В Кіровоградському обласному художньому музеї відбувся концерт

Цей колектив, який прославив Кіровоградщину далеко за її межами -  унікальне та дивовижне явище в мистецькому житті нашого краю, його гордість, мистецька візитівка, та, навіть, - своєрідний бренд. Кожна зустріч з ним - це завжди свято, на яке з нетерпінням чекають справжні гурмани високого мистецтва.

Не стала виключенням і презентація нової концертної програми, яка вкотре красномовно продемонструвала рівень популярності Кіровоградського муніципального хору та чисельність аудиторії його шанувальників. Адже експозиційна зала обласного художнього музею з величезними труднощами змогла вмістити усіх бажаючих зустрітися з Маестро та його неперевершеним колективом. Можливо, не останню роль в цьому плані зіграла оптимістична та життєстверджуюча назва програми, що є дуже важливим в умовах щоденного психологічного стресу, викликаного суворими реаліями сьогодення. Біль, гнів, розчарування, зневіра, депресія, апатія заполонили серця багатьох наших співвітчизників. Саме за умов такого жахливого психоемоційного стану та потреби в душевній реабілітації найкращими ліками часто стає життєстверджуюче мистецтво, тим більше – хоровий спів, який завжди був невід’ємною часткою культури та душі українського співучого народу.

Тому цілком природно, що зголодніла за позитивом аудиторія, більшість якої складали постійні відвідувачі концертів Кіровоградського муніципального хору, не приховувала своїх емоцій, реагуючи на кожен пісенний твір бурхливими оваціями та вигуками «Браво!». Тим більше, що на них чекало багато приємних сюрпризів, які тільки збільшили хвилю емоційного піднесення.

Справжнім відкриттям для присутніх стали нові твори колективу. Адже це був унікальний мистецький симбіоз музики геніальних композиторів, зокрема – Георгія Свиридова, 100-річчя з дня народження якого творча спільнота відзначає саме цього року, та віршів Олександра Пушкіна, Олександра Блока, Арсенія Тарковського, Ігоря Сіверянина. Доречи Юрій Любович зізнався у своїй любові до поезій саме Ігоря Сіверянина, роздавши перед концертом листівки з віршами цього невідомого раніше для багатьох поета та підкресливши значення його поезії в умовах сьогодення.

Характерною рисою заходу став також його інформаційно-просвітницький характер, адже конферансьє, а потім і сам Маестро, зробили все, щоб присутні отримали якнайбільше цікавої інформації про унікальних композиторів – авторів почутих пісенних творів та славетні традиції поезії Срібного століття.

Та й сам спів муніципального хору, створюючи неповторну романтичну атмосферу, ніби переносив слухача в іншу епоху, та навіть – інший вимір, змушуючи хоча б на деякий час забути про жахливі реалії нашого життя. І все ж таки їх вплив не можна було оминути навіть під час чудового концерту. Тема війни все одно нагадувала про себе, що знайшло свій прояв, зокрема, у тому, що один з творів Юрій Васильович присвятив співробітниці музею – дружині загиблого героя АТО.

Тож емоційна гамма заходу мала досить широкий діапазон – від радості і сподівань, викликаними початком весни та невмирущим бажанням вірити попри все у найкраще, та сумом, навіяним деякими творами та об’єктивними обставинами.
 

І все ж таки в цілому даний захід мав позитивний та життєстверджуючий характер. І багато в чому це було викликано живим спілкуванням керівника хору з аудиторією, що, враховуючи іскрометний гумор Маестро, одразу ліквідувало психологічний бар’єр між виступаючими та слухачами, створивши невимушену атмосферу творчої зустрічі.

Наостанок Юрій Васильович висловив тезу про пріоритет мистецтва над політикою, обґрунтовуючи це тим, що на відміну від політики мистецтво не роз’єднує, а об’єднує людей.