У крові та з гулею на лобі повернув�� пі�л� забав на батуті ше�тирічний Волод� Дудар. Однак підприємець-вла�ник атракціону запевн�є - ні він, ні його пер�онал не не�уть відповідально�ті за безпеку дітей на майданчику.
Трапив�� цей випадок 29 квітн�, увечері. Дві родини зу�тріли�� у парку, щоб відпочити. Семирічний Роман Воробець та ше�тирічний Волод� Дудар попро�или�� у батьків по�трибати на ігровому майданчику.
- Ми �иділи на лавці за 5-7 метрів від батутів, - розповідає мати травмованого хлопчика Марі� Дудар. - Відійшли звідти, бо перед майданчиком було людно.
Хлопці повернули�� до батьків уже через кілька хвилин. Роман був нал�каний, Волод� плакав і тримав руку біл� ока.
- Син нічого не міг �казати, лише �хлипував та тремтів в�ім тілом, - продовжує мати.
Роман розповів, що Волод� вдарив�� чолом з іншим хлопчиком.
- Я одразу побігла до жінки, Ñ�ка пропуÑ�кає дітей на батут, - продовжує мати. - Мене обурило те, що вона так легко відпуÑ�тила дитину з кров’ÑŽ на лиці, з майданчика. Ð�евже важко було його привеÑ�ти до наÑ�, поцікавитиÑ�ÑŒ, Ñ�к він почуваєтьÑ�Ñ�?
Марі� Дудар запитала про аптечку. �а ігровому майданчику її не було.
- Ми витерли дитині кров вологими �ерветками. Побачили гулю на півголови, - розповідає очевидець �аталі� Воробець.
Обурені люди підійшли до ка�ира, щоб розпитати про випадок.
- Вона нічого не хотіла казати. Ð�е хотіла навіть викликати влаÑ�ника майданчика, - дивуютьÑ�Ñ� тернополÑ�ни. – Тоді ми почали телефонувати у міліцію.
Слідчий приїхав через годину пі�л� наполегливих дзвінків людей.
За безпеку дітей на майданчику має подбати підприємець та його пер�онал, переконані люди. Однак вла�ник майданчика - іншої думки.
- Ми не Ñ�адок, Ñ�кий має неÑ�ти відповідальніÑ�ть за дітей, - каже чоловік (назвати прізвище відмовивÑ�Ñ�, - прим. ред.) – Ми надаємо поÑ�лугу, а батьки повинні Ñ�амі дивитиÑ�Ñ� за Ñ�воїми дітьми.

Травми трапл�ють��, додає він, але від батьків чекає адекватно�ті.
- Бувають різні Ñ�итуації - діти калічать руки, ноги. Ð�ле батьки йдуть додому, - продовжує підприємець. – Тут не Ñ�талоÑ�Ñ� чогоÑ�ÑŒ Ñ�ерйозного. Я ж приїхав, щоб подивитиÑ�Ñ� та розібратиÑ�Ñ�. Мені шкода, що так Ñ�талоÑ�Ñ�. Ð�ле й вони мають мене розуміти. Це дрібницÑ�. Ð�евже краще закрити через це атракціон?
Бізне�мен запевнив, що мі�цеві органи влади, �кі давали йому дозвіл на в�тановленн� майданчику, не вимагали мати аптечку.
- У мене не один майданчик Ñ– Ñ� цією Ñ�правою займаюÑ�ÑŒ не перший рік, - поÑ�Ñ�нює він. - Ви Ñ�амі бачите, що це надувний батут, він м’Ñ�кий. Ð� витратити Ñ�отню зайвих гривень на аптечку – не проблема. Буде тут баночка перекиÑ�у водню та зеленка.
Також вла�ник пообіц�в, що на вихідні на майданчику працюватимуть не одна, а двоє жінок, �кі �тежитимуть за пор�дком.
- �а майданчику можуть грати�� водноча� 20 дітей, але � прошу пу�кати 10-15, щоб уникнути таких неприємних випадків, - каже він.
Коментар
Ва�иль КОГУТ (54 р.), адвокат:
- Чи Ñ” порушеннÑ� з боку підприємцÑ�, на майданчику у Ñ�кого Ñ�тавÑ�Ñ� неприємний випадок, буде розбиратиÑ�Ñ� міліціÑ�. Мати хлопчика зробила правильно — звернулаÑ�Ñ� у медзаклад, щоб з’Ñ�Ñ�увати, чи Ñ” загроза здоров’ÑŽ дитини. Тепер їй треба чекати на виÑ�новки перевірки, Ñ�кі проведуть правоохоронці. Пише 20 хвилин
ßêùî âè ïîì³òèëè ïîìèëêó, áóäü ëàñêà, âèä³ë³òü íåïðàâèëüíèé òåêñò òà íàòèñí³òü Ctrl+Enter. Äÿêóºìî, ùî ðîáèòå íàñ êðàùèìè.
Áóäü ëàñêà, íå ïèø³òü ïîâ³äîìëåííÿ, ùî ì³ñòÿòü îáðàçëèâ³ ³ íåöåíçóðí³ âèñëîâè, çàêëèêè äî ì³æðåë³ã³éíî¿, ì³æíàö³îíàëüíî¿ òà ì³æðàñîâî¿ âîðîæíå÷³. Òàê³ êîìåíòàð³ áóäóòü âèäàëåí³.
Áåçáàð’ºðí³ñòü ñòຠñò³éêîþ òîä³, êîëè º ëþäè, ÿê³ ùîäíÿ òðèìàþòü ¿¿ ó ôîêóñ³ óâàãè â ãðîìàäàõ, ì³í³ñòåðñòâàõ òà ³íøèõ óñòàíîâàõ. Ñàìå ïðî öå éøëîñÿ ï³ä ÷àñ ïåðøî¿ çóñòð³÷³ ìåðåæ³ àìáàñàäîð³â áåçáàð’ºðíîñò³.
Ó ñó÷àñíîìó ìåãàïîë³ñ³, äå êîæíà õâèëèíà íà ðàõóíêó, âàíòàæíå òàêñ³ êè¿â ñòàëî íåçàì³ííèì ð³øåííÿì äëÿ òèõ, êîìó ïîòð³áíî øâèäêî òà çðó÷íî ïåðåâåçòè ðå÷³, ìåáë³, áóäìàòåð³àëè ÷è îáëàäíàííÿ. Òàêà ïîñëóãà ïîºäíóº îïåðàòèâí³ñòü, äîñòóïí³ñòü òà ³íäèâ³äóàëüíèé ï³äõ³ä äî êîæíîãî ê볺íòà.
Ñüîãîäí³ ñâ³é þâ³ëåé ñâÿòêóº äèðåêòîðêà Òåðíîï³ëüñüêî¿ ñïåö³àë³çîâàíî¿ øêîëè ¹7 — Ãàëèíà Ìèêîëà¿âíà Êîñòþê.
Ïèòàííÿ íàëåæíîãî îôîðìëåííÿ òðóäîâèõ â³äíîñèí – îäèí ³ç ïð³îðèòåòíèõ íàïðÿì³â ðîáîòè Äåðæàâíî¿ ïîäàòêîâî¿ ñëóæáè, îðãàí³â ì³ñöåâîãî ñàìîâðÿäóâàííÿ òà Äåðæïðàö³. Òîæ ñüîãîäí³ â Ãîëîâíîìó óïðàâë³íí³ ÄÏÑ ó Òåðíîï³ëüñüê³é îáëàñò³ áóëî ïðîâåäåíî ñï³ëüíó ðîáî÷ó çóñòð³÷ çà ó÷àñò³ â. î. íà÷àëüíèêà Ãîëîâíîãî óïðàâë³ííÿ ÄÏÑ ó Òåðíîï³ëüñüê³é îáëàñò³ Îëüãè ˳ùèíñüêî¿, çàñòóïíèêà íà÷àëüíèêà ϳâäåííî-Çàõ³äíîãî ì³æðåã³îíàëüíîãî óïðàâë³ííÿ Äåðæàâíî¿ ñëóæáè ç ïèòàíü ïðàö³ ³êòîðà Àíäð³é÷óêà òà ôàõ³âö³â â³äîìñòâ.
²íòåðàêòèâíà çóñòð³÷ áóëà ïðîâåäåíà â ðàìêàõ ðàìêàõ ïî¿çäîê Öåíòðó ðåã³îíàìè Óêðà¿íè. Ó÷àñíèêè ìàëè çìîãó îçíàéîìèòèñÿ ç ðîáîòîþ Âåðõîâíî¿ Ðàäè, ¿¿ ôóíêö³ÿìè òà ñòðóêòóðîþ.