На сцені «Березоля», у Тернополі, показали «Люкс для іноземців»

 Комедійна історія про дві сімейні пари, які опиняються в одному номері готелю не залишала байдужою тернопільську публіку. На фоні мистецького фестивалю, що відбувається на дворі, у кімнаті розгортаються різні курйозні та водночас конфліктні ситуації. Дану виставу поставили два роки тому. За цей час колектив театру грав її в театрах різних міст України.

Режисер-постановник вистави «Люкс для іноземців» народний артист України Анатолій Хостікоєв 25 березня був режисером і водночас актором вистави. Один з акторів захворів. Щоб не відміняти виставу, пан Анатолій вирішив взяти на себе роль. Відповідно рівень зацікавлення публіки, його емоційний стан та контакт сцени з аудиторією він відчував вже не лише як режисер, а й як актор.

– Публіка чудова. Видно, що Тернопіль театральне місто, акторів тут люблять і поважають. Ми також з повагою ставимося до наших глядачів. Приємно, що повний зал, глядачі знають наших акторів. Відчувається, що ця зустріч акторів і глядачів є бажаною.

– В нашій театральній компанії є вистави різного жанру – драма, рок-опера, побутова комедія та інше. Це – комедія-положення. Тут немає якоїсь філософської глибини. П’єсу, яку написав французький драматург, я переробив під наш лад. Вирішив побудувати виставу так, щоб спочатку люди не повірили у ситуацію, яка складається в житті, потім засміялися, потім десь сльозу пустили, а потім замислились. І так відбувається на кожній виставі, у будь-якому місті, де б ми не були, в різних куточках України.

За словами Анатолія Хостікоєва, у виставі закладені вічні відчуття – любов, прив’язаність дітей до батьків. «Люкс для іноземців»  він вважає сімейною виставою і хоче, щоб якомога більше людей подивилося її.

– Треба обов’язково давати людям надію, треба іноді зупинитися і замислитися, – каже Анатолій Хостікоєв. Ця вистава про те, як люди в світі губляться. А коли доля їх зводить, вони розуміють, що треба було жити з родинами, нікуди не їздити, не кидати своїх дітей. На жаль, в житті так не завжди відбувається і іноді комедійні ситуації міняються на трагічні і навпаки. Це означає, що життя не можна сприймати однозначно. В житті є і радість, і горе, і розлука. Найбільше бажання, щоб діти жили з батьками. Я думаю, що це називається щастям.

Ця вистава  в Тернополі була своєрідним іспитом, - вважає народний артист України Богдан Бенюк. Його акторський шлях нараховує вже 70 ролей в театрі і близько 60 в кіно. У виставі «Люкс для іноземців» Богдан Бенюк один з головних героїв.

– Коли в нас в Україні глядачі бачать хорошу виставу, вони з відкритою душею приймають. Зв’язок сьогодні був хороший. Ця вистава – це своєрідна екзаменоздача. Це дуже важливо приїхати в Тернопіль і показати виставу – це своєрідний іспит, який дає можливість ще другий раз приїхати. Глядачі вже будуть знати, що Театральна компанія їх не підведе. Сьогодні публіка дістала заряд, який дуже потрібен. Довкола творяться дуже багато речей, які не сприяють нашій психологічній рівновазі, а власне така вистава дає внутрішній спокій і віру в себе.

– Які ролі важче грати драматичні чи комедійні?

- Немає різниці. Бо як одна, так і інша сфера дає колосальне задоволення для душі. Тому не має ніякого значення граєш драму, комедію чи трагедію.

- Коли в залі знаходиться глядач, який дарує енергетику, це найчутливіший момент. Коли почуваєш підтримку – сили подвоюються. І  ти не думаєш про те, тобі важко чи ні. Думаєш про найважливіше – як донести ту ідею, яка сьогодні звучала, що українців у світі є багато, і вони можуть робити погоду в цілому світі. Ми навіть фіналом довели, що багато можемо змінити.

– Чи з’явиться в репертуарі Театральної компанії «Бенюк і Хостікоєв»  революційна тематика?

– Важко казати. Треба, щоб драматичний матеріал з’явився. Ці події ще в нас живуть, вони в нашому серці. Драматургія має бути через певний час після подій. В нас є молоді драматурги, які цікаво працюють. Думаю матеріал з’явиться, але це болючий матеріал. Драматичний матеріал має мати вирішення якоїсь проблеми, а проблема ще не вирішена.

– На фоні революційних подій, які тривають в Україні, наскільки важливо показувати публіці вистави?

– Мені телефонували багато людей позавчора, просили, щоб наша Театральна компанія показала вистави людям, які залишилися на Майдані, в Державній адміністрації Києва, в Жовтневому палаці. Є багато людей, яким потрібно зробити психологічне розвантаження. Телефонували і згадували нашу виставу «Енеїда», яка була в театрі імені Івана Франка. Казали, що така вистава потрібна для підняття духу. Я їм одразу назвав виставу «Задунаєць за порогом», де розкривається  проблематика повернення додому, коли ти переступаєш цей поріг, потім блукаєш по цілому світу і з’являється момент, коли можеш повернутися.  В зазначеній виставі ми якраз цю лінію яскраво протягуємо. Цю виставу можна було показати, бо дух повернення до хати і оберігання своєї території звичайно потрібний. Коли  в театрі імені Лесі Українки показували дану виставу, театральні критики сказали таку фразу: «Ви без зовнішніх трафаретів, прапорів глядацький зал робите українським». А це найголовніше.

http://www.0352.ua/