Як виглядав вокзал у Харкові сто років тому

Все це можна побачити в музеї історії і залізничної техніки Південної залізниці, який з літа приймає гостей.

Розташований музей по сусідству з Білгородським терміналом вокзалу Харків-Пасажирський в приміщенні колишнього товарного складу. У ньому - три експозиційні зали, поруч - прямо під відкритим небом - виставлені зразки техніки, причому не тільки рейкової, а й автомобільної.

- За основу концепції побудови музейної експозиції взята дореволюційна структура дороги, - пояснює завідувач музеєм Андрій Прохоров. - Експозиція першого залу присвячена службі колії та будівель, другого - тяги та рухомого складу, третього - службі руху. Але оскільки за сто з гаком років в дорожній інфраструктурі з’явилися й інші підрозділи, вони також не обійдені увагою.

Серед експонатів музею - фрагменти рейок різних років випуску. Спочатку найстародавніші датувалися 1901 і 1903 роками випуску, але два тижні тому в музей надійшов старіший рейок, виготовлений в 1874 році на заводі в англійському місті Шеффілді. А на музейній реконструкції верхньої будови колії можна побачити сталеві шпали, які завезли німецькі окупанти в роки Великої Вітчизняної війни. Сучасники могуть подивитися, як виглядав вхід в вокзал Харків-Пасажирський в 1901 році, а також на яких велодрезінах пересувалися жандарми транспортної поліції в кінці XIX століття.

В центрі першого залу - великий макет триповерхової розв’язки на Новоселівці. Побудована вона була в 1911 році, і залишається єдиною в Україні і однією з небагатьох у колишньому Союзі.

- В художньому оформленні експозиції музею брали участь три покоління родини харківських професіоналів-дизайнерів Глушко, - уточнює Андрій Прохоров.

Справжньою родзинкою музейної експозиції є колекція залізничних моделей, автор якої - харків’янин, ветеран Великої Вітчизняної війни Борис Федоров.

- Борис Сергійович (пішов з життя в 1994 році) був одним з перших в Радянському Союзі залізничних моделістів, - оповідає Андрій Прохоров. - Він працював інженером у ВО «Харківкомунпромвод» і займався судомоделізм, своїми руками зібрав малолітражний автомобіль. Але головною його любов’ю був залізничний моделизм. Тут ви бачите десятки моделей паровозів і тепловозів, вагонів, різної шляхової техніки - як вітчизняної, так і зарубіжної. Борис Сергійович користувався реальними кресленнями, виготовляючи в зменшеному розмірі потрібні деталі в своїй квартирі на токарному верстаті. Коли сім’я моделіста передала колекцію в музей, ми насилу винесли макет з трикімнатної квартири, де він обіймав всю кімнату: довелося витягувати через вікно.

А на відкритому майданчику виставлені 36 одиниць рухомого складу різних епох. Найстаріший - «нормальний товарний вагон» (НТВ) 1922 випуску. «Нормальний» - тому що відповідав прийнятим в 1892 році на залізницях Російської імперії єдиним нормативам за габаритами. В народі ж цей двовісний вагон вантажопідйомністю 20 тонн називали «теплушки» - в ньому можна було перевозити 40 осіб або вісім коней. Поруч - маневровий танк-паровоз серії 9П, виготовлений на заводі в Муромі в 1951 році. Настільки грізну назву локомотива пояснюється просто: він розташовував ємністю (танком) для перевезення води для власних експлуатаційних потреб. Цікавий і пасажирський купейний вагон, виготовлений в 1931 році на Ленінградському вагонобудівному заводі імені Єгорова. Незважаючи на приблизно таку ж довжину, як у сучасних, в ньому всього сім купе на 14 пасажирських місць, а тамбур розташований тільки з одного боку.

До речі, локомотивам в СРСР було прийнято привласнювати імена вождів. Так, електровози серії ВЛ розшифровувалися як Володимир Ленін. А найпотужніший в Європі вантажний паровоз ФД20, що випускався в 30-х - початку 40-х років минулого століття, названий на честь колишнього наркома шляхів сполучення Фелікса Дзержинського. Залізничники самі придумували локомотивам клички. Той же ФД називали і Федей, і Федюком, і Феліксом, другий паровоз для вантажного руху серії Е мав клички Ехо і Ешак, а тепловоз М62 отримав прізвисько Машка за простоту конструкції, надійність і невибагливість.

Прототипом «Харків’янки» став залізничний тягач

Але не тільки рейкова техніка знаходиться на службі у залізничників, а й автомобільна. І справді унікальним експонатом є артилерійський гусеничний тягач АТ-Т високої прохідності, що призначався для буксирування причепів масою до 25 тонн. Цю диво-машину розробив і випускав з 1947 по 1979 рік Харківський завод імені Малишева для потреб Радянської Армії (в умовах секретності вона іменувалася виробом «401»), її творці - конструктори Олександр Морозов (той самий, що разом з колегами створював знаменитий танк Т -34) і Михайло Щукін були відзначені Сталінською премією в 1948 році. Тягач створений з використанням елементів танка Т-54, а в екіпіровку його механіка-водія входить танковий шлемофон: в кабіні тягача високий рівень вібрації і шуму. На громадянці цей тягач використовувався при освоєнні Арктики і Антарктики (він став попередником знаменитої «Харків’янки»), а на залізниці ніс службу в складі відновного поїзда станції Основа.

- Музей охоче відвідують ті, хто очікує на вокзалі поїзд, роблячи пересадку. Приходять на екскурсію та харківські школярі. В будні дні в музеї буває до 50 осіб, а по суботах і неділях кількість відвідувачів зростає до 300, - каже Андрій Прохоров.

vecherniy.kharkov.ua/news/98948/