У Луцьку відкриють ЦУМ

Невдовзі то буде сучасний торговий центр, щоправда рости вверх споруда не стане. Натомість вражатиме «начинкою». А колись саме на цьому місці функціонував іподром, згодом за землі під нинішнім центральним універмагом міста навіть судилися, а ще пізніше – вирувала ярмаркова торгівля, де головним закладом був… шинок. ПРИМІСЬКІ ЗАДВІРКИ?.. Це нині ЦУМ – одна з центральних точок міста і головний орієнтир, а наприкінці 18-го ст. центром тут навіть «не пахло». Територія не входила до міста. Фактично то були приміські задвірки. Місцину називали Марсовим полем. Тут розташовувалися казарми кінного полку Литовського корпусу Луцького гарнізону. А ще – стайні, гауптвахта та офіцерські садиби. Саме на Марсовому полі часто влаштовували військові гуляння – різноманітні концерти полкових оркестрів та огляди військ. Згодом на місці сучасного універмагу облаштували іподром. Було то в 1816-му. Приєднали територію до міста вже після 1830 р. Щоправда, й тоді чиновники грішили й міряли землю… некоректно. Відтак колишній статський радник пан Бєлюгов почав активно скаржитися – дійшов навіть до суду. Мовляв, влада, визначаючи межі міста, присвоїла частину його земель. Феміда, як і нинішня, мізкувала довго. Та настільки, що землевласник до її висновку не дожив. Його нащадкам довелося змиритися з тим, що територію визнали міською. У середині 19-го ст. майдан, який на той час уже називали Парадним, точно не був елітною територією Луцька. Вояків переселили, відтак із парадами тут уже не ходили. Правда, згодом завирувала торгівля та справжній ярмарковий колорит: із П’ятницької гірки перенесли ринок (принаймні про такий історичний факт у своїй книзі «Вулиці і майдани Луцька» розповідають Вальдемар Пясецький та Феодосій Мандзюк). Продавали навіть худобу, відтак встановили мірницю та ваги. Щоправда, приходили на ярмарок не лише, аби придбати чи продати, а й для того, щоби пропустити шкалик у шинку Антона Чершина, котрим керувала дружина покійного власника Анна. До слова, заклад користувався неабиякою популярністю, тому й фразу «сходити до Анни» знав чи не кожен міщанин. У генплані 1869-го місцину довкола нинішнього ЦУМу позначили як територію під новий мікрорайон. Мовляв, центральна вулиця мала пролягти саме від майдану. Відтак ярмарок… перенесли. На той час міську ратушу просто закидали скаргами: буцімто розвели на ринку жахливу антисанітарію. Коли ж бажання мешканців виконали, скарги полетіли від крамарів та шинкарів, бізнес яких став стрімко занепадати. Словом, діяли тогочасні… підприємці практично сучасними методами. У результаті ярмарок перенесли трохи далі, аби вовки лишилися ситими і вівці – цілими. «ДА БУДЕТ САД!» Помізкувавши, що робити з вільною площею, в міській управі прийняли рішення: закласти міський публічний сад. У 1907-му навіть створили спеціальну комісію, котра обирала проект. Чесно кажучи, зі справою не надто барилися, бо за лопати всерйоз узялися лише у 1910-му. Згодом далеко не бідні міщани мали в саду іменні (!) дерева. За ними доглядали особисто. Щоправда, у зелений куточок три роки поспіль узагалі не пускали відвідувачів, а згодом – за вхід брали гроші: 5 коп. із людини. У 20-х роках 19-го ст., як би тепер сказали, було змінено цільове призначення саду й переведено у розряд… міського парку. На його території буквально впродовж трьох десятиліть постало й «пропало» кілька кам’яних вождів: спершу встановлювали, а згодом демонтували пам’ятники Юзефу Пілсудському, Сталіну й Леніну. Та хто б не стояв серед дерев, лучани завше любили цю місцину, часто відвідували парк. Під кінець 60-х браві комуністи загорілися ідеєю перемістити центр міста подалі від будівлі обкому партії. Тому парк… вирубали. Не пошкодували навіть рідкісних порід дерев. До 1978-го новостворений майдан забудували повністю. Ще у 1967-му в північній частині звели центральний універмаг міста. Діяли в кращих традиціях епохи: відкриття приурочили 50-й річниці створення Радянського Союзу й працювали, як і годиться, в рамках соціалістичного змагання на честь 50-річчя Великого Жовтня. Причепили й відповідну табличку… На той час будівля була сучасною, й якнайкраще відображала тенденції совкової архітектури. В асортименті магазину – найрізноманітніші товари: від канцелярії до килимів. Правда, щось добре, як казали в ті часи, – під прилавком. Працювати продавцем у головному торговому закладі міста було направду престижно. Тоді ніхто й подумати не міг, що одного дня все піде з… чорним димом у далекому 2011-му. РЕНОВАЦІЯ… ПАМ’ЯТНИКА «СОВКУ» Невдовзі після пожежі ЦУМ почали демонтувати. При чому – надшвидкими темпами. ЗАТ «Універмаг «Луцьк» буквально за два тижні після НП отримало перший дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди для проведення реконструкції , згодом – 25 січня 2012-го – ще один. Словом, справа пішла. Щоправда, лучани нарікали: доводиться терпіти незручності, а власники прохали вибачення. Чому ж довкола універмагу виникло стільки чуток? Усе просто: проектна організація «Інститут проектування «Комфортбуд» зі Львова представила кілька варіантів майбутнього торгового центру, серед яких і – висотка, що сягає неба. Всі проекти викладено на інтернет-сторінці організації, відтак кожен охочий зайшов і подивився. А далі спрацювало… народне радіо. Аби дізнатися що й до чого з перших уст, подалася безпосередньо на будмайданчик. Нині на об’єкті кипить робота. На кожному з поверхів працюють будівельники. Обіцяють завершити до Нового року. Щоправда, поки конкретної дати не називають: мовляв, у разі чого не хочуть бути голослівними. – Завершення будівництва заплановане на четвертий квартал цього року,– ввів у курс справи головний інженер ЗАТ «Універмаг «Луцьк» Віктор Тимощук. – Зважаючи на те, що розпочали в першому кварталі, заплановано виконати всі роботи за рік. Що ж передбачає генеральна реконструкція? Кількість поверхів залишиться тією ж – п’ять, однак загальна площа буде значно більшою. Якщо в радянському магазині налічували 7 тис. 716 квадратів, то сучасний універмаг – трохи більше 12 тис. – Розширяємо внаслідок добудови передньої частини на головному фасаді з метою встановлення ескалаторів та травілатора, а також унаслідок добудови задньої дворової частини зі встановлення ескалаторної групи та двох панорамних ліфтів, – продовжив Віктор Михайлович. У підвалі розташують супермаркет із торговим залом завбільшки у тисячу кв. м. Мовляв, уже є домовленість із конкретною солідною мережею. – При вході згідно з проектом заплановано встановити травалатор, – зауважив головний інженер. – Це – безщабельні рухомі доріжки. Ними зручно користуватися людям на візках. Травалатор вестиме до супермаркету. До речі, ідею з облаштуванням більшого продуктового магазину лучани сприйняли на ура. Що не кажіть, а в центрі міста подібного закладу якраз і не вистачає. Та й конкуренція невеликим магазинчикам, котрі не раз завищують ціни на харчі, доведеться зважати на наявність потужнішого конкурента. Решту поверхів відновленого ЦУМу відведуть під так звані бутики. А на п’ятому поверсі будуть заклади громадського харчування. Загалом у будівлі встановлять серйозні вертикальні комунікації: 12 ескалаторів та два панорамних ліфти. Окрім того, ЗАТ «Універмаг «Луцьк» доведе до толку й територію коло будівлі – здійснить благоустрій. Обіцяють викласти бруківку. Мовляв, комар носа не підточить. Поживемо – побачимо.

volga.lutsk.ua