З такою статистикою увійшла у дві тисячі тринадцятий Луганська область. Хоча іще рік тому їх було значно більше. В області потроху набирає обертів програма знаходження родини для кожної дитини.
Понад вісімсот п’ятдесят дітей знайшли другі сім’ї завдяки старанній роботі працівників другого обласного будинку дитини. Днями заклад святкує свій десятирічний ювілей. За цей час лише тридцять шість малюків не змогли влаштувати до родин. Та й то, здебільшого це діти, які передавались будинку дитини на тимчасове утримання. В когось з них батьки відбували покарання у місцях позбавлення свободи, в когось не могли належним чином забезпечити умови життя. За десять років, каже Катерина Донцова, тричі змінювалось законодавство України щодо всиновлення. Зараз переваги віддаються українцям. Втім, чимало бажаючих всиновити дитину з-за кордону. Загалом минулого року вдалося знайти родини для ста вісімдесяти дев’яти малят Луганщини. Майже для третини батьками стали іноземці.
Катерина Донцова, головний лікар обласного будинку дитини №2: “Мама — это святое. Ребенок должен сказать это одному человеку. И когда меня упрекают: если их не усыновят, если за ними не придут? Я говорю, придут обязательно. Ребенок должен в это верить, ребенок должен этого ждать. Потому что, я приведу вам такую цифру, в год от нас уходит в семьи около 100 детей».
Однак, далеко не всі готові взяти на себе таку відповідальність. І після емоційного підйому, бували випадки, коли всиновлену дитину повертали до будинку дитини.
Катерина Донцова, головний лікар обласного будинку дитини №2: “Эмоции нужно оставлять и подходить к этому хладнокровно. У нас, к сожалению, были семьи педагогов, которые брали 3-х-летних детей в семью, где родители жили до 40 лет без детей. И когда пришел туда живой нормальный здоровый трехлетний ребенок, вы ж понимаете, что этот ребенок открыл все шкафчики, достал все ящички. Спрашивал, задавал вопросов миллион, у него не закрывался рот. И фактически через неделю эти родители отказались от той опеки, которую оформили».
Родина Іванових родом з Попасної. Чотири роки тому Тетяна та Борис взяли на виховання маленького Миколу. Невдовзі в родині з’явилась і друга дитина. Отримавши досвід батьківства, подружжя дійшло висновку, що може й прагне врятувати життя ще кількох малят. Однак, на той час на заваді стала проблема відсутності власного житла. Про програму «СОС-Киндердорф» дізнались з газети. Ніби закордонні інвестори сприяють всиновленню й будують цілі містечка для родин, які беруть на виховання малят. Спершу подали заявку, потім пройшли співбесіду та відповідні курси, а нині вже в обласному центрі у власному будинку виховують сімох малят.
Тетяна Іванова, мати: “Когда забираешь, и детки уже знают, что идут в другой дом, что они идут к тебе, когда они первый раз зашли в этот дом, как раз это самый первый день, когда забирала деток с детских домов, это, конечно, самый трогательный момент. Когда они вошли, их глазки, когда они увидели все комнаты, свои кроватки. Это очень трогательно, что они почувствовали, что они нужные, что у них есть свой дом. Это замечательно».
За это время не пожалели ни разу. День заполнен полностью от заката до рассвета. И наоборот - от рассвета до заката. В програмі укріплення «рятувальних» родин нині беруть участь тридцять дітей Луганщини. Вісімнадцятеро з них живуть в будинках сімейного типу. Цього тижня одну з родин-учасниць програми відвідав Зденко Седлар, регіональний директор міжнародної асоціації «SOS-Children’s villages international». Відвідавши родину Іванових, сам радів як дитина щастю сімох прийомних малят. Однак, говорить, будинки сімейного типу є лише одним з боків медалі міжнародної програми «SOS».
Зденко Седлар, регіональний директор міжнародної асоціації «SOS-Children’s villages international»: “Частину роботи ви можете побачити, однак є частина роботи закрита для сторонніх очей. Це робота з профілактики соціального сирітства, з укріплення родин, там де ми працюємо з біологічними родинами, для того, щоб діти, які потрапили в скрутну життєву ситуацію все ж лишились в родині. І ми сподіваємось, що до кінця дві тисячі тринадцятого в проекті буде брати участь близько трьохсот дітей і ми можемо відкрити ще шість нових будинків для дітей сімейного типу”.
Програму активно підтримує і обласна влада. Але не все так гладко. За статистикою міського пологового будинку, з кожним роком кількість пологів збільшується, а кількість відмов від дітей - зменшується. Та, навіть проживаючи в сім’ях, діти часто лишаються непотрібними біологічним батькам. Згадаймо інцидент, коли п’яна горе-матуся з Кам’яного Броду задушила свого п’ятиденного сина через те, що той плакав від голоду. Смерть маляти була не єдиною в родині. Близько року тому через недбалість матері загинула й середня донечка жінки. З трьох дітей матері живий лишився тільки старший син. Нині жінку затримали в міліції, а хлопчика відправили до сиротинця. Там же перебувають і неповнолітні діти Світлани Оклей. Вбивство двох усиновлених малюків, тортури та систематичні знущання над усиновленими дітьми, викрадення малолітньої дівчинки, шахрайство – в усіх цих злочинах звинувачують мати-героїню з Краснодону. І за жодним звинуваченням вона своєї провини не визнає. У грудні відбулося перше засідання Краснодонського суду у справі матері-вбивці. Своєї провини жінка не визнає. Нарікає, що чоловік та рідна донька її оббрехали.
Світлана Оклей, обвинувачена: “Просто им сказали так говорить и они говорят ...я невиновна ... это все сфабриковано...дети похищены и я считаю что они не убиты их увезли где-то они находятся...»
Останній, не менш жахливий випадок: у ніч на восьме лютого в Луганську в районі так званої «Китайської стіни» на вулиці Коцюбинського батько забив на смерть свою трирічну доньку і намагався задушити десятирічного сина. Лише втручання правоохоронців врятувало хлопцю життя. Зараз мотиви цього жахливого вчинку з’ясовує міліція. І це лише відомі випадки злочинного ставлення батьків до власних дітей. Якою буде доля підростаючого покоління, не потрібного батькам, нині важко передбачити. Однак, держава продовжує усіх без розбору спонукати народжувати. Тільки на Луганщині щомісяця добрим і поганим матусям виплачується понад сто двадцять п’ять мільйонів гривень. А куди потім підуть ці гроші – на памперси із годувальними сумішами чи цигарки з горілкою – ніхто особливо не переймається.
Повідомляє "ЛОТ"
Якщо ви помітили помилку, будь ласка, виділіть неправильний текст та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо, що робите нас кращими.
Будь ласка, не пишіть повідомлення, що містять образливі і нецензурні вислови, заклики до міжрелігійної, міжнаціональної та міжрасової ворожнечі. Такі коментарі будуть видалені.
Безбар’єрність стає стійкою тоді, коли є люди, які щодня тримають її у фокусі уваги в громадах, міністерствах та інших установах. Саме про це йшлося під час першої зустрічі мережі амбасадорів безбар’єрності.
У сучасному мегаполісі, де кожна хвилина на рахунку, вантажне таксі київ стало незамінним рішенням для тих, кому потрібно швидко та зручно перевезти речі, меблі, будматеріали чи обладнання. Така послуга поєднує оперативність, доступність та індивідуальний підхід до кожного клієнта.
Сьогодні свій ювілей святкує директорка Тернопільської спеціалізованої школи №7 — Галина Миколаївна Костюк.
Питання належного оформлення трудових відносин – один із пріоритетних напрямів роботи Державної податкової служби, органів місцевого самоврядування та Держпраці. Тож сьогодні в Головному управлінні ДПС у Тернопільській області було проведено спільну робочу зустріч за участі в. о. начальника Головного управління ДПС у Тернопільській області Ольги Ліщинської, заступника начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Віктора Андрійчука та фахівців відомств.
Інтерактивна зустріч була проведена в рамках рамках поїздок Центру регіонами України. Учасники мали змогу ознайомитися з роботою Верховної Ради, її функціями та структурою.