"Доброго здоров’ячка, моя зозуле! Як справи? В мене все нормально. Сьогодні поранили мого товариша і мене ледь зачепило. Ми врятували цілий полк. Скоро буду вдома, командир пообіцяв відпустку..." Щоранку перечитує ці рядки Ірина Миколаївна. Щоранку вже декілька десятиліть жінка біжить до вікна і виглядає свого сокола..
Кожного ранку я, прогулюючись із своїм синочком, проходжу повз тихенький, затишний дворик. Там завжди чисто, гарний дитячий майданчик і привітні люди. З часом я помітила, що кожного ранку, на одному і тому ж місці, на лавочці сидить старенька жіночка, вона годує голубів та вигулює свою кішку.
- Ця жінка самотня? - Якось запитала я у одного із старожилів того дому.
- Ех... Так Ірина Миколаївна самотня. Колись у неї була сім’я. Але це дуже трагічна історія. Ми рідко коли про це згадуємо, щоб не засмучувати жінку. - Відповів чоловік і засмучено пішов собі далі. В той момент мій синочок взяв в рученята печенько і поніс до самотньої бабусі. Жінка розчулено взяла гостинець і зі слізьми поглянула на мене.
- Бережіть ці миті, бережіть сім’ю, це все таке скороминуще, - тихо сказала жінка, взяла кішку на руки і зайшла в під’їзд. Я, спантеличена цими словами, так і стояла, дивлячись їй у слід.
- Ви не дивуйтеся, - сказала, жінка, що виглядала з вікна. - Зачекайте зараз я до вас вийду і все розповім... ... Як виявилося, Ірина Миколаївна мала і двох синів і чоловіка. Чоловіка забрали на війну, де він пропав безвісти. - Ви представляєте, ні вісточки про смерть, ні про те, що поранений. Навпаки, вона отримала листа від нього, що все добре, що він повертається додому. З того часу любляча дружина щодня виглядає у вікно, представляєте стільки часу пройшло, а вона все не втрачає віри.
- А діти де? - запитала я. - Діти повмирали... Коли чоловік пішов на фронт, то одному було п’ять років, а другому дванадцять. Молодший помер від невідомої на той час хвороби, а старшого вже у двадцятилітньому віці збила вантажівка, це, здається, сталося, коли він служив в армії...
Я все ще стояла немов у ступорі і дивилася на двері під’їзду. Я не могла представити, якої сили духу повинна бути ця жінка, щоб, переживши два такі страшні похорони, вона все ж таки не втратила надії і досі чекає на повернення коханого чоловіка із далекої війни. Ай справді, що тримає людину на цій землі - надія, вір та любов...
Зоряна Деркач
Всі статті автора
Якщо ви помітили помилку, будь ласка, виділіть неправильний текст та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо, що робите нас кращими.
Будь ласка, не пишіть повідомлення, що містять образливі і нецензурні вислови, заклики до міжрелігійної, міжнаціональної та міжрасової ворожнечі. Такі коментарі будуть видалені.
У сучасному мегаполісі, де кожна хвилина на рахунку, вантажне таксі київ стало незамінним рішенням для тих, кому потрібно швидко та зручно перевезти речі, меблі, будматеріали чи обладнання. Така послуга поєднує оперативність, доступність та індивідуальний підхід до кожного клієнта.
Сьогодні свій ювілей святкує директорка Тернопільської спеціалізованої школи №7 — Галина Миколаївна Костюк.
Питання належного оформлення трудових відносин – один із пріоритетних напрямів роботи Державної податкової служби, органів місцевого самоврядування та Держпраці. Тож сьогодні в Головному управлінні ДПС у Тернопільській області було проведено спільну робочу зустріч за участі в. о. начальника Головного управління ДПС у Тернопільській області Ольги Ліщинської, заступника начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Віктора Андрійчука та фахівців відомств.
Інтерактивна зустріч була проведена в рамках рамках поїздок Центру регіонами України. Учасники мали змогу ознайомитися з роботою Верховної Ради, її функціями та структурою.
З глибоким сумом повідомляємо про непоправну втрату – 28 червня 2024 року відійшов у вічність відомий тернопільський лікар, анестезіолог, багаторічний заступник головного лікаря з медичної частини третьої міської лікарні м. Тернопіль, Русин Богдан Романович. Його відданість медицині та турбота про здоров'я мешканців нашого міста назавжди залишаться у нашій пам'яті.