Спершу були окремі фортепіанні концерти, потім — з віолончеллю та скрипкою. Зрештою був тиждень, коли ми практично щодня грали в новому місті, для нових людей. У тур ми ми їздили командою з 9 людей, власним транспортом. Вклали чимало роботи в підготовку та організацію концертів. До нас прийшло багато людей. Ми були дуже раді, часами трохи здивовані. Знятий фільм — передусім пам’ятка для нас, як було добре і весело, скільки було яскравих зустрічей та позитивних емоцій. Такі речі теж треба робити як підсумок і нагадування. Нашим поціновувачам теж буде цікаво подивитися на на концерт зсередини.

Ви концертували самі, потім з віолончеллю, скрипкою. В неділю у Львові — концерт із струнним квартетом. Як визначаються учасники того чи іншого концерту?

Склад залежить від настрою, від того, що хочеться донести. Після недільного концерту буде концерт у Франківську з віолончеллю, потім наприкінці квітня в Рівному — знову з квартетом. Концерт з квартетом — нова програма, котру ми раніше грали тільки раз торік у Києві. І от тепер робимо ще два концерти — в Львові та Рівному. 

Ви також відомі виступами з гуртами “Illusions” та “Фіолет”. Чи плануєте продовжувати співпрацю?

З “Фіолетом” поки нічого не плануємо. Все-так між Львовом і Луцьком є певна відстань, котру треба постійно долати. Це ускладнює роботу.

“Illusions” матиме кілька концертів в різних містах у березні. В нас зараз творча пазуа, не пишемо нового матеріалу, виступаємо рідко. Граємо більше для душі. Зрештою, краще виступати рідше, але якісніше, ніж багато, але на якомусь середньому рівні.

Наскільки вдається поєднувати роботу творчу і організаторську як арт-директора фестивалю? Чи не відбирає остання надто багато емоцій, часу, натхнення?

Натхнення не відбирає, емоцій тільки додає. Кілька років тому в мене була ідея створити фестиваль, особливий фестиваль. І я його зробив. Це дало натхнення працювати далі. За другим разом Lviv acoustic fest став кращим, якіснішим. Зараз плануємо третій фестиваль. 

Ти щось робиш, отримуєш віддачу, це не може не надихати. Заради цього й живемо — щоб створювати і досягати. Час і сили звичайно забирає, але зараз мені вистачає сил і часу робити такі проекти. 

З фестивалю виникла досить велика компанія “LAfest productions”, котра займається організацією концертів. Кожен з учасників має свої проекти.

А що надихає вас творити? 

Люди, те, що відбувається навколо. Є різниця мотивує-надихає. Надихають побутові речі. Не можу сказати, що концерти надихають. Але вони  мотивують, мотивують розвиватися далі. Коли пишеться музика, то більше пишеться з побутових речей, ніж з глобальних.

Щоб ви хотіли сказати слухачам?

Я б хотів, щоб більше говорила моя музика)) Не вважаю себе ні оратором  ні філософом.Чогось собливого, що змінює життя я не скажу. Хочеться побажати миру, злагоди, щоб все було добре, і, звичайно, слухати більше хорошої музики.  

Ліна Сват
Всі статті автора

Інтерв’ю

Якщо ви помітили помилку, будь ласка, виділіть неправильний текст та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо, що робите нас кращими.


Loading...

Коментарі

Будь ласка, не пишіть повідомлення, що містять образливі і нецензурні вислови, заклики до міжрелігійної, міжнаціональної та міжрасової ворожнечі. Такі коментарі будуть видалені.

система комментування CACKLE

Вибір редакції

Лют
16
Голова Тернопільської обласної ради Віктор Овчарук стане кандидатом медичних наук

Захист дисертації відбувся 9 лютого 2018 року у Івано-Франківському національному медичному університеті. Тема дисертації: Клініко-патогенетичні аспекти діагностики та профілактики плацентарної дисфункції.

Лют
10
На Тернопільщині крадуть ліс (фото)

7.02.2018 р. близько 12.00 г. представниця «Автомайдану» Ірина Ванат із працівниками Монастириського райвідділу Нацполіції та місцевою активісткою на узбіччі між м. Монастириська та «Фільварками» зафіксували транспортний засіб марки DAF. Машина стояла без водія на мигаючих «стопах», її кузов був завантажений лісовою продукцією.

Лют
09
Сьогодні Тернопіль відвідає відомий історик Ярослав Грицак

У п'ятницю, 9 лютого, о 11.00 Кафедра історії України ТНПУ ім. В. Гнатюка запрошує на зустріч з відомим українським істориком, доктором історичних наук, професором Ярославом Грицаком, яка відбудеться на історичному факультеті в 1008 аудиторії (вул. Громницького, 1а)

Січ
31
Нестор Миколюк усе життя боровся за власні мрії, за чужі долі, за рідну Підволочищину

Його життя було схоже на нескінченну боротьбу – за власні мрії, за чужі долі, за рідну Підволочищину. Нестор Миколюк, перебуваючи на високих посадах, завжди уникав політики, натомість вболівав за ввірену йому роботу як справжній український господар. Ще встиг торік відсвяткувати 70-річний ювілей, побачити, як стали студентами двоє старших онуків. Мріяв діждатися, як вступить до вузу найменша внучка-випускниця. Однак секундомір його життя раптово завмер…

Реклама

 Головні новини України і Світу.

 

Загрузка...
Загрузка...
Афіша фільмів на KINOafisha.ua

НОВІ КОМЕНТАРІ


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ Orphus

Locations of visitors to this page

parkovka.ua

Зроблено web-студією