Майже весь січень погода «радувала» киян міцними морозами, тому операція «холодна батарея» затягнулася. Але ось градусник показав позитивну температуру і, завдяки погоді, ми перейшли до операції «тепла батарея». Чому, при дуже високій вартості центрального опалення, ми мерзнемо?
Все ж такі, централізоване опалення - це якийсь радянський атавізм. Ну, подумайте самі - у нас є величезні теплові станції, величезна корпорація, контори, що все це експлуатують і ще купа якихось неясних надбудов між нами і нашою теплою батареєю. Дивлячись у прекрасні чотиризначні числа в платіжках за опалення, хочеться ридати і кричати «За що?»
А ось за що - обслуговування теплової станції, яка за допомогою газу нагріває холодну воду, як любить говорити наш мер; потім за обслуговування кілометрових тепломереж, які огортають своєю павутиною все місто і вимагають постійного ремонту; за ЖЕКі, які повинні стежити за системою централізованого опалення вдень і вночі. Все це тисячі людей і багатомільйонне обладнання, за яке платимо ми з вами. Природно, що всілякі збої відбуваються на всіх етапах - від станції до слюсаря Петровича. Величезна громіздка машина, яка по суті не змінюється десятиріччями, вимагає все більших і більших витрат. Хто платить? Правильно, споживач, у якого просто немає вибору.
Уважно вивчаю в наукових і економічних журналах досвід Західної Європи - вони поняття не мають, що десь існує так зване централізоване опалення, бо це дикість. Як можна залежати від стану тверезості слюсаря Петровича або стану обладнання на станції, яка знаходиться від тебе на відстані 20 кілометрів? Як це взагалі можливо? Ринкова економіка розвинених країн давно вже врегулювала це питання - автономне опалення із суворим урахуванням, де скільки натопив, за стільки й заплатив. Так, у них в будинках не жарко, але не тому, що якесь «Енерго" не додає їм тепло. Ні, це питання виключно економії. Більш за те, держави все більше витрачають гроші на фінансування проектів, пов’язаних з альтернативними джерелами енергії, адже топити газом стає все дорожче. І споживач сам для себе вибирає способи та обсяги.
Чи можлива ця система в такій країні як Україна? На жаль, поки ні. Є приватний сектор, який має своє автономне опалення, є новобудови, де так само встановлюються окремі котли, але більша частина України годує корпорації. Тому що це бізнес. Тому що так вигідно десятку, сотні людей у владі. Тому що вони ніколи добровільно не випустять зі своїх рук такий прибуток. Тому що потрібно годувати й утримувати теплові станції, адже там теж люди. І скаржитися на "недогрів» можна до нескінченності - в такій системі, як централізоване опалення неможлива ідеальна і безпроблемна робота, на жаль.
У моїй квартирі в Солом’янському районі Києва батареї холодні регулярно - кілька разів на місяць взимку проривають підземні труби. Наш двір давно вже перетворений на копальню - тут і там ями, які просто вже не асфальтують, бо немає сенсу, все одно через пару тижнів знову рити. Прориває в найнесподіваніших місцях - ось ще недавно, влітку сусідка розорялася на мешканців будинку, мовляв, витоптують її клумбу, яку вона за свій рахунок вирощує і підтримує, і ось тиждень тому її клумба зникла взагалі - там тепер глибока яма.
Або ось ще: захотів мій сусід вийти з системи «недоопалення» і вирішив все робити за законом. Так от, він весь в судах, за якими він повністю визнаний винним, адже в нашій країні не можна ось так просто взяти і вийти за межі будь-який з систем.
Що робити в такій ситуації і як жити далі, я вважаю, можна вирішити тільки спільно: створювати свої власні об’єднання і виводити свої будинки з енергетичної кабали. Об’єднуватися, щоб відстоювати право на автономне опалення, наприклад, тому що поодинці з цим монстром не впорається.
Ткаченко Юлія
Всі статті автора
Якщо ви помітили помилку, будь ласка, виділіть неправильний текст та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо, що робите нас кращими.
Будь ласка, не пишіть повідомлення, що містять образливі і нецензурні вислови, заклики до міжрелігійної, міжнаціональної та міжрасової ворожнечі. Такі коментарі будуть видалені.
Безбар’єрність стає стійкою тоді, коли є люди, які щодня тримають її у фокусі уваги в громадах, міністерствах та інших установах. Саме про це йшлося під час першої зустрічі мережі амбасадорів безбар’єрності.
У сучасному мегаполісі, де кожна хвилина на рахунку, вантажне таксі київ стало незамінним рішенням для тих, кому потрібно швидко та зручно перевезти речі, меблі, будматеріали чи обладнання. Така послуга поєднує оперативність, доступність та індивідуальний підхід до кожного клієнта.
Сьогодні свій ювілей святкує директорка Тернопільської спеціалізованої школи №7 — Галина Миколаївна Костюк.
Питання належного оформлення трудових відносин – один із пріоритетних напрямів роботи Державної податкової служби, органів місцевого самоврядування та Держпраці. Тож сьогодні в Головному управлінні ДПС у Тернопільській області було проведено спільну робочу зустріч за участі в. о. начальника Головного управління ДПС у Тернопільській області Ольги Ліщинської, заступника начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Віктора Андрійчука та фахівців відомств.
Інтерактивна зустріч була проведена в рамках рамках поїздок Центру регіонами України. Учасники мали змогу ознайомитися з роботою Верховної Ради, її функціями та структурою.