Популярне

Вдома - зразковий син, на вулиці - бандитська "шестірка"

Тепер в нього синочок, задля якого він готовий на все. Тепер він віддає всю увагу, всю любов і прихильність своїй сім’ї. Він памятає своє дитинство, молодість, котрі пройшли без батьківської уваги. Він знає, що таке жити сиротою, при живих батьках. Він знає, що таке боятися вийти з дому або не хотіти до нього повертатися. Ігор розповів мені, що таке життя дитини, котру виховує вулиця, які існують закони вуличного життя і що буває з тими, хто їх не виконує...

Ігор ріс у звичайній тернопільській родині. Мати - бухгалтер, батько - інженер. Батьки з усіх сил старалися зробити все, щоб дитина ні в чому собі не відмовляла, ось і працювали з ранку до вечора. Але батьки не розуміли, чого їхній син, задля якого вони щодня так гнули спину, ходить весь час незадоволений, похмурий, а іноді просто з ними не хотів спілкуватися. Не знали, не розуміли, що малому Ігоркові потрібні були не іграшки, не солодощі, а батьківська увага і любов...

В їхньому під’їзді жив ще один хлопець на імя Сашко. Вони були ровесниками. Ходили в один дитячий садок, потім у школу. Та дружби між хлопцями не було. Сашко був фізично сильніший від Ігоря, отож вже із самого дитячого садку знущався над ровесником, змушуючи йому прислуговувати: то гроші всі відбере, то обід, то заставить до магазину збігати і т.д. Ігор соромився все розповісти батькам, а стати проти сильнішого не вистачало мужності. Згодом, Сашко зв’язався із бандитською компанією. Ігоря він, звичайно ж, потяг за собою.

"Ти не уявляєш, що там виробляли з такими як я - слабодухими, нещасними дітьми, - розповідає мені мій знайомий. - Якщо хто не хотів поцупити гроші з дому, того били. Одного разу нас "шестірок" позбирали докупи і показали, що з нами буде, якщо ми не будемо слухатись. А показали на прикладі іншого, такогож як ми. Його поставили перед нами навколішки і почали ломати пальці на руках один за одним. Ця картина настільки мене налякала, що я продав з дому свого улюбленого комп’ютера, щоб їм заплатити".

Проте бандити так і не відчепилися від хлопця. Одного разу Ігор потрапив в реанімацію із сильним струсом мозгу. Батькам хлопець сказав, що впав і вдарився головою об асфальт. А що ж було насправді? "Головний у цій компанії був веселим хлопцем, любив різні розваги. Ось хлопці і вирішили повеселитися. Поставили нас "шестірок" в один рядочок, а на голови поклали нам пусті бляшанки з-під пива. Ось вони помахом ноги збивали ці бутилки з голови. Того, хто налякається, присяде чи зігнеться, одразу ж били по печінці. Я не налякався, не зігнувся, мені просто попали ногою не по пляшці, а по голові", - розповідає Ігор.

Це була остання крапля у чаші терпіння юнака. Вийшовши з лікарні, хлопець не хотів нікуди виходити, не хотів нікого бачити. Батьки і тоді нічого не розуміли, більше того, вони сварили Ігоря, мовляв, що ти викабелюєшся. Того вечора Ігор начебто пішов виносити сміття. Проте відро наповнене сміттям так і залишив біля підїзду. Він вирішив піти з дому, поїхати до іншого міста - бомжувати, працювати на будівництві, будь-де, аби не бачити ці «бандитські морди», аби не бути більше жертвою.

Ігор поїхав до Києва. Там у нього жив друг по переписці по Інтернету. Звали хлопця Вадим. Він прихистив юнака, не запитуючи що трапилося, адже бачив, що хлопець був на межі нервового зриву...

Мати з батьком не помітили, що Ігоря весь вечір не було вдома. Не помітили батьки, що його не було і всю ніч. Мовляв, гуляє десь наш синок, він це полюбляє, от невдячний... Проте, наступного дня, коли мати повернулася з роботи, вона помітила, що сина так і не було вдома. Вона спочатку ошаліла від злості, аж потім почала хвилюватися. Почекали батьки ще день, а тоді почали ходити по знайомим, пішли до школи і ніде їм ніхто нічого не сказав. Подали у розшук до міліції, проте і це не давало ніякого результату. Що ж трапилося із їхнім синочком?

Аж одного вечора у двері подзвонили, відчинивши їх, вони побачили незнайомого юнака, котрий впав на коліна і почав плакати. "Це вони, це вони його вбили і десь закопали, - надривним голосом говорив хлопець. - Ви не знаєте, ви нічого не знаєте, так само як і мої батьки. Чого ви не бачите, що коїться із вашотю дитиною? Як ви можете? Я не хочу, щоб і мене вбили", - все кричав хлопець, притиснувшись до ніг Ігоревої матері. Тоді хлопець (а була це одна із "шестірок" у тій компанії) все розповів, що зними робили, як до них ставилися, розповів чого Ігор потрапив до лікарні...

Мати вже третій день ходила сама не своя, вона не знала що робити: звертатись до міліції, шукати далі, чи взагалі померти від туги. Аж раптом подзвонив Ігор. "Я тоді вибачився, памятаю дуже плакав і просив пробачення. Проте, на мій подив мати не лаяла мене, а сама просила пробачення, і, що ще дивніше, просила нікуди не їхати, а чекати на неї там", - розповідає Ігор.

Батьки хлопця вирішили не зв’язуватись з бандитами, адже хто його знає, які у них зв’язки і чи не має в них знайомих і в міліції. Вони всіма силами рятували свою дитину. Похапцем продали квартиру, звільнилися з роботи і переїхали до Києва...

Сьогодні Ігорю двадцять пять. Минулого року він одружився, а тиждень тому став батьком. Він якраз повертався із пологового, коли я його побачила. Він розповів мені цю історію заради того, щоб батьки котрі її прочитають, уважніше пригледілися до своїх дітей, можливо їм потрібні не ваші гроші, не іграшки, солодощі, а саме ви -найближчі, найдорожчі люди на світі. "Уважніше придивіться до очей вашої дитини, можливо вони не говорять, вони кричать з мольбою про допомогу, підтримку та любов"!!!

Зоряна Деркач
Всі статті автора

Колонка

Якщо ви помітили помилку, будь ласка, виділіть неправильний текст та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо, що робите нас кращими.


Коментарі

Будь ласка, не пишіть повідомлення, що містять образливі і нецензурні вислови, заклики до міжрелігійної, міжнаціональної та міжрасової ворожнечі. Такі коментарі будуть видалені.

система комментування CACKLE

Вибір редакції

Чер
21
Мости Тернопільщини доглядатиме ексфірма батька керівника місцевої САД

Служба автомобільних доріг у Тернопільській області віддасть 52 млн грн ТОВ «Спец-Буд Стандарт» за поточний дрібний ремонт та утримання штучних споруд на автомобільних дорогах державного значення в Тернопільській області.

Реклама
301 Moved Permanently

301 Moved Permanently


nginx

НОВІ КОМЕНТАРІ


parkovka.ua

Зроблено web-студією