Під землею і на землі
Цей теплолюбний фрукт мені завжди представлявся символом ніжності і юності. Як мрія. Як дівочі груди. Персики привносять в життя відчуття свіжості і всеперемагаючого почуття. Не дарма ж Валентин Сєров написав саме «Дівчину з персиками». Чи можливо, щоб великий живописець 12-річній Вірі Мамонтової віддав перевагу її знаменитого батька-мецената? Навряд чи. Адже в цьому випадку персики на полотні майстра моментально постаріли б і втратили своє чарівне зачарування.
Але щоб виростити ці казкові плоди, потрібні виключно земні зусилля: вміння, терпіння, щоденна копітка праця. Ну і ще трохи везіння. Таке ніякому чарівникові не під силу! Тільки фанату своєї справи, яким і є Олександр Дядюра.
Навіть зовні він виглядає дуже солідно і переконливо. Справжній господар! Його важко уявити на який-небудь марного паперової посади. Такі люди народжуються для великих справ. А свою «персикову кар’єру» корінний кріворожанін починав на землі і під землею.
- Народився і ріс я в селі Зеленому - це окраїна Інгулецького району. Як і всі сільські діти, допомагав мамі вирощувати картоплю, кукурудзу, буряк, особливо не замислюючись урізноманітнити городні культури біля свого будинку, - розповідає Олександр Миколайович. - Так тривало, поки не закінчив технікум рудничної автоматики і не став працювати бурильником на шахті «Гігант-Глибока». Доводилося бути і бурильником, і кріпильником, і машиністом скрепера. Потім ще 12 років на поверхні. Так що покладений трудовий стаж у чверть століття маю. Ось пенсію заробив. Аж 1600 гривень. Втім, я ніколи на одну тільки зарплату не сподівався. Своєю працею себе забезпечував. І раніше, і зараз. Ну а останні 29 років займаюся персиками.
Краще плода в світі немає
- Спочатку боявся цієї культури, - зазначає садівник. - Все-таки у нас не Крим. Традиційно їх вирощують в південних областях: Херсонській. Миколаївській, Одеській. Але зараз краще персиків для мене нічого немає.
Майже за три десятиліття криворізький садівник випробував більше 500 сортів персиків, а його нинішня колекція налічує близько 200 сортів. Але чому саме персиками захопився колишній шахтар?
- Не дарма ж кажуть, що найкращі в світі плоди - це манго, персик і апельсин, - посміхається персіковод. - Вони, за підрахунками вчених, мають найбільшу енергетичну цінність серед всіх плодових нашій планеті. Ну а якщо правильно підібрати сорти, то навіть у нашій місцевості можна отримувати врожай з середини червня і до жовтня. До того ж, на відміну, наприклад, від абрикосів, для персиків немає періодичності плодоношення.
Сьогодні сад Олександра Дядюри, що знаходиться в Чапаєвці Саксаганського району, нагадує земний рай. Здається, що негоди обходять стороною це святе місце.
- За 29 років я лише двічі залишався без врожаю, - підтверджує моє припущення садівник. - Це сталося взимку 2005-2006 років, коли градусник показував мінус 33. В саду вимерзли плодові бруньки, і не було плодів, хоча дерева залишилися живі і здорові. Ну і в 2012-му, коли до 18 січня трималася плюсова температура, а потім вдарили водохресні морози.
Критичні температури для цієї теплолюбивой культури згубні. І хоча деякі садівники запевняють, що окремі сорти здатні витримувати і мінус 40, на думку Олександра Миколайовича, це абсурд.
- Є, звичайно, деякі стійкі сорти, але якщо будуть морози до сорока градусів, загине все, - констатує співрозмовник.
Коли я побував в персиковому раю Олександри Дядюри, дерева ледь утримували важкі плоди, кожен з яких своїми розмірами перевищував тенісний м’яч. Ну а який найбільший персик вдалося виростити диво-садівникові?
Рекордний фрукт потягнув на 700 грамів!
І тут ми дійшли до самого цікавого. Справа в тому, що найбільший персик на планеті вагою в 411 грамів і 30,4 сантиметра в діаметрі був зірваний у серпні 1978 року в Лондоні. Саме це досягнення занесено до Книги рекордів Гіннесса і сьогодні вважається світовим рекордом. Але від криворізьких колег я давно чув, що в саду у "дяді Саші» зріють плоди й важчі. Інші з них досягають Півкілограмові маси!
- Чи траплялися плоди і 500-600 грамів, а одного разу один з персиків перевищив всі 700, - розповідає «Городянинові» Олександр Миколайович. - Коли я його поклав на одну чашу ваг, а на іншу гирьки вагою в півкіло і ще 200 грамів, персик переважив. Тоді, пам’ятаю, я після цвітіння сильну обрізку зробив - прибрав навантаження на гілки. Потім два дні чотириградусний мороз тримався, який ще пошкодив багато квітки. Це те ж саме, як якщо б після стрижки в перукарні вам знову вистригли частину волосся. Тому такі великі плоди і вродили. Але я не прагну вирощувати гігантські плоди. Цілком достатньо і двохсотграмових.
При цьому садівник демонструє фотографію свого диво-персика, який цілком міг би претендувати на світовий рекорд! Шкода, звичайно, що садівник не зареєстрував свій феноменальний плід. Втім, як уже зазначалося, він аж ніяк не схильний до гігантоманії. Досить і того, що дядюрінскіе персики на криворізьких міських ринках продають як кримські. І примітно, що у покупців в цьому немає ні найменших сумнівів.
- Прикро, що вся Україна завалена імпортними персиками, - нарікає наш іменитий земляк. - Їх привозять з Італії, Туреччини, Іспанії. Там, звичайно, тепло і волого, і персики там відмінні. Але ж це не картопля і не горіх! Його ж треба ще доставити. Тому їх найчастіше зривають полузеление і обробляють сірчистим ангідридом. На вигляд вони красиві, а на смак - трава-травою. Тим часом і в наших широтах можна виростити чудові плоди. Адже персик престал бути виключно південній культурою. Просто треба постаратися - вчасно виконувати всі агротехнічні заходи, по можливості уберігати плодоносить від протягів, вести непримиренну війну з хворобами (найнебезпечніша - «курчавість листя»). Ну і, звичайно, любити свою справу. Без любові нічого не вийде.
Ну а в майбутньому Олександр Миколайович мріє закласти новий сад, щоб висадити в ньому найкращі і перевірені сорти. Сподіваємося, що коли-небудь мрія легендарного садівника збудеться, і ми ще поласуємо чудо-персиками, вирощеними на криворізькій землі терпінням, умінням і любов’ю.
Порада від Олександра Дядюри
Підготовку захисту саду потрібно починати з осені. Адже дерево, як і людина, реагує на зимові умови. Але тільки людина сама себе захищає - з настанням зимових морозів одягає на себе теплий одяг і взуття. Дерева цього самі зробити не можуть, так що їм повинен допомогти людина, щоб вони добре перенесли зимові негаразди.
Персик, як і інші плодові культури, уражається різними хворобами, які значною мірою перешкоджають їх зростанню і знижують зимостійкість, продуктивність і товарну цінність плодів. Це такі хвороби, як курчавість листя, борошниста роса, клястероспоріоз, або дірчастий плямистість, моноліоз, цитоспороз і різні гнилі. З грибкових хвороб найбільш небезпечне захворювання - курчавість листя персика. Ця хвороба пошкоджує листя і кінці молодих пагонів з самого початку їх зростання. Листя скручуються, товщають, викривляються, стають ламкими. Верхівки молодих пагонів теж потовщуються і набувають ненормальної форму. Дане масове захворювання спостерігається під час холодної, вологою, затяжний весни при температурі 16-18 градусів, але з’являється захворювання при 8-10 градусах тепла. Коли температура підвищується до 20-25 градусів, зараження листя і пагонів припиняється. Для забезпечення дерев гарантованим захистом від кучерявості листя та інших захворювань, перерахованих вище, Олександр Дядюра пропонує провести два якісних обприскування дерев 3%-ним розчином бордоської рідини. Першу обробку він робить восени після листопаду, а потім - навесні, по рожевому бутону. У період вегетації він обробляє сад біопрепаратами «гаупсин» і «тріходермін» - це не хімія, а виключно біологічний продукт. Ефект - 100%!
думка фахівців
Зауважимо, що досвідчені знавці скептично поставилися до сенсаційної новини про персику-рекордсмена. Фахівці стверджують, що виростити персик вагою навіть у чверть кілограма для нашої степової зони - на кшталт подвигу. Ну а напівкілограмовий плід - це просто фантастика. Що ж до ймовірності криворізького феномена, то його треба спочатку «помацати і спробувати», а вже після робити висновки.
- Про таке диво ніколи не чув, - зізнається голова правління обласного об’єднання садівників і городників Віктор Прас. - Сам нерідко вирощував плоди по 170-250 грамів. Але такого ніколи не бачив.
