День Перемоги в Черкасах

Вчора шануючи сприйняття цього свята як аполітичного ми оминули цей бік аналізу, сьогодні ж покажемо на що спромоглися партії та діячі місцевого розливу.
«Господиня Черкас»
Почнемо з представника хімічного гіганту та головного «соціально відповідального мецената» Черкащини Валентини Жуковської. Пані Валентина після затяжного спокою, який порушували лише борди з вітаннями до 8 березня чи Пасхою, активно включилася в нову боротьбу за Черкаси. В чому було досягнуто неабияких успіхів – хоча із значними потугами, але вдалося змістити «зрадника команди» - Сергія Одарича.
Тому не дивно, що саме Жуковська відігравала «першу скрипку» і в святкуваннях Дня Перемоги. Вже 8 травня «повелителька» Черкас вшанувала ветеранів святкових обідом в парку 50-річчя де її бережно обходили «новий мер» Віктор Білоусов та опальний «друг» Сергія Олеговича – Олександр Радуцький.
9 травня на Соборній площі за відсутності губернатора, перед початком ходи до Пагорба Слави пані Валентина також порадувала ветеранів коротким, але змістовним привітанням, яке зводилося до подяки за мирне небо над головами та можливість жити. Звичайно погодимось з пані Валентиною, що Перемога дала можливість жити, але нинішня влада і реалії кримінально-капіталістичного суспільства нашої країни дали можливість декому (Жуковській, Фірташу та ряду інших відомих і шанованих людей) ЖИТИ ТАК ЯК ХОЧЕТЬСЯ. Нажаль жити так як хочеться так і не змогли дозволити собі ветерани.
Повертаючись до виступу Валентини Жуковської, ми вже говорили, що він був короткий, але навіть він був перерваний тричі, трикратними покликом «УРА, УРА, УРА». На мить навіть здалося, що вшановують не ветеранів, а саме нинішнього «володаря» міста – Валентину Жуковську.
На цьому можна й завершити, щодо нині першої особи міста. Проте додамо ще одну невелику ремарку – символічна композиція з квітів яку пані Валентина поклала до Пагорбу Слави видно, що була не з дешевих, але все зіпсував напис, який невтішно всіх повідомляв, що ця композиція саме від ПАТ «АЗОТ». Що на думку автора не зовсім морально. Оскільки щирість почуттів до вшанування полеглих очевидно не вимірюється дороговизною покладеного букету. І ті хто вчора поклав тисячі букетів з пересічних черкащан в щирості почуттів напевне переважали і пані Жуковську і всіх інших представників політичних партій та групувань, для яких це була насамперед політична акція.

Йдемо далі. До влади та партії регіонів, що є єдиним цілим зараз. Вже не здивувало читання з листочка паперу вітальних слів з боку «уповноваженого влади» на святі - Рябцева. Але цього року слід сказати, що влада не стала влаштовувати уже занадто заполітизованого дійства.

Так сталося чи то у зв’язку з посиленням здорового глузду у владних коридорах, чи то через банальну відсутність часу через політичні баталії в місті. Нащадок же героїв війни, нинішній Герой України взагалі відбув святкувати День Перемоги в Київ.

Для нас це не виглядає дивним. Це безпосередньо ми повязуємо з потребою вирішення наболілих проблем Сергія Борисовича – зокрема проблеми в особі Сергія Одарича. Але це лише явна проблема. Є ще й ряд прихованих для пересічного погляду. Головна з «невидимих» проблем – це посилення групи Дмитра Фірташа в Черкасах. Ви ж розумієте, що у двох няньок дитя голодне. Тому Сергій Борисович відбув в Київ, щоб у неформальній обстановці поспілкуватися «з потрібними людьми» і донести їм свою позицію, позицію про те, що саме він має бути головним «гауляйтером» Черкащини.

Сергій Олегович і його команда.

Сумнівно відставлений міський голова Сергій Одарич як грамотний піарщик не міг не використати День Перемоги для того щоб показати, що він ще є в Черкасах. Оскільки для будь-якого політика забуття – це політична смерть.

Тому й запланував Сергій Олегович зібрати своїх прихильників на площі біля Драматичного театру та як в старі добрі часи пройти до Пагорбу Слави на чолі колони.

Однак чи черкасці не сприйняли цей заклик, чи може команда Одарича не донесла цю інформацію до жителів міста, чи може просто люди не схотіли брати участь у цьому маневрі колишнього мера, який мав чіткий політичний підтекст, але склалося так, що колони як такої не склалося. По факту, Одарича прийшли підтримати найближчі соратники з команди вільних демократів – близько 30 осіб.

Не будемо язвити з цього приводу, як зробили деякі видання, оскільки інші «лідери» обласних партійних структур навряд чи зібрали б більше людей на свою підтримку без адміністративного примусу чи залучення грошових коштів. Це лише засвідчило, що пересічні громадяни не хочуть гратися в політичні ігри особливо в такий день.
«А Ленін такой молодой…»

Найбільш щирими у святкуванні Дня Перемоги виглядали саме комуністи які без зайвих слів стверджували, що це їх найголовніше свято. Очевидно, що для пересічних комуністів так і є, на відміну від лідерів КПУ які нині з усіх політичних процесів намагаються щось «поиметь», що в них не погано виходить. Рядові партійці радо вітали людей в партійних наметах та комуністичними гаслами.

«Цивілізовані» комуністи.

Соціалістична партія яку потихеньку вже забувають на Черкащині нагадала про себе агітаційними наметами з яких роздавали солдатську кашу.
Опозиція з народом

Нелегкі часи в черкаської опозиції нині, роздирають її внутрішні суперечності. Однак найбільша опозиційна сила «Батьківщина» все таки відзначила День Перемоги кількома агітаційними наметами та брендованим автомобілем Анатолія Бондаренка. З наметів роздавали привітання Юлії Тимошенко та Анатолія Бондаренка. Звичайно це не той рівень відзначення політичних сил які прагнуть здобути владу.

Лідерів обласних опозиційних партій на заході ми теж не побачили, можливо вони були «за колоною» як студент у старій студентській оповідці.
УДАР ніяк себе політично не показав на цьому заході.

Свобода теж не брала участі в заході, але в цьому ніхто й не сумнівався. Головне,що гарячі голови з «Свободи» нічого не начудили, загалом свободівці обрали правильну тактику – нічого не робити. Оскільки рівень їх підтримки і так не дуже великий в місті, а скандалом на День Перемоги вони б лише відвернули від себе тих прихильників які є




повідомляє kropyva.ck.ua/