Обираємо главу сім’ї: чоловік або дружина

Перш за все, сім’я – це мінімум дві людини, яких поєднують спільні цілі, майно, інтереси, згодом – діти. Необхідною умовою для реалізації спільних цілий  є правильний розподіл обов’язків, а також встановлення певного сімейного статуту, що змушує членів не виходити за рамки дозволеного. За відсутності сімейного лідера розпочинається процес перетягування ковдри на свій бік, що з часом приводить до різного роду незадоволень. Тому потрібно визначитися, хто головний у сім’ї та пам’ятати, що керівник залишається на своїй позиції у будь-якій ситуації.

Зізнаймося, жінка, як істота фізично слабша від природи, не може вирішувати усі проблеми самостійно. Якщо вона намагатиметься взяти на себе обов’язки чоловіка, то відповідно його роль в сім’ї знецінюється, що не дуже позитивно впливає на сімейний мікроклімат.  

Устав українців тримався на твердженні, що жінка абсолютно в усьому підпорядковується чоловікові. Мужчина не зможе відчути себе повноцінно мужчиною, якщо дружина ставить себе на перше місце в сім’ї та встановлює свої закони. Зазвичай шлюб «безхребетного» чоловіка та жінки-лідерки приречений на розпад. Тому чоловік на підсвідомому рівні шукає собі слабку леді, яка готова прийняти його за головного.

Лідер у сім’ї – це капітан на кораблі. Він  вміє керувати судном вправно, визначити правильний шлях, дбати про екіпаж та уникати неприємностей. Жінці не властиво знаходити правильні рішення в екстрених ситуаціях, вона не здатна перейняти усю відповідальність про безпеку на себе. Тому її завдання – підтримувати затишок на кораблі, дбати про виховання його екіпажу і створити таку обстановку для чоловіка, що допоможе йому повністю реалізувати себе у ролі капітана. Звичайно, тенденція до фемінізму часто змушує жінок самих ставати капітанами, однак такий союз мало кому приносить щастя ( не будемо враховувати «альфонсів» тощо). У таких відносинах є два шляхи розвитку: або жінка-капітан мириться зі слабохарактерним чоловіком і ціле життя тягне його на своїх плечах, або з часом вона морально виснажується й починає шукати чоловіка, з яким можна відчути себе по праву слабкою. Існує й третій варіант: жінка влаштовує своєму чоловікові «рейдерське захоплення», бере штурвал у свої руки, принижує його гідність і той, у свою чергу, як миш тікає з корабля. 

Одна з модних тенденцій сучасного світу – розподіл обов’язків порівну. Однак таке «фіфті-фіфті» щастя у сім’ю також не приносить. Доведено, що ні в колективі, ні в сім’ї рівноправності бути не може – завжди знайдеться лідер. Побут або приведе членів сім’ї знову до думки, що чоловік – основа сім’ї, або відбудеться розрив у стосунках. У компанії не буває два генеральних директора, згода? 

Тим не менше, жінка – надзвичайно розумна істота. Саме їй під силу прикрасити та збагатити оточення довкола. Вона здавна опанувала усі чоловічі професії, може керувати автомобілем, забивати цвяхи, збирати меблі тощо. Мало того, вона легко зможе змиритися з думкою, що повністю несе відповідальність за свою сім’ю. Тоді чому ми так часто чуємо «Я втомилася»,  «Хочу бути слабкою» та чи є красивою фраза «Я тут пашу на трьох роботах, поки він штани на дивані протирає»? 

Споконвіків чоловік був головою сім’ї, недарма предки залишили нам повчання «він – голова, а вона – шия». Розумна жінка, навіть якщо вона вміє поводитися з бензопилою краще за свого коханого, ніколи цього не покаже, а залишиться слабкою у будь-якій ситуації. Саму таку ніжну та тендітну особу чоловікові хочеться оберігати та носити на руках.  Із сильною жінкою значно важче: її не треба підхоплювати, коли вона падає, вона сама заробляє на життя, будує кар’єру й одним тільки поглядом вміє принизити чоловіка. У таких обставинах представнику чоловічої статі просто не залишається можливості проявити свою мужність та наполегливий характер.  

Ольга Рогацька
Всі статті автора