Одна година на шаленому тернопільському студентському євромайдані.
О 12.30 я йшла до театрального майдану зі сторони ЦУМу. Було чутно гул. Спочатку я не зрозуміла, що це так шумить, адже й уявити не могла, що перед драмтеатром може бути бодай тисяча людей. Ще в 11.00 бачила в соцмережах фотографії з площі – вона була пуста, а тут з вулиці Руської, з вул.Сагайдачного, з вул.Чорновола, та з інших боків, по четверо, по шестеро, групками, молодь чимчикувала на майдан. Очевидно у них закінчилося навчання. Мало хто мав парасолі, адже зранку, коли студенти їдуть на навчання, погода була зовсім не такою непривітною. Підійшовши так, що можу бачити театральний майдан, я не повірила своїм очам – сходи драмтеатру вщент “забиті” людьми, під дахом театру теж туляться студенти, ще й вистачило їх і на площу.
Вони викрикують гасла, злагоджено, дружно, весело, голосно: “Студенти- за Європу!”, “Тернопіль – за Європу!”, “Ми хочемо в Європу!”, “Слава Україні”, “Хто не скаче, той москаль”, тощо. Співають гімн. Хтось допомогає, вистукуючи ритм тамбурином. Мені нагадалися моменти перебування на стадіоні під час футбольних чемпіонатів – зараз біля драмтеатру відбувалося те ж, що й на глядацьких трибунах. Звичайно, не всі стоять струнко, не всі в ритм повторяють фрази про бажання у “Євросоюз” і не всі взагалі стоять на місці. Хтось “лялякає” по телефону, хтось “приколюється” з друзями, хтось снує поміж однолітками, хтось фотографується на пам’ять. Але атмосфера весела, енергетика – потужна, молодь – впевнена.
“Сфотографуйте ось цих студентів, – просить худорлявий хлопчина у фотографа Сергія Гуменецького, – це наш коледж”. Праворуч від пам’ятника незалежності, якщо дивитися від театру, розбили кілька наметів. А ліворуч, біля лавок – наскладали двометрові колоди. З таких же роблять і якусь конструкцію, на зразок шалаша. Є і дерев’яний підмосток – імпровізовна сцена.
Покинувши майдан, бо була потреба зайти до магазину, і повернувшись за 10 хвилин, я з розчаруванням побачила пусті сходи драмтеатру і застала тишу. “Невже сніг налякав?” – подумалося… Але ж ні, зненацька з боку шкіл №3 та №4 долинув той же гул, який я чула, коли йшла годину тому на майдан. То студенти скандували свої гасла уже біля пам’ятника Шевченку. “Ходять, аби не стояти на місці – гріються”, – подумалося. А сніг падає лапатий-лапатий, мокрий-мокрий… Чим не студентська романтика?
Якщо ви помітили помилку, будь ласка, виділіть неправильний текст та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо, що робите нас кращими.
Будь ласка, не пишіть повідомлення, що містять образливі і нецензурні вислови, заклики до міжрелігійної, міжнаціональної та міжрасової ворожнечі. Такі коментарі будуть видалені.
Безбар’єрність стає стійкою тоді, коли є люди, які щодня тримають її у фокусі уваги в громадах, міністерствах та інших установах. Саме про це йшлося під час першої зустрічі мережі амбасадорів безбар’єрності.
У сучасному мегаполісі, де кожна хвилина на рахунку, вантажне таксі київ стало незамінним рішенням для тих, кому потрібно швидко та зручно перевезти речі, меблі, будматеріали чи обладнання. Така послуга поєднує оперативність, доступність та індивідуальний підхід до кожного клієнта.
Сьогодні свій ювілей святкує директорка Тернопільської спеціалізованої школи №7 — Галина Миколаївна Костюк.
Питання належного оформлення трудових відносин – один із пріоритетних напрямів роботи Державної податкової служби, органів місцевого самоврядування та Держпраці. Тож сьогодні в Головному управлінні ДПС у Тернопільській області було проведено спільну робочу зустріч за участі в. о. начальника Головного управління ДПС у Тернопільській області Ольги Ліщинської, заступника начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Віктора Андрійчука та фахівців відомств.
Інтерактивна зустріч була проведена в рамках рамках поїздок Центру регіонами України. Учасники мали змогу ознайомитися з роботою Верховної Ради, її функціями та структурою.