Популярне

Тернопільський поет ніколи не зупиняється і нічого не боїться

У 2010 р. мистецькі кола Тернополя сприйняли його як чужинця, що керуватиме культурою міста, до якого переїхав не так давно. Він кинув виклик непростому середовищу і зовсім скоро змусив зважати на свою думку. До переліку його талантів додався ще один – управлінський. Шкода, що нині за посадою начальника управління культури та мистецтв Тернопільської міської ради, який завжди дасть інформації на потрібних для синхрону 30 секунд, молоді журналісти часто не бачать масштабу особистості Олександра Смика. Зізнаюсь, останні роки й сама грішила короткими коментарями, які може дати чиновник новинарю, адже він – ходячий інформпривід.

60-річчя – нагода зустрітися для розлогого інтерв’ю. День народження митець зустрів на сцені обласної філармонії, де відбувся його творчий вечір «Для Бога все вчасно».



Я не питаю, чи не вбив у Вас чиновник митця. Ні. А як частіше даєте інтерв’ю – як чиновник чи як митець?

Як митець – дуже рідко. Навіть, коли мене запрошують як експерта, то представляють як начальник управління культури, забуваючи, що за моїми плечима певний життєвий досвід. Наприклад, мало хто пам’ятає, що я – один з небагатьох театральних критиків західного регіону. У нас тільки був Дишкант і я. Мало хто пам’ятає, що я закінчив школу драматургії в Чеповецького. Мало хто пам’ятає, що я був організатором близько 30-ти фестивалів, 17 з них – Всеукраїнські. Я не дивуюсь, коли цього не знають молоді журналісти, бо в них зовсім інші кумири. Але деякі мої колеги на цьому вечорі вперше мене почули.

Збірка «Для Бога все вчасно» - антологія чи вибране (вистояне). Нового там багато?

Є частина того, що написане в останні роки, хоча найновіших менше, вони для іншої книжки. Хоча зараз я задаю собі питання: для чого ти їх видаєш? Література, кіно повинні бути конкурентоздатними, а поезія ніколи не була такою, щоб її розкуповували. У світі вона видається накладом 100-200 примірників. Жоден поет в Україні не збирає зали, як Ліна Костенко. Це – елітна штука, до неї треба йти, тому я не мав надії, що це буде певний вибух. Книга унікальна, там немає передмов. Мені не треба, щоб про мене говорив якийсь авторитет, я й на вечорі уникав того, щоб про мене хтось говорив, людям цікаво чути або читати мої думки.



У вас є ще один жанр – авторська пісня. Він комерційний?

На відміну від поезії вона трохи має вихід у простір (мала колись), десь на радіо прозвучить, але вона ніколи не була комерційною. Крім того, у нас відсутній захист авторських прав. Ясно, що ні поет, ні письменник без роботи іншої не проживе, це ні для кого не секрет. Хоча є в Україні певні зрушення, які мені дуже подобаються. Свого часу, коли гонорар вимірювався волами, Шевченко міг череди ганяти, а Гоголь за те, що він писав для журналів, безбідно жив у Римі. Єдиний, хто зараз заробляє в цій індустрії, - це аранжувальники, люди, які здають зали, продають квитки, окремі співаки.

В українських співаків дивна звичка – не називати авторів. Це не зачіпає?

Був такий випадок. Сидимо ми в журі «Караоке без кордонів» - я, Лазо, Підлужний. Виходять дівчатка, хлопчики і оголошують: «Ти подобаєшся мені», пісня Віктора Павліка (а тут сидить автор Сергій Лазо), «Ніжно», пісня Тіни Кароль (в журі сидить автор Андрій Підлужний). Це коли тобі кажуть, що твоя дитина називається Семен. У моїх пісень дуже щаслива доля, їх співають від хору Вірьовки до «Пікардійської терції», але рідко хто знає, що це пісні Смика.


Голова обласної організації Спілки письменників – це віддушина чи така ж відповідальність, як і посада начальника управління культури?

Це – пастка. Я послухав друзів, яких дуже поважаю, що нам треба піднімати спілку. Як можна підняти спілку, яка: а) не фінансується; б) люди набрані до тебе і ти не знаєш, як вони там опинилися; в) не має юридичних документів і ти витрачаєш півроку, щоб їх виробити. Перші мої слова були: «Якщо ви думаєте, що я буду за вас робити спілку, ви помиляєтесь». Але поки я це роблю. Єдина організація, яка має свою серію виданих книг, ми добились Всеукраїнської премії, ми зробили Міжнародний поетичний фестиваль «Тернопіль європейський» (унікальна річ, жодному ЗМІ це не було цікаво). Вперше у Тернополі збирались молоді письменники з усієї України, жодному журналісту не було цікаво, бо це не вкрали, не вбили, творення нікому не цікаве…

Свого часу ви доклалися до заснування багатьох українських фестів. А як ставитесь до гастрономічних фестивалів у нашому місті?

Гастрономічні фестивалі – це громадський проект, який підтримали тернополяни. Це не політика управління культури. І на цьому я б хотів акцентувати. Гастрономічні фестивалі існують в усьому світі, наприклад, знаменитий фестиваль сиру в Празі чи знамениті фестивалі вина у Франції, але я вважаю, що організатори не повинні замикатись в собі, на ці фестивалі повинні бути запрошені ресторатори з усієї України. А взагалі, наше місто має унікальну площину культурних заходів. От вдумайтесь: для тих, хто любить джаз, три дні звучить класна музика на фестивалі «Джаз-без», для любителів театру є «Тернопільські театральні вечори», хто хоче насолодитися духовною піснею – будь ласка, «Я там, де є благословіння», хто хоче з’їсти шашлика – теж є, для рокерів – прошу, «Файне місто», хто хоче класну літературу – у нас є фестиваль «Ї». У цьому Тернопіль давно обігнав Львів, Київ, Харків, Чернівці, а цього ніхто не говорить, це сприймається як «добрий день».  

Дуже люблю Ваші слова: «Ніколи не зупиняйся. Ніколи і нічого не бійся. Ти знайдеш сили і не заблудишся в трьох акордах, це не завадить тобі донести чоловіче та істинне». Зараз думаєте так само?

Так. Наприклад, я гордий тим, що у мене купа молодих людей знайомих, вони за мною косяками ходять і я їм допомагаю, чим можу. Я пам’ятаю, як мене «чмирили» в молодості і не хочу, щоб з ними поводились так само. Ти не повіриш, але дуже бережу старих людей. Мені всі кажуть: «Нащо ти ці хори підтримуєш?». Вони не розуміють, що пісня і те, що вони зберуться на репетицію, – це їхнє життя. Так, не проси і не зупиняйся. Все рівно будеш робити, нехай у менших масштабах, але не можна людей кидати напризволяще, у 60 років ти особливо це розумієш.

 

Фото Олександра Харвата

Навмисне уникала питань про особисте і політику. Кількість дружин шукайте у таблоїдах. Це інтерв’ю виконало свою місію, якщо спонукало вас детальніше розпитати дядечка Гугля про творчість Олександра Смика, послухати його пісні чи почитати вірші зі збірки «Все для Бога вчасно». І нехай вечорів мого співрозмовника буде багато – у Тернополі і за його межами, ювілейних і просто таких, що дають розуміння: файним містом ходить мультифункційна людина, для якої менеджмент – просто один із талантів

Наталка Колтун
Всі статті автора

Інтерв’ю

Якщо ви помітили помилку, будь ласка, виділіть неправильний текст та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо, що робите нас кращими.


Коментарі

Будь ласка, не пишіть повідомлення, що містять образливі і нецензурні вислови, заклики до міжрелігійної, міжнаціональної та міжрасової ворожнечі. Такі коментарі будуть видалені.


Вибір редакції

Бер
18
Наукова установа в Тернополі проводить збір книг для Херсону

З нагоди відзначення 210-ї річниці з дня народження Тараса Шевченка та з метою поповнення бібліотечних фондів, формування книжкових поличок в укриттях та наповнити книжкові полиці в Херсонській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Олеся Гончара.

Лют
19
Які перспективи освіти в Україні в майбутньому?

Мати можливість планувати далі, аніж на наступні декілька місяців – це велика розкіш для середньостатистичного українця, який перебуває в режимі виживання, боротьби та невизначеності. Але є багато соціальних сфер, які під впливом війни починають змінюватися вже сьогодні. І чи будемо ми готові до нових реалій, коли ці зміни заведуть нас у глухий кут і вимагатимуть термінових реформ? Наприклад, яким ви бачите майбутнє української освіти, яка напряму залежить від народжуваності дітей? В 2000-х роках ми досягли відносної стабільності у своєму економічному та політичному розвитку. Саме завдяки цьому внормувалося і питання народжуваності. З ростом рівня життя зросла і народжуваність, яка в 2012 році досягла позначки в 520 тисяч немовлят.

Чер
12
Знайшовши якість і захист: де купити найкращі плівки для ламінування

Чи часто ви знаходите себе у пошуку ідеального рішення для збереження і захисту ваших важливих документів та фотографій? Ламінування є надійним способом зберегти документи від зносу, забруднень та вологості. Якщо ви шукаєте найвищу якість плівок для ламінування, то ви потрапили за адресою! У цій статті ми розкажемо вам про найкращі місця, де можна придбати плівки для ламінування, які гарантовано забезпечать вам бездоганний результат.

Реклама

НОВІ КОМЕНТАРІ


parkovka.ua

Зроблено web-студією