Популярне

Паска чи куліч? Як правильно тепер називати, якщо батьківська земля розорена «Градами»?

Цими днями у соцмережі народ роздмухав по суті пусто-порожню дискусію щодо назви паски. Мовляв, куліч – це неукраїнське слово, тож треба відмовитися від нього.

Хтозна, кому була потрібна ця дискусія. Хоча й не важко здогадатися. За словником, «куліч» - слово грецького походження, традиційна назва великоднього хліба в Росії та місцях проживання росіян. Український аналог – «паска». Тих, кого ця дискусія заділа за живе, доводили, що вони споконвіку українці, а в селах, звідки родом, на Великдень пекли кулічі. Причому, не тільки на Сході, але й на Заході. Приміром, одна з опонентів цієї дискусії зізнається, що паски навчилась пекти в Криму, у тіток чоловіка, які після війни переселилися на півострів з Полтавщини. Паски смачні, і називали винятково пасками. Слово «куліч» вони зроду не чули, навіть не знають, що воно таке. А ось, три роки тому ці тітки наввипередки здоровенними каструлями свої смачнючі борщі таскали «зеленим чоловічкам», бо ж «шош вони там рідненькі всухом’ятку»…
Риторичною стала й відповідь Мартина Бреста. Він розповів у себе на сторінці «Фейсбука» про церкву, до якої ходила його бабуся у Горлівці, а разом з нею й він. Це у вісімдесяті роки.
«Рано вранці. О четвертій годині ми вставали. На мене вдягали всю одежу, що була вдома, і мені потім було страшно жарко. Церква неподалік від бабусиної хати, за пару кілометрів. Дивно, що в шахтарському місті вона зберіглася. Церква маленька, побілена… Жалюгідна. А на дзвіниці, такій же побіленій, замість дзвонів висіли куски рейок… Різна за довжиною. Вони розгойдувались, а між ними з молотками в обох руках орудував бородатий дядько. Його рук так дивовижно мелькали поміж рейок… Їхнє звучання подібне до дзвонів, але це, на жаль, були не дзвони», - згадує Мартин. Після церкви, як й всі радянські діти того часу, він об’їдав парочку пасочок зверху, там, де хрусткий цукор, та закусював солодке крашанками, пофарбованих у цибулинній шкарлупі. Кілька десятків яєць його бабуся варила у відрі, що дивувало неменше, аніж безліч пасок та свічок, що залишались з минулорічного Великодня. Втім бабуся пекла нові паски на Великдень, і також дуже-дуже багато. І коли поралася з пасочками, її руки також дивовижно швидко мелькали біля печі, як й в того бородатого дядьки на дзвіниці…
«Слово «куліч» я вперше прочитав у книжці. Мені було тоді десь шість років. Зараз мені тридцять шість, і абсолютно байдуже, як називати «паска» чи «куліч», тому що бабусі більше немає, а кладовище, де вона похована, переоране «Градами». Лінгвістично тисячі людей готові з піною у роті доводити мені, як правильно казати: «куліч» чи «паска», проте, лише одиниці з них знають про дальність стрільби БМ-21 «Град»», - неоднозначно резюмує дискусію Мартин Брест.   
 

Петро Олійник
Всі статті автора


Вибір редакції

Лис
13
Тернопільська бізнес-тренер: «Репутація – це бізнес-інструмент»

На її сторінці у Фейсбук – довгий список занять. Вона допомагає розвивати бізнес, волонтерить у «Ноєвому Ковчезі», займається благодійністю. Олена Дейнека – кандидат економічних наук, доцент економічного університету, координатор кількох бізнесових і волонтерських проектів. Після 23-х років викладання у вишах зрозуміла, що може втілити свої вміння у цікавіших речах. Чим живе сьогодні бізнес-тренер, підприємець і просто людина з великим серцем?

Лис
06
Тернопільський поет ніколи не зупиняється і нічого не боїться

У 2010 р. мистецькі кола Тернополя сприйняли його як чужинця, що керуватиме культурою міста, до якого переїхав не так давно. Він кинув виклик непростому середовищу і зовсім скоро змусив зважати на свою думку. До переліку його талантів додався ще один – управлінський. Шкода, що нині за посадою начальника управління культури та мистецтв Тернопільської міської ради, який завжди дасть інформації на потрібних для синхрону 30 секунд, молоді журналісти часто не бачать масштабу особистості Олександра Смика. Зізнаюсь, останні роки й сама грішила короткими коментарями, які може дати чиновник новинарю, адже він – ходячий інформпривід.

Лис
06
Переполох у Тернопільському обласному «методичному курнику» або як посіпаки Степана Барни і Любомира Крупи крадуть гроші в держави (документ)

З достовірних джерел стало відомо, що цього тижня в Тернопільському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти стався справжнісінький переполох. В цей, за влучним висловом одного педагога «методичний курник», яким при номінальній наявності директора Петровського О.М. фактично заправляє його заступник мадам Когут О.І., несподівано навідалися слідчі Управління державної служби боротьби з економічною злочинністю (УДСБЕЗ).

Лис
06
Щедрі преміальні чиновників Гусятина на Тернопільщині або Там, за туманами…

Осіння прохолода принесла на Гусятинщину густі тумани, які приховують від пересічного спостерігача не лише обриси об’єктів навколишнього ландшафту, але й діяльність місцевої влади.  Як співається у відомій українській пісні, за туманом нічого не видно…

Лис
02
Як уникнути помилок під час виборчого процесу. Аналіз тернопільського експерта.

 Цієї неділі, 29 жовтня, відбулися вибори у 201-й об’єднаній територіальній громаді (ОТГ) України. Голів обирали й на Тернопільщині - у Зборівській, Лановецькій, Хоростківській і Саранчуківській ОТГ. Волевиявлення відбувалося за тим же сценарієм, що й завжди, - неприбрана до дня тиші агітація, нестача скриньок для голосування, недостатня обізнаність членів виборчих комісій та інші порушення, яких можна уникнути, адже за подібну халатність передбачена адміністративна відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 20-ти неоподаткованих мінімумів. Як не повторювати подібних речей, розмовляємо з керівником регіонального представництва Центру політичних студій і аналітики «Ейдос» Ігорем Проциком.