Прогулюючись осіннім центром Тернополя, вдалось поспілкуватися з гостями нашого міста – студентами-іноземцями, котрі здобувають тут освіту. Метою розмови було дізнатись, як живеться тут імігрантам, яка їхня історія. .. Першими були молоді хлопці, котрих зустрів біля драмтеатру. Після знайомства взяв у одного з них інтерв’ю:
Як вас звати? Звідки ви приїхали?
- Мене звати Хасан. Я з Кенії.
Скажіть, як ваш настрій в таку осінню погоду?
- Ми вже звикли. Я тут вже 4 роки. Але в нас такої погоди нема. Снігу в нас нема, окрім хіба гори Кіліманджаро.
Чим ви зараз займаєтесь? Працюєте, вчитесь?
- Навчаюсь в медичному.
Як вам навчання в університеті, чи є важко?
- В медичному апріорі важко. Але потрібно вчитись. Для цього ми й приїхали сюди.
Чи не шкодуєте, що поступили в медичний?
- Ні. Знаєте,я завжди хотів бути лікарем.
Як вам тут живеться? Що подобається, а що навпаки?
- Взагалі Тернопіль маленьке місто, воно є дуже файним для студентів.
Що спонукало вас покинути рідну землю?
- В Україні були мої друзі. Вони сказали мені, що тут дешевше. В нашому медичному вартість складає близько 10 тис. доларів за рік навчання. Ну а тут приблизно 4-4.5 тисячі. Тому й приїхали. Фінансово там складніше.
Як вас сприймають у нашому місті, як іноземців? Чи нормально вам, чи можливо іноді дискомфортно?
- Залежить від людей. Знаєте, це як п’ять різних пальців. Так само й тут. В нашій країні теж так є. Хтось ненавидить іноземців, хтось любить, хтось ні. Це присутнє. Добре є розуміти один одного.
Де ще ви були в Україні, та які у вас плани на майбутнє?
- Думаю, що я вже відвідав всю Україну (сміється). Був у Карпатах, у містах: Львові, Чернівцях, Вінниці, Одесі, Києві, Донецьку. А на майбутнє планую закінчити навчання і повернутись додому.
Також, багато іноземних студентів навчається в нашому технічному університеті. З однією дівчиною вдалось поспілкуватись безпосередньо в приміщенні інституту, в часі перерви між заняттями:
Як вас звати? Звідки ви приїхали?
- Мене звати Катаріна. Я приїхала з Анголи.
Скажіть, як ваш настрій в таку осінню погоду?
- Трохи дискомфортно, оскільки там, звідки я приїхала,- немає зими, чи надто холодної погоди,і тому зараз мені трохи незвично.
Скільки часу ви вже є в Україні?
- Вже близько півроку.
Чим ви зараз займаєтесь? Працюєте, вчитесь?
- Навчаюсь в політехнічному університеті.
Як вам тут живеться? Що подобається, а що навпаки?
- Мені тут подобається все. Тернопіль є гарним містом.
Що спонукало вас покинути рідну землю?
- Тут живе мій чоловік. Тому, власне, й приїхала сюди.
Чи важко вам живеться тут, якщо так, то в чому саме?
- Ні, тут не важко. Хіба через мову. Українську трішки розумію.(Катаріна себе явно недооцінювала, оскільки досить вільно спілкувалась українською – прим. авт. )
Як вас тут сприймають? Чи немає ворожого ставлення до вас, як до іноземців? Чи можете вільно гуляти містом?
- Так, але не вночі (сміється).
Де ще ви були в Україні, і які у вас плани на майбутнє?
- Я вже відвідала Львів, Київ, Вінницю, Харків, Івано-Франківськ.
Які у вас плани на майбутнє?
- На майбутнє.. Хочу додому.. (сміється)
На завершення скажу, що саме цікаве – те, що було абсолютно комфортно спілкуватись українською з обома студентами. Приємно бачити, що студенти відповідально відносяться до тієї місії, з якою вони приїхали на терени нашої неньки.
Станіслав Горохівський
Якщо ви помітили помилку, будь ласка, виділіть неправильний текст та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо, що робите нас кращими.
Будь ласка, не пишіть повідомлення, що містять образливі і нецензурні вислови, заклики до міжрелігійної, міжнаціональної та міжрасової ворожнечі. Такі коментарі будуть видалені.
Безбар’єрність стає стійкою тоді, коли є люди, які щодня тримають її у фокусі уваги в громадах, міністерствах та інших установах. Саме про це йшлося під час першої зустрічі мережі амбасадорів безбар’єрності.
У сучасному мегаполісі, де кожна хвилина на рахунку, вантажне таксі київ стало незамінним рішенням для тих, кому потрібно швидко та зручно перевезти речі, меблі, будматеріали чи обладнання. Така послуга поєднує оперативність, доступність та індивідуальний підхід до кожного клієнта.
Сьогодні свій ювілей святкує директорка Тернопільської спеціалізованої школи №7 — Галина Миколаївна Костюк.
Питання належного оформлення трудових відносин – один із пріоритетних напрямів роботи Державної податкової служби, органів місцевого самоврядування та Держпраці. Тож сьогодні в Головному управлінні ДПС у Тернопільській області було проведено спільну робочу зустріч за участі в. о. начальника Головного управління ДПС у Тернопільській області Ольги Ліщинської, заступника начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Віктора Андрійчука та фахівців відомств.
Інтерактивна зустріч була проведена в рамках рамках поїздок Центру регіонами України. Учасники мали змогу ознайомитися з роботою Верховної Ради, її функціями та структурою.