Звільнення України від фашистських загарбників
розпочалося в кінці 1942 року. В листопаді 1943 – були звiльненi Каховка, Скадовськ, Горностаївка, Каланчак, Цюрупинськ та Гола Пристань. На початку 1944 р. – Велика Лепетиха. До кiнця лютого вiйська 3-го Українського фронту вийшли до рiчки Iнгулець. На початку березня 1944 р. – розпочалось форсування Днiпра. 11 березня звiльнили Берислав. Херсон звiльняли 49-та дивiзiя на чолi з полковником В.Маргеловим та 295-та дивiзiя на чолi з генерал-майором О.Дорофеєвим. В нiч з 11 на 12 березня почалась переправа через Днiпро. Масове форсування Днiпра почалося 12 березня. До 4-ої години ранку 13 березня 1944 р. ворожу оборону було прорвано. Радянськi війська зайняли Антонiвку, Кiндiйку, Циганську Слободку. В кiнцi березня 1944 року вся територiя Херсонщини була звiльнена вiд нiмецьких окупантiв. Всього 140 днiв йшли бої за звiльнення Херсонщини. 34 тисячi солдат i офiцерiв вiддали своє життя за звiльнення нашого краю. 36 воїнiв удостоєні звання Героя Радянського Союзу. Свідком і безпосереднім учасником тих героїчних подій був Дмитро Кирилович Перетяпко – визволитель Херсона, Почесний громадянин міста.
Дмитре Кириловичу, розкажіть городянам про звільнення нашого міста, про що згадуєте у ці передсвяткові дні?
- Я 19-річним хлопцем був призваний до армії. У складі 49-ї Гвардійської стрілецької дивізії під командуванням Маргелова я був командиром кулеметного розрахунку «Максим» і брав учать у звільненні Херсона. Як зараз пам’ятаю, як форсували Дніпро: багато хто боявся цього, а я чомусь не боявся, молодий був, мабуть. Можна сказати, що особисто мені і хлопцям, які були поблизу мене, у цьому бою пощастило – вижили. Тим, які пробирались нижче – ні: з 72 залишилося лише 12. Особливо тяжкий бій був у районі Інгульця. Стріляли без зупину. Я і мої кулеметники притисли ворога. Сімох ми взяли в полон. Тут отримав перше бойове поранення в руку. Коли ж звільняли саме місто Херсон, то отримав друге снайперське поранення в ногу. Що було далі… Незважаючи на два поранення, дійшов до Миколаєва, там потрапив до шпиталю. Третє, осколочне поранення в ногу отримав уже на румуно-угорському кордоні. Тоді лікарі думали ампутувати ногу, але зробили все можливе, аби її зберегти, і зберегли. Як бачите, і сьогодні на своїх двох ходжу. Звісно, вже вік не той, але ж сам ходжу.
Дмитре Кириловичу, дивлячись на Вас, заряджаєшся позитивом. Розкажіть, що додає вам сил, дозволяє дивитися на життя з таким добром?
- Все життя я був серед людей. Мені здається, це головне. Працював дільничним, вчився у людей, вчив людей. За можливості, намагався допомагати людям, підтримувати родини, які потребували допомоги і матеріальної, і моральної. У житті різні складнощі бувають. Головне – завжди залишатися людиною. Я себе відчував потрібним, і це мені завжди давало сил. Крім того, я вже 43 роки не палю, не вживаю алкоголю. Думаю, це теж допомагає. А ще мене підтримує моя родина. У мене чудові донька, онуки.
Щоб Ви побажали херсонцям у День визволення міста від фашистських загарбників?
- Здоров’я, добра і миру бажаю. Я часто з молоддю зустрічаюся, спілкуюся, тож трохи їх, сьогоднішніх, розумію. Дуже важливо, щоб вони були відкритими, не тримали проблеми в собі, зверталися за порадою до старших, до вчителів, тоді краще буде.
Якщо ви помітили помилку, будь ласка, виділіть неправильний текст та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо, що робите нас кращими.
Будь ласка, не пишіть повідомлення, що містять образливі і нецензурні вислови, заклики до міжрелігійної, міжнаціональної та міжрасової ворожнечі. Такі коментарі будуть видалені.
Безбар’єрність стає стійкою тоді, коли є люди, які щодня тримають її у фокусі уваги в громадах, міністерствах та інших установах. Саме про це йшлося під час першої зустрічі мережі амбасадорів безбар’єрності.
У сучасному мегаполісі, де кожна хвилина на рахунку, вантажне таксі київ стало незамінним рішенням для тих, кому потрібно швидко та зручно перевезти речі, меблі, будматеріали чи обладнання. Така послуга поєднує оперативність, доступність та індивідуальний підхід до кожного клієнта.
Сьогодні свій ювілей святкує директорка Тернопільської спеціалізованої школи №7 — Галина Миколаївна Костюк.
Питання належного оформлення трудових відносин – один із пріоритетних напрямів роботи Державної податкової служби, органів місцевого самоврядування та Держпраці. Тож сьогодні в Головному управлінні ДПС у Тернопільській області було проведено спільну робочу зустріч за участі в. о. начальника Головного управління ДПС у Тернопільській області Ольги Ліщинської, заступника начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Віктора Андрійчука та фахівців відомств.
Інтерактивна зустріч була проведена в рамках рамках поїздок Центру регіонами України. Учасники мали змогу ознайомитися з роботою Верховної Ради, її функціями та структурою.