Мені змалку дуже хотілося бути активним учасником усіх подій, які відбувалися навколо мене, які мене хвилювали, які збуджували мою уяву.
Хотілося зробити щось таке, щоб усіх зацікавило те, про що я розповідав чи творив. Це спонукало до якихось дій, бо говорити – це одне, треба ж доводити свої прагнення ділом. У школі така нагода є завжди – це участь у художньому читанні, в драматичному гуртку, в естрадному співі, що я дуже люблю, а ще, якщо ти вмів розкрити якусь тему, важливу для учнів, то міг долучитися до видання стінгазети. Ось з цього я й почав.
асто брав участь у випуску газети, в розкритті тої чи іншої теми з навчальних предметів, потім почав друкувати в шкільній газеті свої статті про проведення тематичних вечорів у нашій школі, про те, як ми готуємося до ЗНО у випускному класі, про наші страждання і тяготи, що переживаємо нині.
За період навчання у старших класах я переконувався, що хочу бути публічною людиною, прагну всебічно аргументувати, логічно переконувати, об’єктивно викладати різні погляди. Адже це – журналістика!
Журналіст не письменник. Він – фахівець з опрацювання інформації, його завдання – розповісти, що думають в Україні та в світі про цікаве для читача, слухача або глядача, вміти відбирати та “впізнавати” цікаве і нове в інформаційному потоці, подавати його стисло й зрозуміло.
Інформація має бути свіжа, адже минуле плентається десь позаду. Для кожної статті важливий точний заголовок, призначенням якого є привернути увагу читача, лаконічно повідомити про головне в статті, викликати цікавість.
Сучасна журналістика має бути інформаційнонасиченою, відповідати стандартам наукового мислення, а для цього потрібно підвищувати компетентність автора, його здатність розуміти й аналізувати сучасні тенденції розвитку суспільства.
Та цього ще мало, щоб бути журналістом, потрібно виховувати в собі чітку життєву позицію і дотримуватися шляху до мети, яку ти намітив для себе, – поважати чесність, порядність, скромність, не шукати будь-яких особистих вигод та переваг, бути зібраним і толерантним.
Найбільше мене приваблює професія тележурналіста – одна з найяскравіших професій на телебаченні. Коли вмикаю телевізор, мене цікавлять насамперед політичні ток-шоу (Шустер Live), розважальні передачі (“95 квартал”, “Розсміши коміка”…), “Вісті” телеканалу СТБ, “ТСН” телеканалу 1+1… І зазвичай особливу увагу звертаю на телеведучого чи телеведучу, яка веде ту чи іншу передачу. Вони завжди в кадрі, завжди в центрі найцікавіших подій, завжди володіють інформацією. Їх особистості іноді яскравіші за особистості навіть найвідоміших акторів. Отже, тележурналіст – найвідоміша професія на телебаченні.
Перш за все треба оволодіти професією кореспондента, адже вони завжди перебувають там, де відбувається найцікавіше, в гущі подій. Ось тут можна навчитися готувати репортажі, монтувати й озвучувати матеріали з режисером і редактором. Це завжди зустріч з цікавими та відомими людьми, людьми, які чогось досягнули у житті й можуть поділитися своїм досвідом через екран, тільки потрібно вміло у них “роздобути” якомога більше інформації про шлях що вони пройшли. На мою думку, це дуже цікава робота, яка мене завжди захоплює, викликає бажання досконало оволодіти цією професією.
Останні події в Україні зворушили весь світ. Відвага журналістів, телеоператорів, фотографів з написами “Преса” ставала найулюбленішою ціллю цинічних карателів – снайперів. Перебуваючи в гарячих точках революційних подій журналісти правдиво висвітлювали події в Україні. Ризикуючи своїм життям, вели, прямі ефіри з місця подій.
Журналісти з телеоператорами демонстрували, як волонтери створили живий ланцюг до ста метрів, щоб забезпечити бійців на майдані водою, тому що машини з водою не могли під’їхати ближче. Як жінки-волонтери підкріплювали сили бійців їдою, гарячими канапками, як безперебійно працювала кухня, як медики надавали першу допомогу пораненим і відправляли їх в лікарні.
І сьогодні найголовніші новини в нашому житті висвітлюють журналісти, доносять їх усьому світові від правителів до простих людей. Спасибі вам, працівники засобів масової інформації! Бережіть себе! Ви потрібні людям так само, як повітря, хліб і вода.
Назар Волянський
Учень 11-А класу ЗОШ № 22
м. Тернопіль
Якщо ви помітили помилку, будь ласка, виділіть неправильний текст та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо, що робите нас кращими.
Будь ласка, не пишіть повідомлення, що містять образливі і нецензурні вислови, заклики до міжрелігійної, міжнаціональної та міжрасової ворожнечі. Такі коментарі будуть видалені.
Безбар’єрність стає стійкою тоді, коли є люди, які щодня тримають її у фокусі уваги в громадах, міністерствах та інших установах. Саме про це йшлося під час першої зустрічі мережі амбасадорів безбар’єрності.
У сучасному мегаполісі, де кожна хвилина на рахунку, вантажне таксі київ стало незамінним рішенням для тих, кому потрібно швидко та зручно перевезти речі, меблі, будматеріали чи обладнання. Така послуга поєднує оперативність, доступність та індивідуальний підхід до кожного клієнта.
Сьогодні свій ювілей святкує директорка Тернопільської спеціалізованої школи №7 — Галина Миколаївна Костюк.
Питання належного оформлення трудових відносин – один із пріоритетних напрямів роботи Державної податкової служби, органів місцевого самоврядування та Держпраці. Тож сьогодні в Головному управлінні ДПС у Тернопільській області було проведено спільну робочу зустріч за участі в. о. начальника Головного управління ДПС у Тернопільській області Ольги Ліщинської, заступника начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Віктора Андрійчука та фахівців відомств.
Інтерактивна зустріч була проведена в рамках рамках поїздок Центру регіонами України. Учасники мали змогу ознайомитися з роботою Верховної Ради, її функціями та структурою.