Недавно мене питали, чи бувала я в Бережанах. Бувала, - відповіла я тоді, а за мить мені подумалось, що я й справді бувала в Бережанах, але чомусь ніколи не надавала цьому факту аж надто великого (та й узагалі будь-якого) значення. А поміж тим, Бережани – це перше місце, куди я майже свідомо поїхала у якості мандрівника ("майже" тому, що їхала я туди по справах, а от поверталась уже справжнісіньким туристом). Це ж саме в Бережанах я відкрила для себе марафон подорожей, які врешті є не просто черговим рядком у біографії, а одним з найважливіших речей у моєму понеділко-п’ятничному животінні.
Отож, зізнаюсь, що вперше в Бережанах я опинилась не без мети, як то може здатися тим, хто знає мою пристрасть до подорожей, які в сутності й не повинні мати мети. Насправді їхала я в Музей Книги що, як виявилось, є саме в Бережанах. Як би банально це не звучало, їхала я тоді не відпочивати, не знайомитися з історією, не поринати у нетрі минувшини, а вчитися, оскільки в той час, відповідно до програм Міносвіти вивчала матеріальну конструкцію книги (і таке є, коли ти студент-видавець).
Був це жовтень чи початок листопада, швидше жовтень, хоч сніг, який тоді недоречно випав, намагався всіх переконати у тому, що за вікном уже чарує зима. Тоді насправді маленьке місто Бережани мені видалось пустим і, не повірите, велетенським. Проте було в ньому щось чаруюче, було щось солодке і запашне, особливо побіля костелу Різдва Діви Марії – якщо, звісно, спокій, може бути солодким і запашним.
Вразив тоді Миколаївський костел монастиря бернадинів - таку складну назву читаю у Вікіпедії, впізнаючи на маленькому знімку червонодаху будівлю, бо коли вперше була в Бережанах зовсім не звертала уваги на якійсь там складні назви і дати, хоч, може, і мала б. Більше мене тоді цікавила і зачіпала дивна атмосфера, що зазвичай огортає святі місця. Хвилю такої атмосфери вдалось впіймати біля Миколаївського костелу.
Не можу не пригадати міської ратуші, де, власне, й провела найбільше часу, оскільки саме там знаходиться Музей книги, де зібрані одні з найстаріших зразків українського книговидання. Бережанську ратушу, на відміну від інших подібних закладів, в яких мені доводилось бувати, зовсім не можна називати лише «древньою і сивою» будівлею, що спокійно собі завмерла якоїсь миті і стала знахідкою для туристів. Бережанська ратуша – це молодість, що вирує життям, це серце містечка, від безперервного руху якого Бережани житимуть завжди.
Є у Бережанах замок (чи те, що від нього залишилось). Руїни, які вже багато років намагаються відновити, все одно залишаються руїнами (хоч і трохи відновленими). Старі мури замку додають містечку ще більшої казковості, що тісно сплетена з суворою реальністю.
Вулиці Бережан просякнуті поезією Лепкого та рядками з творів Чайківського, тут навіть дух Франка витає. … Не вірите? То чому б не переконатися у цьому особисто? Бережани завжди гостинно зустрічають туристів і ніколи не приховують свого неповторного норову. Не даремно ж кажуть, що кожне місто, як і людина, має свою вдачу – Бережани ж здались мені дуже вільними і чесними. Ось за це я їх і полюбила.
P. S. Наступні рази я була у Бережанах у теплу пору, але навіть літня задуха не забрала у міста вільного вітру, що завжди так щиро дозволяє собою дихати...
Аллочка Сердюк
Всі статті автора
Якщо ви помітили помилку, будь ласка, виділіть неправильний текст та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо, що робите нас кращими.
Будь ласка, не пишіть повідомлення, що містять образливі і нецензурні вислови, заклики до міжрелігійної, міжнаціональної та міжрасової ворожнечі. Такі коментарі будуть видалені.
У сучасному мегаполісі, де кожна хвилина на рахунку, вантажне таксі київ стало незамінним рішенням для тих, кому потрібно швидко та зручно перевезти речі, меблі, будматеріали чи обладнання. Така послуга поєднує оперативність, доступність та індивідуальний підхід до кожного клієнта.
Сьогодні свій ювілей святкує директорка Тернопільської спеціалізованої школи №7 — Галина Миколаївна Костюк.
Питання належного оформлення трудових відносин – один із пріоритетних напрямів роботи Державної податкової служби, органів місцевого самоврядування та Держпраці. Тож сьогодні в Головному управлінні ДПС у Тернопільській області було проведено спільну робочу зустріч за участі в. о. начальника Головного управління ДПС у Тернопільській області Ольги Ліщинської, заступника начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Віктора Андрійчука та фахівців відомств.
Інтерактивна зустріч була проведена в рамках рамках поїздок Центру регіонами України. Учасники мали змогу ознайомитися з роботою Верховної Ради, її функціями та структурою.
З глибоким сумом повідомляємо про непоправну втрату – 28 червня 2024 року відійшов у вічність відомий тернопільський лікар, анестезіолог, багаторічний заступник головного лікаря з медичної частини третьої міської лікарні м. Тернопіль, Русин Богдан Романович. Його відданість медицині та турбота про здоров'я мешканців нашого міста назавжди залишаться у нашій пам'яті.