Минулих вихідних обвалилася вежа Червоногородського замку! Не витримала старенька перевірки часом і невесняною весною… Така новина неприємно вразила мене і залишила гіркий присмак від дуже солодких спогадів. Бувала я у тих краях лише раз, але й цього короткого візиту до Ниркова мені вистачило, щоб закохатися у запаморочливий дух "червоного міста" (кажу це без жодного пафосу, як може видатися тим, хто мене не знає).
Маленьке село Нирків, Червоногородський замок, шумливий Джуринський водоспад надихнули мене записати тоді свої враження на папір, тому й пригадувати чи вигадувати зараз нічого не буду – краще самі прочитайте рядки з мого, так би мовити, особистого архіву:
«Місцевість з першої секунди заворожує, може, тому що чула захопливу розповідь людини, якій я довіряю, про випадкову подорож сюди, а може, через чудний напис на вказівнику «Урочище Червоне».
Старою асфальтованою дорогою спускаємось у дві-три долини і зупиняємось біля маленького сарайчика, який зветься «Крамниця». Маленький і кругленький продавець, чимось схожий на Санчо Пансу, підморгує чорними бровами і, здається, такими ж вусиками, припрошує купувати, адже «тут є все, що треба», питає, звідки ми, каже, що не бачив ще таких сором’язливих, як я з сестрою, а між тим не дає і слова вставити у свій потік питань і відповідей на власні ж питання. Врешті купуємо у втомленого нестачею покупців крамаря (чи то пак - продавця) «все, що треба», хоч найважливішого там таки не знайшлося, і продовжуємо наближатися до очікуваного «пункту призначення».
В’їзд у чарівне «Урочище Червоне» заблокований – з маленької «будки» виходить молодий і дуже худий охоронець, прешвидко звітує, хто він, наче складає норматив зі швидкості говоріння. А проте інформацію про те, що мусимо заплатити 15 гривень, вчуваю добре (ці слова він якось виділяє з іншого «словесного натовпу»). Платимо, охоронець відкриває ланцюговий шлагбаум, і от – ми в урочищі, яке чомусь зветься Червоним.
Лише пізніше розумію – тут дійсно навіть порох червоний. Одразу помічаю Червоногородський замок – в уяві виникають яскраві картини минулого, як, зрештою, буває завжди, коли бачу руїни. Хоча ці руїни дещо інші, чимось особливі. Мабуть, своїм незвичним «місцем прописки» - на пагорбі у самому центрі урочища серед оксамитового шовку дерев, що без жалю заполонили ці Нирківські схили. Центрифугою спускаючись вниз, відчуваю знайоме закладення вух – певний знак того, що наді мною чаклує Улюблена Подорож, даруючи нове захоплення і мрію.
Вдихаю на повні груди, ніби хочу забрати разом із повітрям усю цю красу і залишити її у своїй душі саме такою, як бачу зараз. Замок стає все ближчим і все красивішим, хоч і втрачає частинку чарівності, бо ж і немічну старість його зблизька видно, і нема магії лісу, що постійно огортає руїни, але показує це тільки тим, хто вище, ніж він.
А тим, хто нижче, хто схилив голову перед красою і вічністю, ліс відкриває інший скарб – Джуринський водоспад. Його пісню чути здалеку, а коли підходжу зовсім близько - так, що відчуваю мокрі краплі на шкірі, то просто втопаю – не у воді, а у красі води, що всмоктує у себе мій погляд і не дозволяє вирватися з цієї насолоди»…
Сумно і прикро розуміти, що не вдалось нам зберегти ще один шедевр нашої історії… Сумно і прикро бачити, як наше минуле допливає до нас лише старими фотографіями і уривками веж… Сумно і прикро...
Аллочка Сердюк
Всі статті автора
Якщо ви помітили помилку, будь ласка, виділіть неправильний текст та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо, що робите нас кращими.
Будь ласка, не пишіть повідомлення, що містять образливі і нецензурні вислови, заклики до міжрелігійної, міжнаціональної та міжрасової ворожнечі. Такі коментарі будуть видалені.
У сучасному мегаполісі, де кожна хвилина на рахунку, вантажне таксі київ стало незамінним рішенням для тих, кому потрібно швидко та зручно перевезти речі, меблі, будматеріали чи обладнання. Така послуга поєднує оперативність, доступність та індивідуальний підхід до кожного клієнта.
Сьогодні свій ювілей святкує директорка Тернопільської спеціалізованої школи №7 — Галина Миколаївна Костюк.
Питання належного оформлення трудових відносин – один із пріоритетних напрямів роботи Державної податкової служби, органів місцевого самоврядування та Держпраці. Тож сьогодні в Головному управлінні ДПС у Тернопільській області було проведено спільну робочу зустріч за участі в. о. начальника Головного управління ДПС у Тернопільській області Ольги Ліщинської, заступника начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Віктора Андрійчука та фахівців відомств.
Інтерактивна зустріч була проведена в рамках рамках поїздок Центру регіонами України. Учасники мали змогу ознайомитися з роботою Верховної Ради, її функціями та структурою.
З глибоким сумом повідомляємо про непоправну втрату – 28 червня 2024 року відійшов у вічність відомий тернопільський лікар, анестезіолог, багаторічний заступник головного лікаря з медичної частини третьої міської лікарні м. Тернопіль, Русин Богдан Романович. Його відданість медицині та турбота про здоров'я мешканців нашого міста назавжди залишаться у нашій пам'яті.