У Василькові місцевого активіста намагалися… спалити живцем!

21 жовтня у Василькові сталася дивна пожежа, внаслідок якої повністю вигоріло житло та сильно постраждав власник – Віктор Підгайний. Його добре знають не тільки у Василькові, але й за межами містечка. Маючи власну велику родину, він постійно піклувався, та й надалі сподівається піклуватися, про людей, що не мають можливості подбати про себе самостійно. Він так і каже, що милість треба робити постійно – самотній бабусі картоплю завіз з синами, там нагодував когось, там передав щось – бо так треба. Вірить у Бога і сподівається на його милість, каже, що раз я не вмер на тій пожежі, то на те воля Господа.

Дивитись на погорільця страшно – минув лише тиждень після страшного вибуху, руки повністю в опіках, обличчя також. Віктор каже, що дійсно вижив, як кажуть, дивом. Очевидно, що його бажали не залякати, а просто вбити разом зі всією родиною: під дверима, як він каже, був вибуховий пристрій чи щось подібне, бо полум’я зайнялось одразу – як від горіння напалму чи коктейлю Молотова. Був вибух, після чого полум’я миттєво охопило будівлю, загасити його було неможливо – надто високою була температура.

Родина у Віктора велика: двоє дорослих синів та маленька донька, вірна дружина, яка завжди поруч з чоловіком. Зараз, після пожежі, вони залишились на вулиці. Ночують хто де – сини по машинах, а жінка з донькою притулилися у маленькій кімнаті з родичами, Віктор досі у лікарні.

Що ж трапилось у Василькові, хто і чому намагався спалити живцем у власному будинку родину Підгайних? Я приїхала задати ці запитання Віктору особисто – у лікарню, де він погодився зі мною зустрітися.

Незважаючи на страшні опіки, Віктор тримається добре, посміхається – його віра в Бога та в добрих людей досі при ньому. Історія, яка з ним трапилась, трагічна, але він віри не втрачає!

Але ми починаємо розмовляти – і моя віра в людей потроху гасне, бо це історія про людську підлість. У бабусі Віктора є будинок, якому майже сто років. Уся родина Підгайних у ньому мешкала та ніколи не думала, що будинок цей їм не належить. Підказав їм такий «факт» сусід – Омельченко Станіслав Миколайович, який все життя прожив поруч та якому Віктор допомагав і який на ту землю раптово поклав, як то кажуть, своє око. Так, саме сусід почав кампанію проти сусіда, єдина мета якої було відібрати дім та землю. Яким чином сусід «прихватизував» землю Підгайних – мабуть може розповісти мер Василькова Сергій Сабов, який має великий досвід у таких справах. Бо саме завдяки йому родина Підгайних з’ясувала, що вони стали безхатьками… Коли Віктор довгими судовими процесами намагався відстояти своє право на родинний будинок – довелось дізнатись, що через хабарі, які заносились до мерії, він опинився без власності. А ще він дізнався, скільки ще людей стали жертвами махінацій чиновника та залишились без даху над головою. Це просто вражає… Неймовірно але факт: у Василькові мер причетний до махінацій з житлом, про це знають люди і в приватних розмовах про це говорять. Але покласти край такому свавіллю ніхто не може, бо мер веде жорстку боротьбу з усіма незгодними. Родина Підгайних тому приклад – їх просто намагались спалити живцем за те, що вони не мовчали.

- У той вечір я не спав, так трапилось, що працював за комп’ютером. Був звичайний вечір. Раптом зникла електрика, стало темно. Хлопці були на вулиці, щось робили, а я пішов подивитися до щитової – що ж трапилось. Вийшов, як був, у домашньому одязі, відкрив двері і… просто опинився за декілька метрів від хати – вибухом мене знесло убік. Я рефлекторно прикрив очі долонями і тим врятував собі зір – окуляри відразу розбилися, бо полум’я було дуже велике. Одразу згоріли руки та обличчя, де не було прикрито долонями. Ну а далі був шок, спроби додзвонитися до пожежної та інших служб. Вже потім мені розповіли, що пожежники їхали, але зовсім в іншому напрямку. Далі був суцільний жах – будівля від вибуху зайнялась миттєво, щось рятувати у будинку було не можливо, бо температура була занадто висока – очевидно, що це не проста пожежа, це був підпал, причому професійний. Згоріло все – документи, гроші, одяг…

На щастя не постраждали сини та донька! За збігом обставин усі члени родини Підгайних були у ту мить на вулиці… Цікаво, що пожежники мотивували свою бездіяльність на такій серйозній пожежі тим, що на той час навколо Василькова горів торф і їм ніколи було гасити приватні будівлі. А ще в них, як завжди, не було чим гасити! КНК Медіа вже повідомляв, що мер Сабов не дає воду та паливо для пожежних машин, тепер зрозуміло чому!

- Я вважаю, що зі мною вирішили розібратися саме таким чином, бо я не зміг мовчати. Я дізнався багато страшних речей про діяльність нашого Сабова. Я намагався говорити з ним як з людиною, щось дізнатися напряму, але він, як мер міста, ніколи не бажав спілкуватися з мешканцями. Усі питання він вирішує іншими засобами – погрозами ти відкритим знищенням…

Далі я дивилась фото з місця пожежі – так, вогонь добре зробив свою роботу. Як я вже згадувала, зараз дружина та маленька дочка притулились у родичів у дуже маленькій кімнаті, сини сплять у авто. Грошей на лікування та хоч яке житло немає, усі заощадження пішли на суди, а решта пропала у пожежі. Але родина Віктора не втрачає надії та дякує Богові, що всі вижили. А ще Віктор сподівається, що справедливість буде поновлено: його віра сильніша жадібності таких людей, як Сабов.

Редакція КНК Медіа просить усіх небайдужих васильківців долучитись до важливої справи – допомогти родині Підгайних, адже самі вони нічого не попросять – дуже скромні.

Ми беремо цю справу на контроль, будемо й надалі зв’язуватися з Віктором та разом відстоювати права мешканців Василькова. А також сходимо в гості до мера Сабова – до нього у нас назбиралось чимало гострих запитань.

Ткаченко Юлія
Всі статті автора