Бунт на кораблі: «Волинська газета» виступила з нищівною критикою проти свого засновника – Волинської ОДА та персонально її очільника Володимира Гунчика. Редакція КНК Медіа вітає такий вчинок, адже журналістика не повинна прислужуватись владі, більше того – закривати очі на її помилки. Підтримуємо своїх колег з Луцька!
«ГАЗЕТА без ГУНЧИКА» - з таким заголовком на передовиці побачили вчора читачі черговий номер «Волинської газети». Для регіональної преси, особливо для такої, де у засновниках перебуває місцева облдержадміністрація, це не просто мужній вчинок. Це практично шлях на Голгофу, адже з цього моменту ти вже не можеш не те, що на підтримку очікувати, – тепер ти вигнанець, хлопчик для биття, жертва. Зрозуміло, що для такого рішення потрібні серйозні підстави. І вони були.
Чесно кажучи я й не пригадую таких повстань – зазвичай конфлікти між засновниками вирішуються кулуарно, або ж у суді. Та урвався терпець у трудового колективу: вирішили боротись з несправедливістю публічно.
Ось частина повідомлення для читачів газети, яке було розміщено на їхньому офіційному сайті.
«Голова облдержадміністрації Володимир Гунчик перетворився для колективу «Волинської газети» на уособлення антинародного режиму, діяльність і бездіяльність якого спрямована на моральне знищення журналістів та фізичну ліквідацію видання. До 25 жовтня ми не виносили сміття з нашої редакційної кухні. І хоча хлам безрезультатного спілкування та безперспективної переписки з головою облдержадміністрації Володимиром Гунчиком уже загрожував виникненням смертоносної інфекції, зціпивши зуби, ми мовчали. І ось 23 жовтня 2015 р. редакція отримала черговий епістолярний перл тимчасового керівника виконавчої гілки влади нашого краю. Стало зрозуміло: «Була без радості любов, розлука стане без печалі». Пора називати речі своїми іменами. Що й робимо, звертаючись до волинської громади та побратимів по журналістському перу».
То що ж спричинило початок цієї війни? Не будемо переказувати всю історію, за цим посиланням ви її можете вивчити детальніше. Але як нам стало зрозуміло, наріжним каменем конфлікту стало декілька важливих моментів.
Перше – це не бажання спілкуватись з журналістами на рівних, чесно і не заангажовано. У пана Гунчика, як стверджують журналісти, була повна відсутність бажання знайти взаєморозуміння з редакцією та й комунікації як такої не було взагалі. Лише офіційне листування, бюрократична тяганина.
Друге – відсутність фінансової підтримки редакції, яка ледь виживала, хоча ОДА має у пакеті засновників 24%. Хоча б на чверть мали забезпечити можновладці матеріальні потреби редакції, та дзуськи: фінансові потоки пан Гунчик спрямовував на… самопіар та рекламу своєї державної діяльності (якщо це так можна назвати). Особливо яскраво це відбувалось саме перед виборами – що логічно і цинічно.
Третє – журналісти втомились писати хвалебні оди чиновникам та закривати очі на реальні проблеми області. А ще – прислуговувати можновладцю, який тільки вигляд робить, що щось вирішує і чимось насправді необхідним для людей займається. Процитую: «Про що говорити з людиною, яка неодноразово продемонструвала чи то нездатність, чи то небажання хоч щось вирішувати по суті? Яка чує лише самого себе? Яка всі заслуги присвоює, а всі прорахунки звалює на інших? Яка, врешті-решт, з допомогою піару за бюджетні гроші намагається видати бажане за дійсне? В якої, здається, великі проблеми з честю, совістю, повагою до інших та явний синдром бонапартизму? А хіба тов. Гунчик припустився катастрофічних провалів у роботі не лише в інформаційній сфері, яку «замкнув» особисто на себе? Хто відповість за те, що «Діалог», «Віче-інформ» і «Телерадіогазета» через фінансові проблеми перестали виходити у світ?! А які місцеві медіа будуть знищені найближчим часом?». Далі йде перелік чи не двох десятків серйозних прорахунків місцевої влади та особисто Володимира Гунчика. Там і «бурштинова війна», і обділені ветерани АТО, страйки шахтарів з ліквідованими шахтами – звинувачення серйозні і обґрунтовані… Та чи цей голос в пустелі почують?
Журналісти «Волинської газети» мають сумнів. Адже цього року вже звертались до людини, яка й поставила «на царство» Володимира Гунчика – до президента Петра Порошенка. Та все відбулось банально: з АП рішення зборів трудового колективу переадресували в Кабінет Міністрів України, а з відомства Яценюка його перенаправили до… Володимира Петровича Гунчика. Мовляв, самі натворили проблем, самі й розбирайтесь.
Наостанок хочеться згадати ще один важливий момент. Неординарний. Журналісти «Волинської газети» публічно посипають голову попелом: теж визнають свою вину в тому, що так сталося. Що з власної ініціативи професійно розказували про окремі досягнення влади, тимчасовим уособленням на Волині наразі є голова ОДА Володимир Гунчик. Що намагалися не помічати катастрофічних провалів, які перетворилися на систему за час його правління. Що рік тому, на президентських виборах, відкрито підтримали кандидатуру Порошенка – і перетворили газету на агітмайданчик.
І це мабуть добре. Бо не важливий факт бунту і непокори, якщо ти не визнаєш своїх власних помилок. А ще важливіший момент – якщо ти усвідомлюєш свою помилку і наступного дня знову не наступиш на ті самі граблі. Бо на третій сторінці цього номеру, у стилі журналістського камінг-ауту, розміщені скандальні матеріали політичної сили, яка нині увійшла у відкрите протистояння з владою. Це наштовхує на сумніви, друзі.
.jpg)
Хочеться думати, що це так просто співпало, бо на часі. Або ж – нехай і ситуативне партнерство заради досягнення поставленої мети. Та хочеться нагадати колегам китайське прислів’я про ізострічку: «Немає нічого більш постійного, ніж тимчасове». Бо можна не встигнути вилізти з одного лайна, а вже втрапити в інше.
Мудрості, розважливості та натхнення на творчій журналістській ниви. І просто удачі!
Тихолаз Ігор
Всі статті автора
Якщо ви помітили помилку, будь ласка, виділіть неправильний текст та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо, що робите нас кращими.
Будь ласка, не пишіть повідомлення, що містять образливі і нецензурні вислови, заклики до міжрелігійної, міжнаціональної та міжрасової ворожнечі. Такі коментарі будуть видалені.
Безбар’єрність стає стійкою тоді, коли є люди, які щодня тримають її у фокусі уваги в громадах, міністерствах та інших установах. Саме про це йшлося під час першої зустрічі мережі амбасадорів безбар’єрності.
У сучасному мегаполісі, де кожна хвилина на рахунку, вантажне таксі київ стало незамінним рішенням для тих, кому потрібно швидко та зручно перевезти речі, меблі, будматеріали чи обладнання. Така послуга поєднує оперативність, доступність та індивідуальний підхід до кожного клієнта.
Сьогодні свій ювілей святкує директорка Тернопільської спеціалізованої школи №7 — Галина Миколаївна Костюк.
Питання належного оформлення трудових відносин – один із пріоритетних напрямів роботи Державної податкової служби, органів місцевого самоврядування та Держпраці. Тож сьогодні в Головному управлінні ДПС у Тернопільській області було проведено спільну робочу зустріч за участі в. о. начальника Головного управління ДПС у Тернопільській області Ольги Ліщинської, заступника начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Віктора Андрійчука та фахівців відомств.
Інтерактивна зустріч була проведена в рамках рамках поїздок Центру регіонами України. Учасники мали змогу ознайомитися з роботою Верховної Ради, її функціями та структурою.