Популярне

Пора до школи, або дитино, будь доброю і милосердною

З чого починається добро? Подивіться на дітей, які і цукеркою поділяться, і бабусі допоможуть, і котеня додому принесуть, бо на вулиці воно без мами і йому було холодно. Доросла людина, перед тим, як робити щось добре ще кілька разів подумає, щоб не помилитися, бо як хтось колись сказав: «Не роби комусь добре, щоб тобі не було зле».  І мова тут зовсім не про совість, і не про правильність. А про те, що, за логікою, тобі б мали відплатити добром, але чомусь цей принцип не завжди спрацьовує.

Що ж робити, щоб бути добрим? Що таке милосердя? Як розмежувати ці два поняття? Відповіді на ці та багато інших запитань мені допоміг знайти отець Елевтерій Геншляк.
- Слава Ісусу Христу.
- Слава навіки, Юлю. 
- Розкажіть,будь ласка, про те як церква розуміє поняття «добро» і «милосердя» та як вона їх розмежовує, і чи розмежовує взагалі?
- Добро – поняття обширне і воно має багато значень. Якщо розглядати добро стосовно людини, то часто ми кажемо, наприклад, та людина є добра, але розуміння цього добра для кожного різне. Поряд із цим твердженням виникає питання: а чому вона добра? – бо робить якісь добрі вчинки, або допомагає бідним, або щось віддає, чимось жертвує, виконує якусь волонтерську роботу. Якщо сказати, що людина ввічлива, завжди вітається, завжди усміхнена, добра  у ставленні до інших – вона теж буде доброю. Але якщо говорити про милосердя, як жертву, то у притчі про милосердного самарянина, який бачачи юдея, свого ворога, все одно бере на себе сміливість доглянути його, ще й віддає свої гроші, щоб про нього подбали, маємо яскравий приклад милосердної і доброї людини.
- Що ж таке милосердя?
- Милосердя – є жертвувати тим, що для тебе найцінніше, або ж іншими словами – ділюся тим, що для мене найостанніше, останньою сорочкою. Це чисто людське милосердя, яке не так часто побачиш у наш час.
- Чи може людина бути доброю, але не бути милосердною і бути милосердною, але не бути доброю?
- Ці дві чесноти ходять парою. Розділити доброту і милосердя одне від одного – практично неможливо. Це Божі чесноти. Як пригадуємо, одного разу багатий юнак прийшов до Христа і запитав: «Учителю добрий, що мені робити?» А Ісус відповів: «Чому ти мене називаєш добрим, коли добрим є сам Бог». Навіть Христос говорить, що Бог є найдобріший, Він є взірцем і кожна людина має прагнути до цього Взірця і наслідувати Його. Можна сказати, що Христос теж був добрим і милосердним до всіх незалежно від того, хто до Нього приходив: а там були і погани, і ханаани. Ісус показав нам, що милосердним можна бути не лише до родича, земляка чи одноплемінника, але і до чужих, виявляти доброту до всіх. Прикладом беззаперечної доброти і милосердя була мати Тереза. Ця свята ХХ століття була дійсно доброю до всіх і милосердною, вона ділилася найостанніший, віддавала усе.
- Часто ми є милосердними до тих людей, які дійсно цього потребують. Хочу поділитися прикладом із власного досвіду. На окраїні нашого міста живе вже такий старший дядечко, який ніколи ні в кого нічого не просить. Доля цього чоловіка спочатку складалася добре: у нього була сім’я, будинок, робота, але через збіг обставин він усе втратив, сім’я його більше приймала, роботи і житла в нього більше не було і він опинився на вулиці. На шматок хліба заробляє тим, що збирає пляшки з-під пива та здає їх за копійки. І ось одного разу ми з батьком прийшли у продуктовий магазин. Цей чоловік стояв біля прилавка з кефіром і вираховував гроші. Можете уявити, наскільки він був вдячним, коли батько купив йому кефіру і булочок. Важко забути щиру подяку жебрака, який кілька днів і в дощ, і в сніг збирав собі на шматок хліба. Але у нашому теперішньому є люди, які заробляють на цьому шалені гроші. Як відрізнити тих кому треба, від тих, хто наживається на цьому?
- Завжди потрібно пам’ятати, що є люди, які справді потребують нашої допомоги. Разом з тим, у сучасному суспільстві досить поширеним є таке явище, як «соціальний бідняк». Коли, наприклад, багатші, але жадні люди використовують пенсіонерів, або тих, хто, образно кажучи, на одній буханці хліба живе тиждень, а може і більше. Тому, найперше, на що потрібно дивитися – зовнішній вигляд, хоча і це часто буває оманливим. Винятку не становлять також ті люди, які замість шматка хліба купують ще одну дозу спиртного. І тоді зовнішній вигляд говорить сам за себе. У будь-якому випадку потрібно пам’ятати лише про одне – Бог все бачить і якщо ми дамо хоча б одну гривню на лікування дитині, наприклад, то не збідніємо, часто кажуть: «Легше дати, ніж просити». А як вона використає ті гроші – це її справа, наша ж –  дати і, так би мовити, зробити милосердя. Є три добрих діла: піст, милостиня і молитва. Або ж три діла милосердя, де ми виявляємо себе.
- Як, зважаючи на несправедливість сучасного світу, залишатися добрим і зберігати внутрішнє добро?
- Для того, щоб творити добро, найперше, потрібно мати чітко виставлений взірець або так звану мету: навіщо я це роблю? Для чого я це роблю? Кому це потрібно? У наш час є багато розчарувань і щоб не втратити цього внутрішнього запалу до добра, незалежно від всіх, людина повинна мати щось внутрішнє. Без того внутрішнього є дуже важко. Хтось, наприклад, робить добро на взірець Ісуса Христа: «Ісус робив для всіх добро і я буду робити», інший робить добро, бо відчуває, що це приємно, адже хтось колись зробив йому добро і він постановив собі старатися робити добро для всіх, незважаючи на фінансові та інші проблеми. Принаймні, буде старатися, бо відчуває таку потребу. Потрібно пам’ятати, що людина повинна залишатися людиною, адже є багато обставин, які можуть, так би мовити, допомогти виявити доброту не лише їй, але й до неї. «Усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших – ви мені зробили», – не забуваймо Ісусових слів. Мати Тереза керувалася тим, що у кожній людині бачила Христа. І все, що робила не робила людям, а Христові. Кожна людина – дитина Божа, всі люди є рівні, але, найперше, це є сам Христос, який живе у тій людині. І, роблячи добро, милосердя, вона робила його Христові.
- Що найперше потрібно зробити, щоб бути добрим? Щоб відчути, що це є добро?
Найперше, потрібно почати з себе. Пізнати те внутрішнє добро, зробити добре для себе. Прибрати власну кімнату, зробити порядок не лише в особистому житті, а й соціальному. Це і буде добром. Коли ми зробимо в себе порядок, нам відкриваються очі на потреби інших людей. Якщо є якісь негативні думки – усіх позбутися, пробачити всі образи та самому попросити вибачення. Це, звичайно, ж не обов’язково робити у кінці року. Це можна зробити негайно, нічого не відкладаючи. Тоді ми зможемо побачити те, чого потребують інші.
- А чи немає ризику загубитися у потребах інших людей?
- Так, можна бачити потреби інших, але не бачити своїх, а також потреби доброти своєї сім’ї. Багато є прикладів того, коли люди кидають усе заради волонтерської роботи, заради допомоги іншим, але забувають про найцінніше, про рідних, які також потребують цієї доброти та милосердя. Тому, пам’ятаймо, що найперше потрібно приділити увагу своїй сім’ї дружині/чоловікові, дітям, а вже тоді, із власним порядком, допомагати іншим. На втікати від особистих проблем, позбутися страху вирішувати їх, адже вони будуть завжди, навіть незначні, не зламатися під вагою негараздів, перебороти усе і виявляти доброту до інших людей. Недавно розповідали приклад про дівчину, яка дуже хотіла допомагати бідним і почала з дому виносити матраци, ковдри, одяг, взуття. На всі запитання відповідала коротко і ясно, мовляв, вона допомагає бідним. Тому, найперше, перед тим як допомагати іншим, потрібно навчитися допомагати самому собі.
- Дякую за розмову.
- Навзаєм.
Браян Кавано, у збірочці коротких історій для душі «Секрет щастя», пише про всі людські чесноти. Найбільше мені подобається «Чинити добро, не відаючи»: «Стара суфійська історія розповідає нам про доброго чоловіка, якому Бог дарував виконання одного бажання. Чоловік забажав чинити добро, але так, щоб він сам про це не знав. Бог задовольнив його бажання.
Бог вирішив, що таке бажання дуже навіть непогане, і наділив цим даром усіх людей. Так було і є до наших днів».
Тож робімо добро і залишаймося добрими…

Юлія Лесів
Всі статті автора


Вибір редакції

Гру
04
Тернопільский інститут: перезавантаження 2.0, Або полювання на відьом і відьмаків триває

В горезвісному Тернопільському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти продовжує свою роботу комісія із люстрації кадрів, мета якої – повне і остаточне очищення колективу інституту від комуністично-медведчуківсько-путінської камарильї, яка впродовж років підступно розвалювала не лише цей заклад, але й систему шкільної освіти області в цілому.

Гру
04
Одразу двоє представників Тернопільщини взяли участь у конкурсі «Кращий бухгалтер України – 2017»

Брати Юрій та Павло Іванечко 30 листопада відвідали найпрестижнішу подію року конкурс «Кращий бухгалтер України» що відбувся у Києві. Незмінними організаторами конкурсу є Бухгалтерський клуб Баланс та інтернет-ресурс Uteka, конкурс відбувається за підтримки Міністерства фінансів України та Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана. Про сам конкурс та участь у ньому поспілкуємося із учасниками.

Лис
21
«Не потрібно вести людей, вони самі знають куди йти», - майданівець з Тернопільщини – владі.

Сьогодні у Тернополі представники громади і влади вшанували учасників обох Майданів. Дійство під пам’ятником Небесній Сотні було традиційним – відслужили міжконфесійну панахиду, формальне слово сказали керівники міста й області. Серед 2-3-х сотень присутніх – майданівців вкрай мало. Не аналізуємо чому, спілкуємось з одним із них.

Лис
13
Тернопільська бізнес-тренер: «Репутація – це бізнес-інструмент»

На її сторінці у Фейсбук – довгий список занять. Вона допомагає розвивати бізнес, волонтерить у «Ноєвому Ковчезі», займається благодійністю. Олена Дейнека – кандидат економічних наук, доцент економічного університету, координатор кількох бізнесових і волонтерських проектів. Після 23-х років викладання у вишах зрозуміла, що може втілити свої вміння у цікавіших речах. Чим живе сьогодні бізнес-тренер, підприємець і просто людина з великим серцем?

Лис
06
Тернопільський поет ніколи не зупиняється і нічого не боїться

У 2010 р. мистецькі кола Тернополя сприйняли його як чужинця, що керуватиме культурою міста, до якого переїхав не так давно. Він кинув виклик непростому середовищу і зовсім скоро змусив зважати на свою думку. До переліку його талантів додався ще один – управлінський. Шкода, що нині за посадою начальника управління культури та мистецтв Тернопільської міської ради, який завжди дасть інформації на потрібних для синхрону 30 секунд, молоді журналісти часто не бачать масштабу особистості Олександра Смика. Зізнаюсь, останні роки й сама грішила короткими коментарями, які може дати чиновник новинарю, адже він – ходячий інформпривід.