З добрими намірами і готовністю допомогти приходять до одиноких немічних рівнян соціальні працівники Товариства Червоного Хреста.
За плечима в жительки Рівного Лідії Іванівни Євдокимової – 90 років. Однак її живому розумові та оптимізму може позаздрити будь-хто. І це незважаючи на те, що жінка уже два роки прикута до ліжка. Вона жваво цікавиться усім, що відбувається навколо, по-філософськи ставиться до життя, а найбільшою розрадою для неї є читання. Єдине, за чим по-справжньому сумує, то це за тим, що немає з ким вдосталь поспілкуватися. Самотність дошкуляє їй більше, ніж хвороба, яка підступно прирекла на «домашній арешт». Звичайно, її навідують друзі, приносять книги. Вона завжди рада хорошим гостям. Адже звикла жити активно, до 83-х років викладала в гуманітарному університеті, виховала чимало хороших спеціалістів. Жити цій інтелігентній жінці допомагають почуття оптимізму, а ще хороші помічники з міської організації Товариства Червоного Хреста. Уже тривалий час вони допомагають жінці долати побутові труднощі. Нині тричі на тиждень її господарськими справами займається Віра Зирянова. Вона перебуває на обліку в Рівненському міському центрі зайнятості, але завжди очохе погоджується на громадські роботи й сумлінно допомагає своїм підопічним. А їх у неї дев’ятеро, найстаршому – 93 роки. Проте на всіх у жінки вистачає сили і терпіння, кожного з них намагається не обділити своїм теплом. Лідія Іванівна Євдокимова свою помічницю Віру Зирянову завжди чекає з нетерпінням. – Дуже хороша жіночка – добра, щира, ввічлива, привітна, – нахвалює вона її. – Будь-яке прохання виконує швидко. І робить це з душею, а не просто для галочки. Прекрасно готує. Особливо мені смакує борщ, який вона варить. А ще з нею можна просто поговорити про життя, поділитися своїми думками. Коли днями лежиш одна у квартирі, то такі моменти сприймаєш із вдячністю. Приємно, що не перевелися у світі добрі люди, які уміють зігріти старість теплотою і щирим словом. Одне лише погано, що кожних півроку помічниці змінюються. Тільки познайомишся, звикнеш, а вже треба прощатися. Я теж переконалася при ближчому знайомстві, що Віра Вікторівна справді надзвичайно позитивна людина. До своїх підопічних ставиться наче рідна дочка. Про кожного з них розповідає з повагою, видно, що по-справжньому переймається їхнею долею і проблемами. – Спочатку було важко, бо на людях, якими опікуюся, позначилися не тільки роки. Старість прийшла до них із хворобами і самотністю, – розповідає Віра Вікторівна. – Вони прожили нелегке життя, дуже боляче сприймають будь-яку образу і неувагу. Інколи доводиться не тільки прибирати, варити їсти, ходити за продуктами, а й бути для них тією «жилеткою», в яку вони можуть поплакати, вилити свої жалі, поділитися спогадами про минуле життя. От, наприклад, Лідію Іванівну Євдокимову можу слухати годинами. У неї яскрава біографія, доля посилала їй чимало випробувань, вона багато читає і знає, тож спілкуватися з нею – одне задоволення. Та й з усіма іншими знаходжу спільну мову, намагаюся кожному приділити максимум уваги. – Нині у нас трудяться 15 соціальних працівників, – розповідає голова міської організації товариства Червоного Хреста Світлана Богородицька. – Це безробітні жінки, а в нас працюють на громадських роботах. Така співпраця з Рівненським міським центром зайнятості, яка триває вже чимало років, – важливий соціальний проект. Бо в результаті наших спільних зусиль чимало старих і немічних людей Рівного отримують конкретну допомогу, мають налагоджений побут. Для багатьох з них – це єдина можливість поспілкуватися. Звичайно, не кожен готовий до такої роботи. На неї наважуються тільки ті, хто має добре серце, чуйну душу і здатність проявляти милосердя. У Рівненському міському центрі зайнятості завжди ідуть нам назустріч і враховують ці особливості при підборі кадрів на громадські роботи. Головний спеціаліст відділу взаємодії з роботодавцями міського центру зайнятості Світлана Моргунова доповнила розповідь Світлани Хомівни такими цифрами: торік до громадських робіт у Рівненській міській організації Товариства Червоного Хреста залучали щомісяця в середньому по 28 безробітних. На оплату їхньої праці з Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття використано понад 403 тисячі гривень. У цьому році щомісяця соціальну допомогу одиноким та інвалідам надають 15 безробітних жінок. За 5 місяців на це використано майже 80 тисяч гривень із коштів Фонду.
Якщо ви помітили помилку, будь ласка, виділіть неправильний текст та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо, що робите нас кращими.
Будь ласка, не пишіть повідомлення, що містять образливі і нецензурні вислови, заклики до міжрелігійної, міжнаціональної та міжрасової ворожнечі. Такі коментарі будуть видалені.
Безбар’єрність стає стійкою тоді, коли є люди, які щодня тримають її у фокусі уваги в громадах, міністерствах та інших установах. Саме про це йшлося під час першої зустрічі мережі амбасадорів безбар’єрності.
У сучасному мегаполісі, де кожна хвилина на рахунку, вантажне таксі київ стало незамінним рішенням для тих, кому потрібно швидко та зручно перевезти речі, меблі, будматеріали чи обладнання. Така послуга поєднує оперативність, доступність та індивідуальний підхід до кожного клієнта.
Сьогодні свій ювілей святкує директорка Тернопільської спеціалізованої школи №7 — Галина Миколаївна Костюк.
Питання належного оформлення трудових відносин – один із пріоритетних напрямів роботи Державної податкової служби, органів місцевого самоврядування та Держпраці. Тож сьогодні в Головному управлінні ДПС у Тернопільській області було проведено спільну робочу зустріч за участі в. о. начальника Головного управління ДПС у Тернопільській області Ольги Ліщинської, заступника начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Віктора Андрійчука та фахівців відомств.
Інтерактивна зустріч була проведена в рамках рамках поїздок Центру регіонами України. Учасники мали змогу ознайомитися з роботою Верховної Ради, її функціями та структурою.