Тернопілля часто називають Країною замків України. Це і справді так. Проте в області є райони, які вважають загальновизнаними скарбницями замкової архітектури. Для прикладу, Борщівський чи Бучацький райони. Тут зосереджена мало не половина фортифікаційних споруд області. Якщо Бучацький район може похвалитися чотирма відомими замками — Бучач, Підзамочок, Золотий Потік та Язловець, то Борщівський район — п’ятьма: Кривче, Скала, Висічка, Кудринці та Окопи. Це не рахуючи оборонних храмів та тепер вже пустих замчиськ. Про Тернопільський район такого ніхто не скаже. Таке враження, що у цьому районі, крім Тернопільського замку, більше і поглянути немає на що. Насправді ж це не так, тому спробуємо потрохи це виправляти. Сьогодні наша увага спрямована на колишнє містечко, а тепер заштатне село, — Баворів. Чи завжди воно було заштатним?
Плутанина з початком поселення
До Баворова в мене чомусь особливе ставлення, яке важко пояснити. Не через близькість до Тернополя, не через колишню велич, яку я ніколи не бачив, а просто якась магічність, що постійно мене притягує до цього місця. І справді, Баворів я відвідую по кілька разів на рік. Що ж там такого було і є? Варто зупинитися на становленні містечка, яке, до речі, є ровесником Тернополя. А якщо бути точнішим, то Тернопіль є ровесником Баворова, оскільки останній відомий вже з 1522 року, коли належало родині Баворовських гербу Прус ІІ. Цікаво, що, як і у випадку з Тернополем, хроніки мовчать про поселення попередника Баворова, хоча, найімовірніше, воно все-таки було. Надто вже гарне місце! В тому числі і для оборони.
З Баворовськими та першим Баворівським замком у нас плутанина, оскільки, як завжди, існує дві точки зору. Отже, одна стверджує, що перша письмова згадка про дане поселення відноситься до 1439 року (!) як власність якогось С. Баворовського. Досить цікаво, особливо, якщо вилізти з інтернетівської Вікіпедії і поглянути на інші джерела з того ж таки Інтернету, але більш докладні. Відомо, що перша згадка про Баворовських походить тільки з 1593 року. Досить конкретна розбіжність. А починалося все таким чином. Протопластом роду Баворовських був панок Вацлав Бавор, який жив у першій половині XVI століття і не мав іншого герба, як Злота Вольность. Такий собі шляхтич середньої руки з мішаною українсько-польською кров’ю, який, мабуть, більш ніж вправно володів мечем, бо отримав від короля Сигізмунда І-го (Старого) трохи маєтків на Поділлі. Саме цього Вацлава Бавора (згодом писара польного коронного) офіційно вважатимуть тим героєм, який започаткував два замки — один у Баворові, а другий — у колишньому містечку Острів (тепер село Тернопільського району).
Від Бавора до Баворовських
Отже, нам невідомо, якою ж була фортеця у першій половині XVI століття. Проте є відомості, що вона таки була дерев’яно-земляною. Багато хто скаже — теж мені, мовляв, фортеця, проте не варто забувати, що і Тернопіль у перші десятиліття свого існування теж мав вагому частку дерев’яних фортифікацій. Та що там Тернопіль! Навіть Теребовля на 70 відсотків у XVI столітті була дерев’яною.
У той самий час, тобто у 1540 році, Баворів вже пишався міським статусом магдебурзького права, так що є привід цим пишатися і сучасним баворівчанам. Проте повернімося до наших замків. Якихось конкретних даних за фактами руйнування та здобуття Баворівського замку ми не знаходимо, тим більше дивує ставлення „деяких громадян” до історії Баворова як до слабкого місця в оборонних ланцюгах Поділля. Зате нам відомий факт, що під Баворовом у 1589 році татари зазнали жахливої поразки від об’єднаних сил Вишневецьких та Острозьких та за підтримки місцевого ополчення. Замок, як відомо, ще і тоді був не кам’яним, що не завадило йому успішно боронитися.
Давайте ж розберемося, що там далі було з Баворовськими. У Вацлава Бавора, який, до речі, був одружений двічі (перший раз із Катериною Колановською, другий — із Ельжбетою Збаразькою) було троє діток: син Ян та донька Анна від першого шлюбу (про їх подальшу долю нічого невідомо), і від Ельжбети Збаразької був син Микола. Саме він нас цікавить. Микола Бавор став родоначальником роду Баворовських. Саме він змінив батьківську Злоту Вольность на новий герб Прус ІІ і своє родове прізвисько Бавор перетворив на Баворовський. От, власне, про Миколу Баворовського перша письмова згадка датована з 1593 роком і, найімовірніше, саме він є тим, хто перебудував замок у Баворові у кам’яному варіанті. Хоча і тут знову існує інша думка, що замок побудували аж у 1679 році — навряд чи після жахливого 1675 року, коли багато міст та сіл спопелили дотла і кордони Туреччини простяглися Поділлям навряд чи хтось би міг вибудувати нову споруду під самим носом у турків. Хоча і такий варіант не виключений, якщо брати до прикладу Бучацький замок. Проте в даному випадку можемо зіслатися на Володимира Мороза, який стверджує, що вже у 1638 році замок мав кам’яні мури. Цілком можливо. Якщо так, то це справа рук Миколи Баворовського.
Маргіналізація
Звичайно ж, не оминула Баворів і Хмельниччина. Достеменно відомо, що козаки кілька разів штурмували містечко, а за період 1648-1649 років у самому Баворові козацькими військами було знищено 98 садиб. Потім розвинутися містечку ставало дедалі важче. Після закінчення воєн, епідемій та тяганини з барськими конфедератами новий розвиток отримали Тернопіль, Теребовля, а Баворів поступово почав маргіналізуватися і перетворюватися на звичайне село. Така ж доля була у сотень інших містечок, які під австрійською владою втрачали статус міст. Це вже була інша влада та інші порядки. Не змінювалися до пори до часу лише власники — ними стабільно залишалися Баворовські, які ще, крім Баворова, володіли добрячою кількість поселень на південь від Баворова. Баворовські з приходом австрійської влади отримали титул графів священної Римської імперії — так гучно називалася імперія Габзбургів. Проте на короткий час Баворовські втратили Баворів, який згодом відкупили назад. https://rio-berdychiv.info/novini/na-pravakh-reklami/item/17864-murka-vs-meme-inc-chi-igry-interesnej.html
Теперішній час. Що залишилося?
Приїжджаючи у Баворів, сьогодні ми не знайдемо того, чим колишнє містечко пишалося протягом століть. Проте все-таки дещо є, і це дещо, варте нашої уваги. Сама перша принада, що зустрічає всіх прибулих ще на сільській автобусній зупинці, — це трохи поруйнований костел фундації Баворовських часу побудови другої половини XIX століття. Храм, незважаючи на руйнування, виглядає дуже привабливо, і, просто споглядаючи його, ніякі інші думки, крім тих, що крутяться навколо відбудови, голову не відвідують. Нещодавно його почали начебто ремонтувати: трохи розчистили, вирубали ліс, який ріс на склепінні, і є ймовірність, що він ще отримає друге дихання. Щодо фортифікацій, то тут знову ж таки Баворівська плутанина. Поважне видання „Земля Тернопільська” (видавництво “Джура”, 2003) стверджує, що „руїни замку тягнуться нині від Гнізни і аж до перебудованої замкової церкви Різдва св. Івана Хрестителя. Насправді все набагато простіше. Замчисько й справді є — воно, на щастя, незабудоване. А все, що залишилося від колишнього замку, — це перебудований із замкової каплиці у 1747 році костел, який згодом переосвятили на церкву УГКЦ — Баворовські толерували українську віру. Храм дуже простий, без архітектурних забаганок, можливо, був такий задум. Зараз важко сказати, але по-своєму все одно цікавий. Досить і того, що це як-не-як все одно залишки замку, тільки пристосовані. Але і це не все. Найбільший скарб, звичайно ж, ховає місце, на якому колись стояв замок, а тепер церква. Замчисько можна назвати місцем концентрації всієї історії містечка. Звідси воно починалося і тут заховані всі можливі скарби та свідоцтва минувшини. І навіть зараз від замку Баворовських залишилися завалені склепіння підвалів та підземні ходи, які потребують досконалого та уважного дослідження, розчищення та облагородження. Адже, якщо все-таки Баворів зуміє привести до ладу костел Баворовських, то в силу свого прекрасного положення та мальовничої природи воно теж зможе стати одним із потенційних центрів замкового туризму. Особливо, якщо підземелля Баворівського замку будуть мати відповідний вигляд та статус. Інколи саме підземні ходи можуть притягнути більше відвідувачів, ніж наземна споруда. А оскільки Баворів — це не Тернопіль, і підземелля замку ані перемуровані, ані використані під каналізацію, то тут нас можуть чекати багато відкриттів. Підземелля Баворівського замку — чим не туристична принада? Є чим займатися і що досліджувати.
Якщо ви помітили помилку, будь ласка, виділіть неправильний текст та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо, що робите нас кращими.
Будь ласка, не пишіть повідомлення, що містять образливі і нецензурні вислови, заклики до міжрелігійної, міжнаціональної та міжрасової ворожнечі. Такі коментарі будуть видалені.
Безбар’єрність стає стійкою тоді, коли є люди, які щодня тримають її у фокусі уваги в громадах, міністерствах та інших установах. Саме про це йшлося під час першої зустрічі мережі амбасадорів безбар’єрності.
У сучасному мегаполісі, де кожна хвилина на рахунку, вантажне таксі київ стало незамінним рішенням для тих, кому потрібно швидко та зручно перевезти речі, меблі, будматеріали чи обладнання. Така послуга поєднує оперативність, доступність та індивідуальний підхід до кожного клієнта.
Сьогодні свій ювілей святкує директорка Тернопільської спеціалізованої школи №7 — Галина Миколаївна Костюк.
Питання належного оформлення трудових відносин – один із пріоритетних напрямів роботи Державної податкової служби, органів місцевого самоврядування та Держпраці. Тож сьогодні в Головному управлінні ДПС у Тернопільській області було проведено спільну робочу зустріч за участі в. о. начальника Головного управління ДПС у Тернопільській області Ольги Ліщинської, заступника начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Віктора Андрійчука та фахівців відомств.
Інтерактивна зустріч була проведена в рамках рамках поїздок Центру регіонами України. Учасники мали змогу ознайомитися з роботою Верховної Ради, її функціями та структурою.