На Черкащині шукачі скарбів відкопали скіфську чашу Аріанта

Світлини зі знахідкою опублікував на сторінці Facebook координатор групи Шукачів скарбів. «Таку ось, цікаву штуку комрад сьогодні вирив», - написав він. Треба розуміти, комрад, певно, здогадався, що натрапив на цінний, історичного значення предмет, але точно не знав, що саме віднайшов. Тож, допомогли з’ясувати друзі. Звісно ж, визначили й ціну, за якою можна продати. «Якби без дірок, то за 4000 або 5000 віддали б», - значиться в одному з коментарів. «Ні, знахідка тягне на всі сто тисяч», заперечує інший.
Цю знахідку шукачів скарбів, ймовірно, купить якийсь з музеїв, можливо на Черкащині, щоб поповнити свою експозицію.

На світлині - поле, що поблизу Шрамівки, де шукачі скарбів відкопали скіфську чашу.
Шрамівка має свою багату історію, що охоплює період від шістнадцятого століття, зокрема, є на карті Боплана, тільки з іншою назвою – Жванчик. Селище у 1648 році було зруйноване, а за десять років відновлено полковником Шрамком. До речі, перша назва роману «Чорна Рада» Куліша була «Сотник Шрамко та его сыновья». По сусідству з хутором Шрамка, на правому березі річки Чумгак, у 1660 році народився Павло Полуботок, наказний гетьман України. Через Шрамівку тричі проїздив Тарас Шевченко.
А ось, про історичне минуле скіфської доби тут мало відомо. І ця знахідка шукачів скарбів – «перша ластівка», що зацікавить місцевих краєзнавців та істориків.

Про скіфську чашу повідав «батько історії» Геродот. За його переказом, скіфський цар Аріант (585-480 роки до н.е.), щоб визначити чисельність війська, наказав кожному воїнові здати по наконечнику від стріли. Із зібраних майже чотирьох мільйонів наконечників була вилита чаша, об’ємом  «на шість амфор», а це на 12 літрів. У висоту – чотири метри.
Після Аріанта подібні чаші виливали по всім областям Скіфії, щоправда, значно менші за розміром.
В оригіналі Геродотової Історії скіфська чаша значиться як «казан», що підхопили історики та музейники, здебільшого радянські, які асоціювали її з казаном, в якому варили м’ясо. Насправді ж, Геродот мав на увазі не кухонний посуд, а обрядовий.
Задовго до Аріанта скіфи та їхні пращури мали обрядову традицію братання. Про неї також переповідає Геродот. У ріг двоє скіфів наливали вино, занурювали туди стріли, наконечниками вниз, пускали свою кров, а коли випивали – ставали побратимами. У бою вони йшли завжди в парі, підтримували один одного. А коли один з побратимів потрапляв у полон, то, заради його визволення, другий жертвував своїм життям. Аріант, коли з наконечників стріл вилив чашу, ймовірно, провів обряд братання для всіх скіфів та об’єднав їх в єдине братерське військо Скіфії.
Скіфська традиція братання зберіглася до наших днів. Приміром, зараз на Сході, наші хлопці, що боронять країну від російських загарбників,  також один одного вважають побратимами.

Петро Олійник
Всі статті автора