Днями у музеї історії міста Хмельницького відкрилася персональна виставка творчих робіт хмельницької художниці Людмили Мялковської.
Днями у музеї історії міста Хмельницького відкрилася персональна виставка творчих робіт хмельницької художниці Людмили Мялковської. На відкриття виставки завітали представники управління культури і туризму Хмельницької міської ради, колеги-художники з Хмельницької обласної організації Національної спілки художників України, учні Хмельницької дитячої школи образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва, хмельничани. Директор музею Світлана Михайлова вручила художниці свідоцтво про відкриття персональної виставки живопису. З відновленням виставкової діяльності пані Людмилу вітали відповідальний секретар ХОО НСХУ Микола Мельничук та заслужений художник України Михайло Андрійчук, родина, друзі, колеги.
Персональною виставкою живопису «Радісні барви Хмельниччини» Людмила Петрівна повернулась у мистецьке життя міста після більш як сорокарічної творчої паузи за сімейними обставинами. Виставка отримала символічну назву «Радісні барви Хмельниччини» – адже до цієї події авторка наближалася довгих 45 нелегких років свого трудового життя, яке навчило її вбачати радощі у простих буденних дрібницях, на чому зазвичай митці не загострюють уваги. Акварельні пейзажі, натюрморти, портрети, олійний живопис, що представлені на цій персональній виставці, – фактично лише верхівка айсбергу художніх здобутків їхнього автора. Живописець за фахом, Людмила Мялковська, на жаль, мусила відмовитися від задоволення йти своїм шляхом художника-живописця, адже їй довелося фактично самостійно піднімати двійко дітей, заробляти на життя, влаштовувати долю… А доля не надто бавила Людмилу Петрівну, хоча мисткиня, здається, й зовсім на це не зважала, все одно дотримуючись мистецької площини, а тому в Хмельницькому – і не лише тут – її знають як художника-монументаліста. Ледь не потайки від усіх, викроюючи вільну хвилинку вечорами важких будень, жадібно, похапцем, поверталася пані Людмила у незбагненний світ своїх невичерпних творчих радощів – у світ пензлів і різнобарв’я фарб, не давши розпорошитись своєму талантові у вирі, на жаль, не завжди радісного життя… А доля не надто бавила Людмилу Петрівну…
Голодному знедоленому дитинству повоєнних років не вдалося накласти негативний відбиток на творче бачення світу Людмили Петрівни Мялковської, яка народилася 3 травня 1947 року в смт. Нова Ушиця у родині художників. Тому, мабуть, найперші спогади пані Людмили зосереджені суто на тому художньому хисті, який в їх сім’ї генетично передавався від батьків до дітей кілька поколінь поспіль. altПосеред родинного культу полотен, олії, фарб, пензлів, кольорових олівців плекався і новоспечений талант маленької Людмилки, старшої з трьох рідних сестер. Батько їх, Петро Францевич, після Великої Вітчизняної війни очолював художню майстерню у російському місті Владивосток, а по приїзді в Нову Ушицю оженився на матері художниці Марії Костянтинівні, яка також мала схильність до живопису.
Дід Людмили Петрівни – Костянтин Кирилович закінчив у 30-х роках Одеський художній інститут. І у випадку з маленькою Людою сталося так, що спадковість художніх здібностей виявилася сильнішою за решту її талантів. І вона також обирає для себе професійний фах художника, фактично наслідуючи приклад батьків. Людмила Петрівна, як і колись її дід, закінчила Одеське художнє училище у 1968 році, куди вона вступила завдяки вродженому таланту досить легко, навіть не маючи досвіду художньої школи. В училищі художниця потоваришувала з Людмилою Олександрівною Мазур, з якою вчилася на одному курсі. Дружбу жінки пронесли крізь роки, допомагаючи одна одній. Саме Людмила Мазур, приїхавши на етюди до Нової Ушиці, вмовила подругу закінчити перерване навчання, повернула впевненість в істинність її таланту. Після закінчення училища Людмила Петрівна працювала у Хмельницькому педагогічному училищі, а двома роками пізніше вона обійняла посаду художника-оформлювача в художньо-виробничих майстернях обласного відділення Художнього фонду УРСР. Серед її творчих здобутків – оформлення приміщень загальноосвітніх шкіл № 6,10,11 (нині гімназія № 2), 26, дитячих садків «Білочка», № № 40, 49, 32 та 33. Але роботи художниці є окрасою не тільки міста Хмельницького – монументальний розпис виконаний Людмилою Петрівною у селі Струга - на батьківщині матері. Це і розпис церкви Іоанна Богослова (1990-1996 рр.), в’їзд до села Струга, розпис танцзалу у місцевому будинку культури, реставрація костелу Усіх святих, виконана у 2011 р.
Також авторські розписи Людмили Мялковської можна побачити у Новій Ушиці. Авторський олійний та неолійний живопис (тобто акварелі) художниці є в приватних колекціях в Америці, Прибалтиці, Німеччині та в багатьох інших країнах світу. Виставка триватиме до 20 грудня. Ласкаво просимо!
Якщо ви помітили помилку, будь ласка, виділіть неправильний текст та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо, що робите нас кращими.
Будь ласка, не пишіть повідомлення, що містять образливі і нецензурні вислови, заклики до міжрелігійної, міжнаціональної та міжрасової ворожнечі. Такі коментарі будуть видалені.
Безбар’єрність стає стійкою тоді, коли є люди, які щодня тримають її у фокусі уваги в громадах, міністерствах та інших установах. Саме про це йшлося під час першої зустрічі мережі амбасадорів безбар’єрності.
У сучасному мегаполісі, де кожна хвилина на рахунку, вантажне таксі київ стало незамінним рішенням для тих, кому потрібно швидко та зручно перевезти речі, меблі, будматеріали чи обладнання. Така послуга поєднує оперативність, доступність та індивідуальний підхід до кожного клієнта.
Сьогодні свій ювілей святкує директорка Тернопільської спеціалізованої школи №7 — Галина Миколаївна Костюк.
Питання належного оформлення трудових відносин – один із пріоритетних напрямів роботи Державної податкової служби, органів місцевого самоврядування та Держпраці. Тож сьогодні в Головному управлінні ДПС у Тернопільській області було проведено спільну робочу зустріч за участі в. о. начальника Головного управління ДПС у Тернопільській області Ольги Ліщинської, заступника начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Віктора Андрійчука та фахівців відомств.
Інтерактивна зустріч була проведена в рамках рамках поїздок Центру регіонами України. Учасники мали змогу ознайомитися з роботою Верховної Ради, її функціями та структурою.