Останніми днями довелося переглянути багато інформації про відзначення свята весняного Миколая в народі. Зізнаюся — було дивно не знайти майже нічого, крім богослужінь у цей день. А як же народні традиції, обряди? Хоча б ті, які згадуються перед 19 грудня. Тому хочеться привнести у теперішнє свято щось схоже, таке ж урочисте, бажане і загадкове.
Даються взнаки дитячі спогади про подушку, цукерки, маленькі і великі подарунки, як батьки ховали у найпотаємніших місцях, аби діти не рознюхали і заздалегідь не «вичислили» вмісту торби Миколая. Нині це здається дрібницею. Зате як було приємно та інтригуюче намацувати спросоння щось у головах, прислухатися до шелестіння під подушкою…
Чому не придумати б щось подібне?
Зробити весняний подарунок рідним, знайомим, колегам, зрештою, собі. Започаткувати «авторську» традицію весняного Миколая: погратися з дітьми і відчути себе дитиною, купити якусь потішну дрібничку, відвідати давнього друга, поласувати чимось солоденьким, організувати маленький пікнік або, як жартували знайомі, влаштувати день сну. А потім просто подякувати Богові і Миколаю за вдало проведений день.
Миколай про вас не забуде. Вам тільки варто нагади собі, аби вчасно відкрити двері та отримати свій подарунок, видимо чи невидимо.

С. Алілуйко
Всі статті автора