На етапі Кубка світу в Італії львівська шпажистка святкувала перемогу.
Після тріумфу на чемпіонаті світу з фехтування-2009, де 19-річна Анфіса Почкалова стала однією з наймолодших призерок світових першостей серед шпажисток, наступними роками зійти на п’єдестал пошани львів’янці не вдавалося. В олімпійському Лондоні Анфісі довірили змагатися лише у командних змаганнях. Але важкі травми й невдачі не зупинили підопічну Андрія Орликовського. І ось минулими вихідними чорна смуга для Анфіси закінчилася. На першому у новому сезоні етапі Кубка світу в італійському Леньяно Почкалова святкувала перемогу.
-Кілька років у мене був відчутний спад, - визнала Анфіса Почкалова. - Але я не опускала рук і так щиро хотіла перемогти, що, мабуть, Боженька почув мене. І ось у Леньяно вирішив допомогти.
Мої попередні поразки — радше з галузі психології. Коли програєш раз, на наступних змаганнях хочеться відігратися. Коли завершуєш усі змагання ще на ранніх стадіях рік, два і три, стає доволі складно переконати себе, що ти у спорті здатна зробити більше... Мені відверто бракувало упевненості Яни Шемякіної. Вона, навіть коли поступається, абсолютно точно знає, що сильна. І це притягує наступні перемоги.
- Хто, в такому випадку, допоміг вам повірити у себе?
- Намагалася розібратися у собі самостійно, та у мене не виходило. А бажана допомога збоку так і не надходила... Покривлю душею, якщо скажу, що Андрій Вікторович (Орликовський — О. С.) не помічав мене. Однак у нього багато учениць. І тренер не може весь свій час приділяти мені... Утім, за свою перемогу і власне перетворення дякую саме тренерам, які запропонували мені змінити тактику і деякі технічні нюанси. Я стала вище тримати озброєну руку, і тепер суперницям дедалі важче “ловити” мене контратаками у плече. По-іншому почала ставитися і до фізичної роботи: відмовилася від тренування наосліп з величезними обсягами навантажень, через що донедавна була постійно травмованою.
- Який поєдинок цього кубкового етапу виявився для вас найскладнішим?
- З киянкою Оленою Кривицькою. На внутрішніх змаганнях я зазвичай поступаюся їй, а на останньому старті програла просто з розгромним рахунком. У мене складається враження, що тренер киянок готує своїх підопічних спеціально під нас. Та цього разу мені вдалося тактично правильно побудувати двобій і перемогти (15:13). Просто Олена ще не звикла до моєї нової тактики і не була готовою до такого розвитку подій (сміється). З кореянкою Інь Йон Чой друга половина поєдинку складалася не на мою користь: я почала поступатися їй у дистанційній грі. Але все ж зуміла залишити перевагу за собою (15:14).
- У наступному поєдинку ви взяли гору над естонкою Катріне Легіс, яка перед тим перемогла Яну Шемякіну...
- Ми з Яною завжди підказуємо одна одній. Перед цим двобоєм вона розповіла, що естонці вдавалося найкраще. Тими атаками, перед якими не встояла Яна, Катріне попсувала нерви і мені. Вона дуже висока, десь під 1,85 м. Тож, попри те, що естонка не може похвалитися швидкістю, її затяжні атаки просто змітають суперниць з доріжки. Та мені вдалося перехитрити її: я вдавала, наче провалююсь в атаці, суперниця вилітала в свою атаку, а я спокійно вставляла шпагу у контратаці. Зовсім іншим був поєдинок проти Брітти Хайдеманн. Перші три хвилини вона практично нічого не робила, очікуючи, що моє нетерпіння принесе мене на зручну для неї дистанцію. Та цього не сталося, я протрималася. У другій трихвилинці уже не витримала Брітта і сама побігла на мене. Але відчувалося, що робити це їй уже важко. Німкеня просто задихалася і намагалася щоразу взяти хоч невеличку паузу для перепочинку — поправляла клинок, зав’язувала шнурівки... Я перемогла її завдяки кращій фізичній готовності (7:6).
А от перемогою над Аною Бранзою можна пишатися. Румунка завжди чітко знає, як фехтуватиме з тією чи іншою суперницею. І мало того, що усіх переграє тактично, та ще й робить це напрочуд красиво. Початок двобою був виключно за Бранзою: що б я не робила, завжди горів один її “ліхтар”. Ключовою у цьому поєдинку стала проста фраза мого тренера: “Вмикай швидкість”. Ну я й увімкнула... Запропонувала їй такий темп, до якого румунка була не готова (13:12).
Якщо ви помітили помилку, будь ласка, виділіть неправильний текст та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо, що робите нас кращими.
Будь ласка, не пишіть повідомлення, що містять образливі і нецензурні вислови, заклики до міжрелігійної, міжнаціональної та міжрасової ворожнечі. Такі коментарі будуть видалені.
Безбар’єрність стає стійкою тоді, коли є люди, які щодня тримають її у фокусі уваги в громадах, міністерствах та інших установах. Саме про це йшлося під час першої зустрічі мережі амбасадорів безбар’єрності.
У сучасному мегаполісі, де кожна хвилина на рахунку, вантажне таксі київ стало незамінним рішенням для тих, кому потрібно швидко та зручно перевезти речі, меблі, будматеріали чи обладнання. Така послуга поєднує оперативність, доступність та індивідуальний підхід до кожного клієнта.
Сьогодні свій ювілей святкує директорка Тернопільської спеціалізованої школи №7 — Галина Миколаївна Костюк.
Питання належного оформлення трудових відносин – один із пріоритетних напрямів роботи Державної податкової служби, органів місцевого самоврядування та Держпраці. Тож сьогодні в Головному управлінні ДПС у Тернопільській області було проведено спільну робочу зустріч за участі в. о. начальника Головного управління ДПС у Тернопільській області Ольги Ліщинської, заступника начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Віктора Андрійчука та фахівців відомств.
Інтерактивна зустріч була проведена в рамках рамках поїздок Центру регіонами України. Учасники мали змогу ознайомитися з роботою Верховної Ради, її функціями та структурою.